Постанова № 81631408, 08.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/763/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 304020000 Линдюк В. С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Храпка В.Д., Бондаренка С.І.,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року (повний текст рішення складено 07 березня 2019 року) у складі судді Линдюка В.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 29.10.2017 року між сторонами укладено кредитний договір № 0012-0708, згідно з яким вона отримала грошові кошти в кредит в сумі 5700,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Зобов`язалась повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит наданий позичальниці виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця (http://creditkasa.com.ua) за умови ідентифікації позичальниці та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Строк дії складав 14 днів, кредит підлягав поверненню згідно з Графіком платежів (додаток 1 до договору) до 11.11.2017 року. Розмір процентів склав 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Річна відсоткова ставка - 730%.

Згідно з публічною інформацією, що міститься на сайті кредитодавця, процес отримання кредиту було здійснено наступним чином.

ОСОБА_1 заповнила заявку на отримання кредиту, після чого отримала дзвінок від співробітника кредитодавця, пройшла перевірку та надала сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) і номер своєї картки, на яку бажала отримати кредит. Протягом 3-х хвилин отримала рішення щодо надання кредиту. Кредит виданий відразу на картку.

Позивачка вважала укладений кредитний договір таким, що порушує ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки фактично працівники ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» при видачі кредиту не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та ризиками, так як позичальник ні де про це не ставив свій підпис.

Позичальниці не була надана інформація щодо наданих фінансових послуг. Відсутнє будь-яке письмове підтвердження про ознайомлення її з такою інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору.

Позивачка, здійснюючи оформлення кредиту через Інтернет за 15 хвилин, не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити недоліки та оцінити всі можливі ризики та збитки.

Крім того, у п. 1.6. договору кредиту встановлено, що за весь час прострочення сплачується до 2% від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення. Отже сума компенсації становить 100%, що в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою та є підставою для визнання цього пункту договору недійсним.

Також ОСОБА_1 зверталась з листом до відповідача про відкликання згоди на обробку та використання її персональних даних, однак їй було повідомлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» фактично залишає за собою право на обробку її персональних даних до моменту виконання обов`язків, передбачених договором, тобто до остаточного погашення заборгованості. Отже в укладеному кредитному договорі не передбачено право позичальника відізвати свою згоду на обробку персональних даних, що є порушенням п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» та є підставою для визнання п. 7.5 кредитного договору щодо обробки персональних даних недійсними.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати недійсним укладений між сторонами кредитний договір від 29.10.2017 року.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним п. 1.6 кредитного договору від 29.10.2017 року № 0012-0708, укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

При цьому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання кредитного договору недійсним у цілому.

Визнаючи п. 1.6 договору недійсним, суд виходив із того, що у вказаному пункті вирішено питання забезпечення виконання зобов`язання шляхом встановлення пені за несвоєчасне виконання ОСОБА_1 зобов`язань. Розмір пені не конкретний, так як передбачає величину до 2% від неповерненої суми кредиту. Закріплення лише верхньої межі пені без умов та критеріїв її застосування не позбавляє відповідача нарахувати пеню у максимальному розмірі - 2% від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення, що у сукупності становить 730% на рік.

Встановлений у договорі розмір пені суд визнав таким, що перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є явно завищеним, не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та засадам справедливості, добросовісності, розумності, як наслідок, свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання позивачем зобов`язань за цим договором.

Відповідач, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», подав апеляційну скаргу, в якій оскаржує рішення в частині визнання недійсним п. 1.6. договору кредиту. Рішення в цій частині вважає таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач здійснював нарахування процентів за вказаним пунктом договору виключно в рамках закону. А закріплення у договорі верхньої межі пені жодним чином не суперечить закону.

Просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно із положенням ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З аналізу змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині визнання недійсним п. 1.6. оспорюваного договору.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах з участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 29.10.2017 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0012-0708 (а.с. 8-10) за допомогою веб-сайту шляхом ідентифікації ОСОБА_1 та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (п. 1.2).

Факт укладення договору споживчого кредиту сторонами не оскаржується.

Строк дії договору визначено 14 днів (п. 1.3.).

Відповідно до п. 1.1 кредитодавець надав позивачу грошові кошти у якості кредиту у сумі 5 700 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 2% від суми кредиту за кожен день користування коштами упродовж строку, передбаченого п. 1.3 (п. 1.5).

Пунктом 1.4. кредитного договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту підписання сторонами та набуває чинності з моменту перерахування суми кредиту на поточний банківський рахунок, до якого емітована (прив`язана) платіжна картка, вказана позичальником для укладення цього договору.

Згідно з п. 1.5 кредитного договору протягом строку кредиту, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір процентів складає 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Річна відсоткова ставка 730%.

Відповідно до п. 1.1 Правил надання грошових коштів у кредит, затверджених наказом Директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 11-п від 15.12.2017 року ці правила регламентують порядок надання коштів у кредит і розроблені у відповідності до вимог ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних» та інших нормативно-правових актів щодо регулювання ринків фінансових послуг.

Закон України від 12.05.1991 року № 1033-ХІІ "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів (преамбула цього Закону).

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, аналіз наведених положень кредитного договору від 29.10.2017 № 0012-0708 та норм законодавства, чинних на момент його укладення, дає підстави для висновку, що оспорений кредитний договір був укладений з ОСОБА_1 як зі споживачем у розумінні Закону України № 1033-ХІІ, тобто як із фізичною особою, яка отримала відповідний кредит для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з його підприємницькою діяльністю.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту п`ятого частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

За правилами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.6. оспорюваного договору у разі, якщо позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений пунктом 1.3 договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити включно до 2% від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.5 договору якщо позичальник здійснив прострочення погашення заборгованості за кредитом, то за період з терміну погашення по фактичну дату погашення заборгованості (зарахування на поточний рахунок кредитодавця), включно, позичальнику може бути нарахована сума згідно п. 1.6. цього договору. Нарахування і сплата проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Таким чином, з огляду на положення ч. 2 ст. 549 ЦК України у п. 1.6 оспорюваного договору закріплено правила нарахування та погашення неустойки у формі пені. Розмір пені встановлено в сумі до 2% від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду в тому, що вказана вище умова договору є несправедливою, оскільки всупереч принципу добросовісності породжує істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків споживачку, внаслідок чого на позивачку може бути покладено обов`язок щодо сплати 730 % відсотків від суми неповернутого кредиту та/або несплачених відсотків на рік за порушення строку сплати кредиту та/або процентів. Такий розмір пені при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами.

Прийшовши до такого переконання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання такого пункту договору недійсним.

Розрахунок заборгованості, здійснений відповідачем, та з якого вбачається, що розмір нарахованої пені не перевищує 50% вартості послуги, не підтверджують законність закріплення в оспорюваному договорі такого розміру пені, що є непропорційно великою сумою компенсації за невиконання/прострочення виконання зобов`язань позичальником.

Інші доводи апеляційної скарги додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні районним судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що районним судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і достатніх підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 травня 2019 року.

Судді