Вирок № 81629046, 10.05.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Провадження 1-кп/544/58/2019

Справа №544/158/19

В И Р О К

іменем України

10 травня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді Сайко О.О.,

за участі секретаря Костенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170290000332 від 07.09.2018, за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовозобов`язаного, освіта професійно-технічна, працюючого помічником лісничого ДП «Пирятинський лісгосп», одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (далі - КК України),

із участю сторін кримінального провадження: із боку обвинувачення прокурора Алещенко Н.П., потерпілої ОСОБА_3 , представника потерпілого Коваля В.І., із боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Рябеки Р.М.

У С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 07 вересня 2018 року близько 19 години 39 хвилин, керуючи технічно-справним транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на ділянці з одностороннім рухом на 160 км автошляху Київ- Харків-Довжанський у напрямку м. Харкова, наблизившись до повороту ліворуч, виїзду на проїзну частину, проявив неуважність перед поворотом, не переконався у безпеці маневру, що він буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав дороги транспортним засобам, які рухалися по автошляху Київ-Харків-Довжанський та виїхав на смугу руху автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався в напрямку м. Київ, чим створив небезпеку для його руху та допустив з ним зіткнення, порушивши тим самим вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких:

п.10.1.: Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.4.: Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехресті, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.

Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому 6-10 ребер зліва із забоєм лівої легені та лівобічним гемотораксом і післятравматичним пульмонітом зліва, що утворилися від дії тупих предметів та при ударі об такі, деталей салону легкового автомобіля при ДТП, в якості пасажира переднього сидіння та безпосередньо передуючих госпіталізації, які згідно висновків судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до висновку експерта №606 віл 27.12.2018 за наслідками проведення судової авто-технічної експертизи в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається невідповідність з вимогами п.п. 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди і останній мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху України,для чого у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги даних пунктів Правил.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), щодо вчинення якого йому висунуто обвинувачення, визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Щиро розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілої, пояснив, що після ДТП потерпілій витрати на лікування не відшкодовував, бо йому було соромно зустрічатися з нею, готовий відшкодувати частково завдану їй моральну шкоду.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті, просила суворо не карати обвинуваченого.

Суд, реалізуючи своє право, передбачене частиною 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ураховуючи, що учасники судового розгляду проти цього не заперечують.

З`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, встановлена і доведена, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України.

Суд приймає до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставину, що пом`якшує покарання.

Вчинений обвинуваченим злочин за ч.1 ст.286 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно пункту 1 частини 1 ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Ураховується також особа обвинуваченого, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався.

Суд приймає до уваги також думку потерпілої суворо не карати обвинуваченого.

Ухвалюючи вирок суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства, який оцінюється як низький та ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький. За висновком представника персоналу органу пробації виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства.

На підставі викладеного, ураховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини скоєного злочину, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу винного, з урахуванням висновків досудової доповіді, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про можливість обрання обвинуваченому покарання у виді обмеження волі у мінімальному розмірі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК, і вважає за можливе застосувати відносно нього звільнення від відбування покарання з випробовуванням відповідно до ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК. На думку суду, таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, враховує та бере до уваги його каяття, відношення до вчиненого, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, та який раніше не притягувався до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері безпеки дорожньому руху, приходить до висновку про можливість не призначати обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Потерпілою ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні пред`явлено позов до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди (витрат на придбання ліків, медикаментів, тощо) на суму 3 389,08 грн, які просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, з яких 169,54 грн просить стягти із страхової компанії та решту 99830,46 грн з обвинуваченого. На думку потерпілої, спричинена їй моральна шкода полягає у тому, що внаслідок протиправних дій щодо неї у зв`язку з ушкодження о здоров`я, вона зазнала сильного фізичного болю та душевних страждань. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла довгий час лікувалася, витратила багато зусиль та часу для відновлення свого попереднього стану, відновити який в повній мірі так і не вдалося. Внаслідок отриманої травми була змушена змінити своє життя, витрачати значні кошти для оплати свого лікування.

У судовому засіданні потерпіла та її представник підтримали заявлені вимоги у повному обсязі. Потерпіла пояснила, що внаслідок отриманої в ДТП травми вона відчувала сильний фізичний біль, який відчуває і натепер, погіршилося її самопочуття. Після проходження тривалого лікування, вона потребує реабілітації і вимушена змінити спосіб життя, яким жила до ДТП.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні цивільний позов потерпілої визнав частково, просив врахувати його матеріальний стан, зокрема невеликий рівень його доходів, перебування на його утриманні неповнолітнього сина та повнолітнього сина, який продовжує навчання на платній основі у вищому навчальному закладі.

Представник цивільного відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, направив до суду письмовий відзив на позов, у якому позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав та вважає їх передчасними та такими, що не підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства. Зазначив, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не несе за законом цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями обвинуваченого. Договірні зобов`язання страхової компанії по сплаті страхового відшкодування обумовлюється укладеним із ОСОБА_1 договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому провадження в частині розгляду цивільного позову до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повинно бути закрите за відсутності предмету спору. Окремо зазначив, що вимоги потерпілої про відшкодування витрат на лікування підтверджені документально частково - в сумі 988,46 грн, необхідність їх здійснення підтверджені документально закладом охорони здоров`я. Що стосується інших витрат на придбання лікарських засобів, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження відповідності придбаних лікарських засобів медичним рекомендаціям закладу охорони здоров`я, в якому вона проходила лікування при постановленому діагнозі. Оскільки підтверджений розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю, складає 988,46 грн, то і розмір моральної шкоди відповідно становить 5% від цієї суми - 49,42 грн. Проте зазначив, що вказане не є свідченням визнання позовних вимог в цій частині, а лише підтверджує помилковість розрахунку позивача.

При вирішенні питання цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Як передбачено ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК).

У кримінальному провадженні, як зазначено у ч. 1 ст. 62 КПК, цивільним відповідачем може бути юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

При цьому ст. 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як убачається з копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який міститься у матеріалах кримінального провадження (а.с.115), на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становила 200 000 грн.

Виходячи з наведених вимог закону про здійснення відшкодування шкоди за рахунок страховика в межах страхової суми за таку шкоду, зазначену в страховому полісі, цивільна відповідальність за відшкодування шкоди, пов`язаної із заподіянням шкоди здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, покладається у кримінальному провадженні на обвинуваченого, який її завдав, та страховика.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу(далі -ЦК) України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодовування.

Відповідно дост. 1166 ЦК України, шкода яка завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно приписів ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент ДТП був ОСОБА_1

На момент пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була забезпечена полісом № АК/9013668 обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 05.06.2018 (а.с.115). Страхувальником згідно полісу є ОСОБА_1 , страховиком ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Забезпеченим транспортним засобом за договором є автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров`ю потерпілого становить 200 000 грн на одного потерпілого.

За приписами ст.23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана, зокрема з лікуванням потерпілого.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів (ч.1 ст. 24 Закону). Тобто, витрати на лікування мають бути підтверджені належними та допустимими доказами по справі, зокрема фіскальними, товарними чеками, квитанціями. Необхідність здійснення даних витрат має бути підтверджена медичним закладом, виписками з історії хвороби/амбулаторної карти, рекомендаціями, рецептами, тощо.

Матеріалами справи встановлено, що потерпіла ОСОБА_3 внаслідок ДТП, яка трапилася з вини обвинуваченого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, після чого була госпіталізована та проходила лікування у Пирятинській ЦРЛ з 07.09.2018 по 10.09.2018 року з діагнозом закритий перелом 6-10 ребер зліва із забоєм лівої легені та лівобічним гемотораксом і післятравматичним пульмонітом зліва (а.с.164). На придбання медикаментів та лікарських препаратів нею було витрачено кошти у сумі 3389,08 грн, розмір яких підтверджується наданими позивачем копіями квитанцій та чеків на придбання ліків (а.с.15-20).

З виписного епікризу хворої ОСОБА_3 №3362 (а.с.14) вбачається, що під час проходження лікування в Пирятинській ЦРЛ їй було призначено лікування, у тому числі такими медичними препаратами як ефмерин, дексалгін. З огляду на викладене, суд вбачає обґрунтованими витрати на придбання ліків за товарними чеками №13 від 08.09.2018 на суму 16,50 грн, №10 від 09.09.2018 на суму 176,55 грн та №100 від 07.09.2018 на суму 146 грн (а.с.17), від 13.09.2018 на суму 572 грн, від 15.09.2018 на суму 214 грн, від 15.09.2018 (аптека №30 в м. Кременчук) на суму 214 грн (а.с.18), від 07.09.2019 на 45,40 грн (а.с.19), а всього на суму 1384,45 грн.

Сума шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілої ОСОБА_3 в сумі 1384,45 грн., не перевищує ліміт відповідальності страховика ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за договором страхування. Таким чином вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині витрат, повязаних з лікуванням потерпілої, слід відмовити, виходячи з наступного.

Передусім, понесені позивачем витрати в сумі 100 грн. згідно квитанції від 15.09.2018 (а.с.16) не підлягають відшкодуванню, оскільки зазначені витрати відносяться до благодійних внесків, які є добровільними і їх відшкодування законом не передбачено. Крім того, позивач належними та допустимими доказами не довела, що інші придбані лікарські засоби відповідали медичним рекомендаціям закладу охорони здоров`я, в якому вона проходила лікування при встановленому діагнозі. Окрім чеків на придбання ліків, які не входили в перелік рекомендованих лікарем, суд не приймає до уваги також чеків, у яких зазначено про придбання медикаментів на загальну суму без зазначення їх найменувань (а.с.16,19).

Правовідносини, які виникли з договору страхування є зобов`язальними і у такому випадку моральна шкода, в силу положень ст. 611 ЦК України, може відшкодовуватися лише тоді, якщо сторони погодили таку умову в договорі страхування чи, якщо таке відшкодування встановлене у законі.

У договорі страхування, укладеному страховиком із ОСОБА_1, умова про відшкодування страховиком моральної шкоди відсутня.

Згідно ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сраховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Страхова виплата ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю становить 1384,45 грн.

Враховуючи викладене, на користь позивача ОСОБА_3 із відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підлягає до стягнення 5 відсотків від цієї суми, що становить 69,22 грн у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пункт 1 ч. 2.ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з ушкодженням здоров`я.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про відшкодування завданої їй моральної шкоди зазначила, що зазнала фізичного болю від отриманих тілесних ушкоджень, що спричинило сильні душевні переживання, тривале порушення її звичного способу життя.

Частиною 2 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини ...фізичної або юридичної особи, яка її завдала : 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації,характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з викладеного та конкретних обставин справи, суд враховує характер та тривалість фізичних та моральних страждань потерпілої внаслідок ушкодження її здоров`я, принцип розумності, виваженості і справедливості, та вважає, що з врахуванням зазначених обставин позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково в розмірі 40 0000 грн. Дана сума, на думку суду, пропорційна та адекватна тим стражданням, яких зазнала потерпіла в результаті отриманих тілесних ушкоджень. Стягнення частини цієї суми в розмірі 69,22 грн суд відповідно до закону поклав на ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», тому, з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає до стягненню непокрита страховим відшкодуванням сума у розмірі 39 930,78 грн.

З огляду на викладене цивільний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Що стосується заявлених потерпілою вимог про стягнення з обвинуваченого судових витрат на правову допомогу представника, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілою ОСОБА_3 та адвокатом Ковалем В.І. 21.01.2019 та 18.09.2018 було укладено договір про надання останнім правової допомоги (а. с. 162,163). Упродовж досудового розслідування та судового розгляду цей адвокат здійснював представництво інтересів потерпілої. До постановлення обвинувального вироку потерпіла звернулася до суду із заявою про стягнення з обвинуваченого здійснених нею процесуальних витрат у розмірі 11 000 грн, які підтвердила документально (належно завірені копії договорів, перелік та розрахунок наданих послуг та квитанція про суму фактично сплаченого потерпілою адвокату гонорару) (а. с. 160-163). Таким чином ця сума витрат є обґрунтованою та підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта в даному кримінальному провадженні для проведення автотехнічної експертизи становлять 1144 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК.

Арешт, накладений на автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_4 та на автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ухвалами Пирятинського районного суду Полтавської області від 11.09.2018 з метою збереження речових доказів, тому потреба у його застосуванні на даний час відпала та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 373, 374, КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання за цим законом у виді одного року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді обмеження волі, встановивши йому іспитовий строк на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Заявлений потерпілою ОСОБА_3 у кримінальному проваджені цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) у відшкодування моральної шкоди 39 930 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 78 коп. та 11 000 (одинадцять тисяч) грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» ( код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) у відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю 1384 (одну тисяча триста вісімдесят чотири) грн. 45 коп. та 69 (шістдесят дев`ять) грн. 22 коп. у відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на залучення експерта у розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні для проведення автотехнічної експертизи у кримінальному провадженні, унесеному до за №12018170290000332 від 07.09.2018.

Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які знаходяться на території Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області (вул. Зоряна,7, м. Пирятин Полтавської області) - повернути їх власникам.

Арешт, накладений ухвалами Пирятинського районного суду Полтавської області від 11.09.2018 на автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить на праві власності ОСОБА_6 та на автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 - скасувати.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Головуючий :