Постанова № 81628156, 10.05.2019, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/757/19

Провадження №: 3-зв/0343/1/19

П О С Т А Н О В А

про відвід

10 травня 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді – Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання – Шикор Г. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

з участю: заявника – ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У Долинський районний суд Івано-Франківської області поступила справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даної справи № 343/757/19 визначено суддю Андрусіва І.М.

8 травня 2019 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву вх. №3010/2019 про відвід судді Андрусіва І.М. в адміністративній справі № 343/757/19 у зв`язку з обставинами, що викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості даного судді.

Заяву обгрунтовує тим, що під час розгляду інших справ, було виявлено ряд грубих порушень, допущених суддею Андрусівим І.М.

Так, у провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області знаходилась адміністративна справа №343-1193-17 за його позовом, в якому він оскаржував постанову від 02.07.2017 інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 4 УПП у м. Львові ДПП лейтенанта поліції Мартин Т.О. по справі про адміністративне правопорушення серії АР за №382759. В задоволенні його позову було відмовлено. В даному судовому процесі сторона відповідача неодноразово подавала клопотання про відкладання засідання та так і не з`явилася на жодне з них. Причина тому стала зрозуміла в процесі. Обгрунтовуючи своє рішення, суддя Андрусів І.М. посилався на нібито докази, а саме: ксерокопії двох фото з місцем пригоди і цифровий носій - диск, з порізаними відеозаписами з нагрудних камер співробітників. Дані докази надані відповідачем були не відразу, а лише після того, як був переглянутий, долучений ним відео доказ, і після дзвінка судді Андрусіва І.М. відповідачу. Він відразу ж звернув увагу судді на те, що диск загорнутий у простий аркуш паперу, запечатаний скріпками, і не мав ніяких посилань на сторону, яка його долучила (печатки, підпису, дати). На долучених ксерокопіях фото також не було ні дати, ні визначення локації. Незважаючи на зазначене, суддя послався на дані матеріали, як на докази нібито його провини. На момент складання протоколу і на момент прийняття рішення він не притягувався до адміністративної відповідальності і в даній ситуації законом передбачене усне попередження. Виходячи з даних обставин, рішення судді сприймається ним як факт того, що в даному процесі суддя Андрусів І.М. являв не закон, а сторону відповідача.

Подібна ситуація була в іншому судовому процесі №0343/11714/18, за яким суддя Андрусів І.М. сприяв місцевій поліції в покритті злочину, вчиненого мером м. Долини ОСОБА_2 . Суддя не тільки відмовив у задоволенні його скарги щодо дій поліції, але і позбавив його права оскаржувати його ухвалу у вищих інстанціях.

Його ставлення до судді Андрусіва І.М. висловлено публічно на ютуб каналі RESiDENTinUKRAiNE у відео під назвою «Мэр ВОР, - ЗАКОН один ДЛЯ ВСЕХ?» - (https://youtu.be/MNBLgzn8yDE).

Тому, виходячи з дій та рішень судді Андрусіва І.М. в попередніх адміністративних справах, він вимушений заявити відвід даному судді.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою заяву підтримав з вищевикладених підстав, просив її задовольнити.

Суд, вислухавши думку заявника, дослідивши заяву про відвід судді, приходить до таких висновків.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить процесуальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді та визначають порядок розгляду такої заяви.

Однак, відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Також, відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

А тому, незважаючи на те, що КУпАП України не врегульовано право учасника судового розгляду подати заяву про відвід, вважаю, що таку слід розглянути.

Враховуючи те, що нормами КУпАП не передбачено норми, яка регулює заявлення відводу та порядок його розгляду, зметою додержання принципу законності виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права та при вирішенні питання про відвід судді керуватися ст.ст. 75, 81 КПК України, якими врегульоване вказане питання.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» роз`яснює, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так, у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 від 01.03.2012.

Вивчивши зміст та обґрунтування заяви про відвід, суд дійшов висновку, що підставами для відводу судді Андрусіва І.М. є незгода заявника з процесуальними рішеннями та діями судді під час розгляду інших справ за його участю.

Однак суд зазначає, що рішення суду і відповідно до цього дії судів у питаннях здійснення правосуддя в конкретній справі, пов`язаних із підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені чи ухвалені, а не шляхом заявлення відводу цьому судді в іншій справі, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів, гарантований ст.129 Конституції України, і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об`єктивного рішення у даній справі, а доводи, викладені в заяві про відвід, не містять доказів, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді при розгляді цієї справи.

Таким чином, на даний час відсутні будь-які підстави, що могли б свідчити про упередженість судді Андрусіва І.М. під час розгляду справи № 343/757/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши заяву про відвід, приходжу до висновку, що у задоволенні заявленого особою, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відводу судді слід відмовити, оскільки ним не наведено будь-яких переконливих доказів про заінтересованість судді у розгляді справи, а також жодних обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Обґрунтовуючи відвід судді, заявник посилається на обставини незгоди із діями судді під час судового розгляду справи, які жодним чином не вказують на необ`єктивність та упередженість судді в даній справі. Незгода із діями судді, неврахування тих чи інших доказів можуть бути предметом апеляційного перегляду прийнятого суддею рішення, однак не являються підставою для його відводу.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 245, 268, 280, 294 КУпАП, ст.75 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені заяви особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про відвід судді Долинського районного суду Івано-Франківської області Андрусіва Ігоря Михайловича по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М. Монташевич