Ухвала суду № 81628151, 10.05.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/500/19

провадження №: 1-кп/398/265/19

УХВАЛА

Іменем України

"10" травня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Крімченко С.А.

за участі секретаря Кулікової В.В.

прокурора Колісніченко А.О.

представника потерпілого- Бобошко І.О.

захисника - Швеця С.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

в судовому засіданні в м. Олександрії по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 413 КК України розглянувши клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 413 КК України , а саме в втраті ввіреного для службового користування іншого військового майна внаслідок порушення правил його зберігання , вчиненого в умовах особливого періоду , крім воєнного стану. Даним злочином заподіяна шкода державі в особі військової частини 2269 Національної гвардії України на загальну суму 12038 грн.

Під час судового засідання по даному кримінальному провадженню захисник обвинуваченого адвокат Швець С.В. заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого в зв`язку з примиренням з потерпілим військовою частиною 2269 та повним відшкодуванням завданих збитків. Збитки відшкодовано згідно балансової вартості майна в сумі 18019 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника.

Представник потерпілого не заперечує проти задоволення даного клопотання.

Прокурор заперечує проти задоволення даного клопотання, так як цивільний позов в інтересах держави пред`явлено до обвинуваченого на суму 24076 грн. 80 коп., а обвинуваченим відшкодовано збитки не в повному обсязі.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, встановив наступне.

Згідно ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч.4 ст. 286 КПК України , якщо під час судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути дане клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вперше вчинив необережний злочин середньої тяжкості , відшкодував завдані збитки в сумі 18019 грн., про що надано підтвердження в судовому засіданні.Цивільний позов подано до обвинуваченого про стягнення з нього збитків в сумі 24076 грн. 80 коп.

У ст. 46 КК України передбачено такі обов`язкові умови (передумови) та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим:

1) умова - вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів;

2) підстава - примирення винного з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17 (провадження № 13-66кс18) визначено поняття « потерпілий» при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі.

Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.

Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «потерпілий», яке використано у ст. 46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному.

Кримінальний процесуальний закон (статті 55 - 59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого - учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов`язками саме як учасника процесу.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим базується, зокрема, на принципах гуманізму та економії кримінальної репресії.

З огляду на ці принципи, саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 46 КК України.

Право на примирення у ст. 46 КК України - це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов`язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.

Невизнання за потерпілим - учасником кримінального процесу права на примирення у контексті ст. 46 КК України не означає втрати ним права на відшкодування завданих збитків. Будь-яка шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, може і повинна бути компенсована своєчасно та в повному обсязі безвідносно до того, відбулося чи не відбулося примирення, і це може вплинути на подальші кримінально-правові наслідки при призначенні покарання та на умови його відбування, в тому числі зі звільненням від його відбування.

Даним злочином шкода завдана державі , уповноваженим органом якої є Міністерство внутрішніх справ України в особі Головного управління Національної гвардії України та військової частини 2269 Національної гвардії України.

Військова частина 2269 Національної гвардії України не є потерпілим , поняття якого використано у ст. 46 КК України у його кримінально-правовому розумінні. Тому відсутні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 саме на підставі ст. 46 КК України. Крім того, обвинуваченим відшкодована шкода в меншому розміні, ніж зазначена в позовній заяві.

Згідно ч.4 ст. 288 КПК України у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє в його задоволенні та продовжує судове провадження в загальному порядку , якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акту до суду.

З урахуванням викладеного , суд вважає дане клопотання необґрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 284, ч.4 ст. 288 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Швеця С.В. про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 за примиренням з потерпілим на підставі ст. 46 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя