Ухвала суду № 81626632, 06.05.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2872/17

Провадження № 2/202/85/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Дніпро

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Некрасової А.О.,

прокурора - Масенко А.О.,

представника позивача - Гущиної М.С. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи - ОСОБА_8,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро клопотання відповідачаОСОБА_4 про залишення позову без розгляду у справі за позовною заявою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАГУНА-2013», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТГРУП», Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_7 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАГУНА-2013», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТГРУП», Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», про витребування майна.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об`єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення №114-а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 299600,00 грн., яке було включено до ліквідаційної маси підприємства банкрута КЖЕП «Лівобережжя», а в подальшому реалізовано шляхом проведення торгів. Так, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року у справі №38/5005/6636/2012 КЖЕП «Лівобережжя» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Реалізація нежитлового приміщення здійснена шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 265,4 кв.м., оформлених протоколом №61 від 27.12.2012 року, та переможцем яких визначено ТОВ «МАРКЕТГРУП». На підставі протоколу №61 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, 27.06.2013 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради та ТОВ «МАРКЕТГРУП» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 265,4 кв.м., який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстровано в реєстрі за №1022, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав. В подальшому нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу 1406 від 07.07.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайлець К.О. було відчужене на користь ОСОБА_7 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради задоволено скаргу прокурора області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі, зокрема щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення №114-а в будинку АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсним результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 року Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та визнано недійсним договір купівлі-продажу №1022 від 27.06.2013 року. Просили суд витребувати від ОСОБА_7 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №114-а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 290,7 кв.м.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2017 року цивільну справу розподілено судді Слюсар Л.П. та ухвалою від 27 квітня 2017 року відкрито провадження у справі.

14.07.2017 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТГРУП» подано апеляційну скаргу на Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2017 року апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТГРУП» на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року визнано неподаною та повернено заявнику та 04 жовтня 2017 року справа надійшла до Індустріального районного суду.

01.11.2017 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТГРУП» подано апеляційну скаргу на Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року відмовлено ТОВ «МАРКЕТГРУП» у відкритті апеляційного провадження.

18.01.2018 року справа надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи необхідно проводити у порядку загального позовного провадження, судом призначено підготовче судове засідання на 26.02.2018 року.

21.02.2018 року від ТОВ «МАРКЕТГРУП» надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2018 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача, залучено ліквідатора - арбітражного керуючого Барановського Олександра Миколайовича.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовлено.

13 листопада 2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАГУНА-2013», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТГРУП», Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», про витребування майна. Зазначили, що в подальшому нежитлове приміщення АДРЕСА_2 було поділено на три окремі нежитлових приміщення № 114 Б, № 114 В , № 114 Г та зареєстровано право власності на ОСОБА_7 , а в подальшому нею відчужені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 Просили суд: витребувати від ОСОБА_5 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №114Г, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_6 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №114В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_4 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №114Б, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

04.03.2019 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву.

04.03.2019 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Вказав, що звертаючись з позовом заступник прокурора Дніпропетровської області зазначив, що Дніпровською міською радою не вжито заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення його до комунальної власності міста. Однак прокурором не обґрунтовано нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави Дніпровською міською радою, з огляду, зокрема, на те, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що визначений прокурором орган взагалі знав про допущені порушення, усвідомлював порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався.

Також зазначив, що важливим є той факт, що участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін є обставиною, що може вплинути на дотримання принципу рівності сторін. Вважає, що прокуратура Дніпропетровської області не мала необхідної цивільної процесуальної дієздатності для представлення інтересів Дніпровської міської ради, а тому позов повинно бути залишено без розгляду.

В ході підготовчого судового засідання представник відповідача ОСОБА_4 . - ОСОБА_2 заявив клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки при зверненні до суду першого заступника прокурора Дніпропетровської області не обґрунтовано підстави звернення до суду в інтересах територіальної громади, які визначені законом.

Прокурор прокуратури Дніпропетровської області заперечував проти задоволення клопотання, оскільки підстави звернення до суду визначені в позові і обґрунтовані бездіяльністю Дніпровської міської ради, яка не звернулась до суду з позовом про витребування майна. Вказав, що загрозою порушень інтересів держави в особі Дніпровської міської ради є те, що за певних умов, зокрема у разі продовження бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо пред`явлення вказаного позову та невжитті прокуратурою заходів представницького характеру, у подальшому було б неможливим витребування спірного майна, з огляду на строки позовної давності. Вказані інтереси залишилися незахищеними, вбачалися виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах. Крім того, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить» суспільний інтерес», а правовідносини пов`язані з використанням об`єктів комунальної власності, становлять суспільний інтерес. Оскільки у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Представник Дніпровської міської ради заперечувала проти задоволення клопотання та залишення позовної заяви без розгляду.

Представник відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в судовому засіданні просила суд залишити позовну заяву без розгляду.

Представник третьої особи ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в судовому засіданні просила суд залишити позовні вимоги прокурора без розгляду. Вказала, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, та правомочності щодо представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради. Зазначила, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя ( пункт 3 частини 2 ст.129 Конституції України). Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та Постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі №47/66-08. Вказала, що сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів. Доказів того, що Дніпровська міська рада не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і неналежності здійснення нею такого захисту, прокурором не надано та, відповідно, матеріали справи не містять.

Представники третіх осіб ТОВ «ЛАГУНА-2013», ТОВ «МАРКЕТГРУП», Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» в судове засідання не з`явились, про місце і час проведення підготовчого засідання повідомлялись судом у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом про витребування на користь Дніпровської міської ради нежитлового приміщення №114-а, що розташоване за адресою: вул. Тверська , 19, м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 65833012101) загальною площею 290,7 кв.м.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор зобов`язаний надати належні докази, які повинні підтверджувати вказані обставини, зокрема, але не виключно, повідомлення прокурора на адресу суб`єкта владних повноважень про необхідність звернення до суду, копії документів, отримані від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва, наявність причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справах № 924/1237/17, 822/1169/17.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

В силу положень Закону України «Про місцеве самоврядування» питання правовідносини пов`язаних з використанням об`єктів комунальної власності віднесено до компетенції міської ради.

При зверненні до суду у даній справі перший заступник прокурор Дніпропетровської області зазначає про бездіяльність Дніпровської міської ради, яка не звернулась до суду з позовом про витребування нежитлового приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи, першим заступником прокурора направлено листа до Дніпровської міської ради щодо прийняття рішення про представництво інтересів держави в особі Дніпровської міської ради шляхом пред`явлення до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позовної заяви про витребування від ОСОБА_7 , приміщення №114-а, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В ході підготовчого провадження суду не надано доказів на підтвердження наявності обставин, що перешкоджали органу місцевого самоврядування звернутись з відповідним позовом до суду. Прокурором не надано суду доказів, щодо не здійснення або неналежним чином здійснення відповідних службових повноважень Дніпровською міською радою (зокрема: внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст.367 КК України (службова недбалість), вирок суду щодо службових осіб; докази накладання дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

Також, суд не може прийняти до уваги твердження прокурора, про те, що у разі продовження бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо пред`явлення вказаного позову та невжиття прокуратурою заходів представницького характеру, у подальшому було б неможливим витребування спірного майна, з огляду на строки позовної давності, оскільки, як вбачається із матеріалів справи строк позовної давності щодо звернення до суду витікає в серпні 2019 року (рішення Господарського суду Дніпропетровської області 29.08.2016 року (т.1 а.с. 42-63).

Відповідно до п.2 ч. 1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради без розгляду, в зв`язку з чим клопотання представника відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись: п. 2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду у справі за позовною заявою заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАГУНА-2013», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТГРУП», Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», про витребування майна - задовольнити.

Позовну заявупершого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_7 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАГУНА-2013», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТГРУП», Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», про витребування майна - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Повний текст складено 10.05.2019 року.

Суддя Л.П. Слюсар