Ухвала суду № 81621555, 06.05.2019, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/413/19

Провадження № 2/280/551/19

У Х В А Л А

06 травня 2019 року м.Коростишів

Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Пасічний Т.З., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» про визнання недійсним договору фінансового кредиту,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору фінансового кредиту.

Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити повне ім`я (прізвище ім`я та по батькові) для фізичних осіб сторін та інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), зміст позовних вимог: спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом або договором, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Вказаним вимогам закону позовна заява не відповідає.

Посилаючись у позовній заяві на Закон України «Про захист прав споживачів», позивачем не наведено обґрунтування того, що спірний договір належить до договорів споживчого кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється. Зокрема, позивачем як підставу звільнення від сплати судового збору вказано ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Позивач вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з матеріалів позову, позивач посилається на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу звільнення від сплати судового збору, однак, спірні правовідносини не є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів», а тому не є вірним твердження про застосування положень ст. 22 вказаного Закону, як підстави для звільнення від сплати судового збору за вимоги про визнання недійсним договору іпотечного кредиту.

Згідно з п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що у позовній заяви заявлено вимогу немайнового характеру, то позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 768,40 грн.

Окрім того, не зазначено інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Разом з тим, резолютивна частина позовних вимог є неконкретизованою, містить вимоги про визнання недійсним пунктів 2.2, 4.3. Договору, однак не зазначено якого та між ким укладеного. Також містить вимоги щодо визнання Договору за № 3128812248/13266 від 04.12.2018 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 недійсним в цілому.

Тому позивачу необхідно конкретизувати зміст резолютивної частини позовних вимог.

Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.

Від змісту позовної заяви залежать позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ст.185 ЦПК України якщо заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Враховуючи необхідність усунення зазначених в ухвалі недоліків, суд вважає необхідним залишити позов без руху, надавши позивачу строк для усунення цих недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» про визнання недійсним договору фінансового кредиту - залишити без руху.

Встановити термін для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений строк, позовна заява бути вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т.З.Пасічний