Ухвала суду № 81619569, 07.05.2019, Господарський суд Кіровоградської області

Дата ухвалення
07.05.2019
Номер справи
912/429/19
Номер документу
81619569
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07 травня 2019 року Справа № 912/429/19

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Філіповій А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/429/19 від 20.02.2019

за позовом Заступника прокурора Кіровоградської області, код ЄДР 02910025, 25006, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4, в інтересах держави в особі

позивача 1. Східного офісу Державної аудиторської служби України, код ЄДР 40477689, 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2,

позивача 2. Кіровоградської обласної ради, код ЄДР 22223982, 25022, м. Кропивницький, пл. Героїв Майдану, 1,

позивача 3. Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, 25022, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 32/29,

до відповідача 1. Бобринецької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Кіровоградської обласної ради, код ЄДР 06688167, 27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Каштанова, б. 2,

відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" (далі - ТОВ "Укртранссервіс-груп"), код ЄДР 39869593, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, оф. 1002

про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю газу

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури - Топонар Н.С., посвідчення №033353 від 13.05.2015;

від позивача 1. - Ауліна Н.І., довіреність № 22/25/19-цк від 10.01.2019;

від позивача 2. - Білий І.П., довіреність № 10-453/1 від 08.04.2019;

від позивача 3. - Дейкун О.М., довіреність № 01-18/75/1-11 від 28.03.2019;

від відповідача 1. - Паїцький В .П., наказ № 229-к від 19.09.2014, рішення №339 від 22.08.2017;

від відповідача 2. - адвокат Курленко О.С., ордер серія КР №60922 від 07.05.2019.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі позивачів до Бобринецької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Кіровоградської обласної ради та ТОВ "Укртранссервіс-груп" про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 18.01.2019 до договору постачання природного газу №128 від 04.01.2019, укладеного між відповідачами. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Кіровоградської області 1 921,00 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Заступник прокурора Кіровоградської області зазначає, що укладаючи оспорювану додаткову угоду сторонами збільшено ціну за кубічний метр газу, а кількість газу зменшено від початкової кількості, зазначеної в договорі постачання природного газу №128 від 04.01.2019, відтак остаточна ціна стала вищою за ті пропозиції, які пропонували інші учасники під час проведення торгів. Таким чином, укладення Бобринецькою спеціальною загальноосвітньою школи-інтернат І-ІІ ступенів Кіровоградської обласної ради додаткової угоди зі збільшенням ціни за товар не відповідає принципу максимальної економії та ефективності, а також вчинено з порушенням вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Підставою для звернення Заступника прокурора Кіровоградської області до суду в інтересах держави з даним позовом, зазначено, що Східним офісом Державної аудиторської служби України, управлінням освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградською обласною радою, як органами уповноваженими на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення зазначених порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду.

За таких обставин, оскільки правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає, прокурором вбачаються підстави для представництва інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 20.02.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/429/19. Ухвалив справу №912/429/19 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 06.03.2019 на 15:20. Ухвалив, що відповідачі мають право у строк протягом 15 днів з дня вручення їм ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву, що має відповідати вимогам ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Прокурор та позивачі мають право у строк протягом 10 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву надати відповідь на відзив, що має відповідати вимогам ч. 3-6 ст. 165 ГПК України. Відповідачі мають право у строк протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення, що мають відповідати вимогам ч. 3-6 ст. 165 ГПК України та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, якщо такі докази не надані позивачем.

28.02.2019 заступником прокурора Кіровоградської області подано до господарського суду заяву про зміну (уточнення) позовних вимог (у порядку ст. 42, 46, 169, 182 ГПК України), якою пункт 1 прохальної частини позовної заяви викладено в такій редакції: "Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 18.01.2019 до договору №19-086 постачання природного газу від 04.01.2019, укладеного між Бобринецькою спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів Кіровоградської обласної ради та ТОВ "Укртранссервіс-груп"". Інші вимоги залишити без змін. Оскільки в прохальній частині позовної заяви було зроблено технічну помилку та вказано інших номер договору, додаткова угода до якого оскаржується.

З огляду на вказану заяву, господарський суд продовжив розгляд справи з урахуванням такої заяви.

18.03.2019 до господарського суду засобами електронного зв`язку (електронною поштою) з КЕП надійшов відзив на позовну заяву №191/241 від 15.03.2019 відповідача 2, яким просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки спірні додаткові угоди укладені у відповідності до вимог чинного законодавства та підстави для визнання їх недійсними відсутні, постачання природного газу здійснювалося за середньо ринковими цінами, що відповідає як інтересам споживача, так і інтересам постачальника.

Заступник прокурора Кіровоградської області 25.03.2019 подав до господарського суду відповідь на відзив №08-1144вих-19 від 21.03.2019, відповідно до якого просить доводи відзивів на позовну заяву відповідачів у справі вважати необґрунтованими та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Позаяк, виконання зобов`язань за додатковою угодою до договору, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та головному принципу, за яким вони повинні здійснюватися, а саме: максимальній економії. Виплата коштів, у зв`язку із укладенням додаткової угоди, зумовила передчасну витрату коштів, передбачених на опалення навчального закладу, що негативно вплинуло на ефективне використання бюджетних коштів та забезпечення належних умов для отримання учнями освіти.

Ухвалою від 09.04.2019 господарський суд вимогу відповідача 2. про продовження строку для надання відзиву задовольнив. Встановлений судом відповідачу 2. процесуальний строк для подання відзиву продовжив до дати фактичного подання відзиву до суду.

Таким чином, поданий відповідачем 2. відзив є таким, що поданий в межах встановленого судом строку.

17.04.2019 позивачем 1. подано до господарського суду письмове пояснення №б/н від 17.03.2019, за яким вважає, що позовна заява Заступника прокурора Кіровоградської області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому Східний офіс Держаудитслужби підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Повноважним представником позивача 3. в підготовчому засіданні 17.04.2019 подано господарському суду повідомлення №01-18/76/1-11 від 28.03.2019 про підтримання позовних вимог прокуратури Кіровоградської області.

В даному підготовчому засіданні повноважний представник відповідача 2. повідомив суду про відсутність наміру подавати заперечення на відповідь на відзив.

Присутні в підготовчому засіданні 17.04.2019 повноважні представники сторін підтримали свої письмово викладені позиції та не заперечили можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 17.04.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №912/429/19 до судового розгляду по суті на 19.04.2019 на 10:30 год та 07.05.2019 на 11:30 год.

В засіданні суду 07.05.2019 повноважні представники позивачів підтримали позов прокурора, повноважний представник відповідача 1. визнав позов повністю та просив його задовольнити.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, оцінивши подані докази, заслухавши повноважних представників учасників справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Бобринецькою спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів Кіровоградської обласної ради проведено відкриті торги щодо закупівлі природного газу ДК 021:2015.091200000-6» - 95245 метр кубічний з очікуваною вартістю 1 402 890,00 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro» за UA-2018-11-22-002584-C. Основним критерієм вибору переможця є ціна.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися:

- ТОВ «Укртрансервіс-груп» з пропозицією 937 210,80 грн;

- ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з пропозицією 942 925,50 грн.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ «Укртрансервіс-груп» з остаточною пропозицією 937 210, 80 грн, тобто з ціною за природний газ по 9,84 грн за 1 куб.м.

За результатами проведених торгів між Бобринецькою спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів Кіровоградської обласної ради та ТОВ «Укртрансервіс-груп» укладено договір №19-086 про постачання природного газу від 04.01.2019.

Предметом договору є газове паливо з річним обсягом постачання 95 245 метрів кубічних.

У подальшому між замовником та постачальником укладено додаткову угоду, збільшуючи ціну за одиницю товару на 10 %, без зміни суми договору (із одночасним зменшенням кількості одиниць товару), а саме додатковою угодою №1 від 18.01.2019 ціну за природний газ збільшено до 10 820,00 грн. за 1 тис. куб. м, кількість зменшено до 86,618373 тис. куб. м.;

Таким чином, унаслідок укладення додаткової угод, ціну за кубічний метр газу збільшено з 9840 грн до 10 820,00 грн за 1 тис.куб.м., тобто на 980 грн. При цьому, кількість зменшено з 95,245 тис.куб.м до 86,618 тис.куб.м., що на 8,627 тис. куб. м. менше від початкової кількості та остаточна ціна стала вищою за ті пропозиції, які пропонували інші учасники під час проведення торгів.

Відповідно до інформації Бобринецької спеціальної школи-інтернату за №71 від 31.01.2019 на підтвердження збільшення ціни за одиницю товару згідно ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» ТОВ «Укртрансервіс-груп» надав лист Черкаської Торгово-промислової Палати України від 04.01.2019, згідно якого станом на січень 2019 року ціна на природний газ становить 10 822,80 грн за 1000 куб.м.

Інформація у висновку торгово-промислової палати вказана станом на день укладення договору на весь період січня 2019 року, а тому вказаний лист не може бути підтвердженням коливання цін природного газу на ринку, як це передбачено ч. 4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі», в період з дня укладення договору до укладення додаткової угоди.

Укладення додаткової угоди відразу після підписання договору повністю нівелює процедуру закупівель як інститут та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім упродовж місяця після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшення обсягів поставленої продукції

Зауважено, що передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» процедури закупівель визначені, з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах (ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін па газ повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Намір ТОВ «Укртрансервіс-груп» на вчинення дій із нівелювання наслідків публічної закупівлі стає зрозумілим із самого факту укладення ним договору про закупівлю природного газу, за умови отримання ним достовірних відомостей про підвищення цін на природний газ, у той час, як законодавцем у ч. 3 ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» йому надано право відмовитись від укладення договору.

У тендерній пропозиції ТОВ «Укртранссервіс-груп» брало на себе зобов`язання постачати до навчального закладу газ за ціною 7 862,65 за 1 тис. метрів кубічних газу.

Виконання зобов`язань щодо ціни та кількості природного газу ТОВ «Укртранссервіс-груп» підтвердив відповідними гарантійними листами, які є невід`ємними документами, що долучаються до тендерної пропозиції, листом-погодженням укласти запропонований проект договору, підписаним проектом договору, а в подальшому підписаним основним договором на постачання природного газу.

Відповідно до вимог ст. 632, 638 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

Тобто, із врахуванням положень зазначених статей, під час укладання договору від 04.01.2019 ТОВ «Укртранссервіс-груп» був згоден з п.3.2 розд. 3 «Ціна газу» даного договору, згідно яких ціна природного газу становить 9 840 грн за 1 000 куб.м.

Крім того, відповідно до листа Бобринецької школи-інтернату вбачається, що ТОВ «Укртрансервіс-груп» неодноразово зверталось до замовника, з намірами підвищення ціни на газ протягом нетривалого періоду часу, що свідчить про неконкурентні дії постачальника газу та те, що позиція щодо підвищення ціни газу у постачальника була на меті до укладення договору.

Тендерна пропозиція ТОВ «Укратранссервіс-груп» з самого початку є нижчою за офіційну ціну НАК Нафтогаз Україна, розміщену на офіційному сайті (ціна на грудень 12180 грн). Тому при укладенні додаткової угоди неможливе посилання на різницю між ціною основного договору і ціною НАК Нафтогаз, оскільки підставою для внесення змін до істотних умов договору є лише коливання цін на ринку, а не відмінність між ціною, вказаною у договорі, та НАК Нафтогаз України.

На момент укладення договору за результатами процедури закупівлі, який укладено 04.01.2019, ТОВ «Укртранссервіс-Груп» було достеменно відомо про економічну невигідність його укладення згідно змісту поданої тендерної пропозиції.

У той же час, товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, маючи на меті подальше спонукання відділу освіти до укладення незаконних і таких, що порушують Інтереси держави, додаткових угод.

Зокрема, це йому дозволяє Закону України «Про публічні закупівлі». Так, рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю. Відповідно до частини другої статті 32 Закону замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше, ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця.

Поряд з цим відповідно до частини третьої статті 32 Закону, зокрема у разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений Законом, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Крім того, збільшення ціни за спірною додатковою угодою відбулось не пропорційно до ринкових цін.

За інформацією, розміщеною на веб-порталі НАК «Нафтогаз України» (http://www.naftogaz.com), ціна природного газу постачальникам для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів станом на грудень становила - 12 180 грн., на січень 2019 року -10 822,80 грн. за 1000 куб. м.

Таким чином, реальне коливання ціни природного газу в бік зростання грудень 2018 року - січень 2019 року не відбувалось, натомість здешевшало на 11%.

Аналогічне здешевлення вказується в більшості постачальників на території України.

До прикладу, за офіційною Інформацією, розміщеною на сайті http://www.zbut.luggas.com.ua/ru/main/ TOB «Луганськгаз Збут», станом на грудень 2018 року становила - 11260 грн., на січень 2019 року - 10 843,93 грн. за 1000 куб. м.; http://gazpostach.te.ua/tarifs/vstanov ДП «Газпостач» ПрАТ «Тернопільміськгаз» станом на грудень 2018 року становила - 11 080 грн., на січень 2019 року - 10 373 грн. за 1000 куб. м.; https://www.gazpostach.od.ua/ ТОВ «Одесагаз-Постачання» станом на грудень 2018 року становила - 11 015 грн., на січень 2019 року - 10 450 грн. за 1000 куб. м.; http://oblgaz.donetsk.ua/uk/ «Донецькоблгаз» станом на грудень 2018 року становила - 12 155,64 грн., на січень 2019 року - 11 810 грн. за 1000 куб. м. (витяги з офіційних сайтів компаній додаються).

Крім того, як вбачається з тексту укладеної додаткової угоди №1, додаткова угода набирає чинності з 01 січня 2019 року. При цьому, ціна за весь місяць січень 2019 року вказана як 10 820,00 грн за 1 тис.куб.м., тоді як ціну погоджено Договорі від 04.01.2019. Тобто, постачальником за погодженою в Договорі за результатами процедури відкритих торгів ціною жодного дня не постачається, що свідчить про свідоме ігнорування умов договору та мети на підвищення ціни ще з моменту укладення основного договору.

Отже, наведене обґрунтовано вказує на те, що будь-яке коливання рівня цін на ринку на природний газ у цей період відсутнє.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Частиною 1 ст. 36 Закону визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із ч. 4 статті 36 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

У відповідності до роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні додаткової угоди на 10 % сторонами договору жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, у зв`язку з чим ними не дотримано вимоги п.2 ч.4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та безпідставно змінено істотні умови договору.

Відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Додаткова угода №1 від 18.01.2019 суперечать вимогам ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому має бути визнана судом недійсною.

Окрім цього, дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення додаткової угоди суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, оскільки, якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод то ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Разом з тим, ст. З Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності.

Подання ТОВ «Укртрансервіс-груп» при проведенні торгів найменшої цінової пропозиції, яка суттєво менша від очікуваної вартості та пропозицій інших учасників та одразу ж після укладення договору надсилати листи з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників та свідчить про штучне заниження цін при поданні пропозиції. Укладення Бобринецькою спеціальною школою-інтернат додаткової угоди з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки природного газу порушені матеріальні інтереси, оскільки, з урахуванням додаткової угоди, навчальний заклад фактично отримав менше газу у порівнянні з первісним договором за.значно вищою ціною.

Обґрунтування підстав для представництва.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза Інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю - є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як зазначено в Положенні про Державну аудиторську службу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, перевірки закупівель. Зокрема, згідно п.4 даного Положення здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Крім того, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2017 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністравтино-територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно. Повноваження Східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Східний офіс Державної аудиторської служби України є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Кіровоградської області.

Відповідно до Статуту Бобринецькою спеціальною загальноосвітньою школою-Інтернат І-ІІ ступенів Кіровоградської обласної ради, затвердженого наказом начальника управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації від 15.06.2016 №212 спеціальна школа-інтернат належить до об`єктів комунальної власності і користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст та перебуває в управлінні Кіровоградської обласної ради.

Управління освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації забезпечує галузеву політику та розвиток спеціальної школи-інтернату, що перебуває у спільній власності області.

Фінансування спеціальної школи-інтернату здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету за казначейською формою обслуговування.

Майно спеціальної школи-інтернату є спільною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання або оперативного управління. Здійснюючи право господарського відання або оперативного управління спеціальна школа-інтернат володіє, користується та розпоряджається рухомим і нерухомим майном за узгодженням з обласною радою у встановленому порядку та у межах, встановлених чинним законодавством та нормативними актами обласної ради.

Державний контроль за діяльністю спеціальної школи-інтернату здійснюється з метою забезпечення реалізації державної політики в сфері загальної середньої освіти. Державний контроль здійснюється в тому числі управлінням освіти, науки молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Конкретні повноваження та сфера відповідальності місцевих рад як засновників закладів освіти визначені у ст. 66 Закону «Про освіту».

Зокрема, відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності повної загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти планують і забезпечують розвиток мережі закладів освіти; профільної середньої, професійної (професійно-технічної), позашкільної, спеціалізованої-післядипломної, спеціальних закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами, науково-методичних та навчально-методичних установ мають право засновувати (зокрема й для осіб з особливими освітніми потребами), реорганізовувати й ліквідовувати заклади освіти забезпечують: гуртожитками, перевезенням здобувачів профільної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, які навчаються не за місцем проживання рівні умови для розвитку закладів освіти всіх форм власності оприлюднюють: офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, інші видатки у сфері освіти здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законодавством.

Водночас, Східним офісом Державної аудиторської служби України, управлінням освіти, науки молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградською обласною радою, як органами уповноваженими на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень в межах своїх повноважень, в т.ч. шляхом звернення до суду.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Таким чином у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Виконуючи вимогу вищевказаної норми закону, прокуратурою на адресу Східного офісу Державної аудиторської служби України та управлінням освіти, науки молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградської обласної ради направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих ст. 23-24 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3-5 ст. 53 ГПК України - у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N42454/02, п.35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

У справі, що розглядається, заступник прокурора обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері публічних закупівель.

Водночас п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, визначено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Згідно з п. п. 3, 4, 9 ч. 4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використання коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

В даному випадку Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, проте оскільки учасниками судового процесу не доведено, що вказаний орган, здійснюючи фінансовий контроль, виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення у суд із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача (аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 21.03.2019 у справі №912/898/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Закупівля товару за вказаним Законом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Законом встановлено, що замовником є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак, зокрема, юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів (ст. 1).

Згідно ст. 61 Закону України "Про освіту" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Вказана норма кореспондується із статтею 78 Закону України "Про освіту" в новій редакції від 05.09.2017.

Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту, а також валютні асигнування на основну діяльність. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням, що закріплено Законом України "Про освіту".

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною 1 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 та 5 цієї статті Закону України "Про місцеве самоврядування" самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Заступник прокурора зазначає, що оскільки фінансування за оспорюваним договором здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади тощо. Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

За обґрунтуванням заступника прокурора, укладення оспорюваного договору всупереч норм Закону України "Про публічні закупівлі" є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить матеріальний збиток, що не може не відобразитися на державних інтересах та авторитеті держави. Тому підставою для звернення заступника прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, чим може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат.

За твердженням заступника прокурора, а ні Східним офісом Державної аудиторської служби України, а ні Кіровоградською обласною радою, а ні Управлінням освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації не вжито заходів щодо визнання недійсною додаткової угоди №1 від 18.01.2019 до договору постачання природного газу №128 від 04.01.2019, укладеного між відповідачами.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо.

У даній справі господарським судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Східним офісом Державної аудиторської служби України, Кіровоградською обласною радою та Управлінням освіти, науки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади тощо. Сама по собі обставина незвернення позивачами з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання такими органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі №924/1237/17.

Обставини дотримання прокурором встановленої ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів ст. 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

За ч. 2, 4 ст. 226 ГПК України - про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Розподіл судових витрат визначається ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" - сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Керуючись ст. 129, 226, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Примірники ухвали направити сторонам.

Повний текст ухвали складено 10.05.2019.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.

Попередній документ : 81619463
Наступний документ : 81619576