ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
25.04.2019
Справа № 910/2881/19
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О.,
розглянув у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна»
до
акціонерного товариства «Українська залізниця»
про
стягнення 21 208,74 грн.
Представники учасників справи:
від позивача Серебрякова І.Б., директор;
від відповідача не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (надалі – ТОВ «Сота Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі – АТ «Українська залізниця») про стягнення 21 208,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення умов Договору поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.35)ю від 04.01.2018, оплату поставленого позивачем товару здійснив з порушенням обумовлених сторонами строків, у зв'язку з чим позивачем було здійснено нарахування відповідачу пені у розмірі 18 004,54 грн. та 3% річних у розмірі 3 204,20 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2019 відкрито провадження у справі № 910/2881/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 11.04.2019.
02.04.2019 до загального відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні з підстав того, що позивачем не підтверджено факту своєчасного надання ним відповідачу повного комплекту документів, які вказані в п. 4.2 Договору та на підставі яких відповідач оплачує позивачу кожну партію товару. Крім цього, відповідач стверджує, що позивачем також не підтверджено часу реєстрації податкових накладних, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість розрахунків пені та 3% річних.
09.04.2019 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У судовому засіданні 11.04.2019 судом, відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 25.04.2019.
У судовому засіданні 25.04.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 25.04.2019 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, беручи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини його неявки в судове засідання 25.04.2019, суд вирішив розглянути справу за відсутності відповідача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 25.04.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
04.01.2018 між ТОВ «Сота Україна» (постачальником) та ПАТ «Українська залізниця» (покупцем) було укладено Договір поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.35)ю, відповідно до п.п. 1.1, 1.3 якого (в редакції додаткової угоди №1/11 від 08.02.2018) постачальник зобов'язується поставити і передати в обумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікацій № 1 та № 2 (Додатки № 1 та № 2), які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Кількість і асортимент товару передбачається у специфікаціях № 1 та № 2, яка додається до даного договору (Додатки № 1 та № 2).
Пунктами 1.2, 1.4, 1.5, 1.7 Договору визначено найменування товару: кутик 160х100х10 мм ст.09Г2С. Виробник товару: ПрАТ «МК «Азовсталь», рік виготовлення: 2017-2018. Вантажоодержувач та платник товару є філія «Панютинський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно з п. 3.1, 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди №1/11 від 08.02.2018 покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях № 1 та № 2. Ціна цього договору становить 3 505 328,57 грн., з урахуванням ПДВ 20% 584 221,42 грн.
Форма розрахунків: у безготівковій формі. Покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД (п. 4.1, 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.5 Договору у разі прострочення постачальником термінів поставки товару, термін оплати за даний товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 банківський день відповідно. Термін прострочення є різниця календарних днів між датою планового прибуття товару на умовах згідно п. 5.1.1 та датою фактичної поставки товару.
Згідно з п. 5.1.1, 5.1.3, 5.1.4 Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ Україна, вул. Заводська, 5, смт. Панютине, м. Лозова, Харківська область (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця не пізніше 5 календарних днів з дня направлення повідомлення, передбаченого п. 5.1.2 договору. На постачальника покладається обов'язок щодо завантаження та всі ризики і витрати такого завантаження. Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару. Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю.
Прийом товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкції № П-7 від 25.04.1966. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар (п. 5.2.1 Договору).
Пунктом 6.3.1 Договору визначено обов’язок постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, а відповідно п. 6.1.1 Договору обов’язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сота Україна» на виконання умов Договору у період з 12.01.2018 по 13.02.2018 на підставі видаткових накладних № 40 від 12.01.2018, № 85 від 08.02.2018, № 115 та № 116 від 13.02.2018 поставило філії «Панютинський вагоноремонтний завод» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» товар на загальну суму 3 505 328,57 грн.
Судом встановлено, що філія Панютинський вагоноремонтний завод» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» виконуючи взяті на себе зобов’язання, за період з 23.01.2018 по 13.03.2018 на підставі виставлених ТОВ «Сота Україна» рахунків на оплату № 40 від 12.01.2018, № 85 від 08.02.2018, № 115 від 13.02.2018 та № 116 від 13.02.2018 здійснило оплату вартості поставленого позивачем товару в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою АТ «ОТП Банк».
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем зобов’язання з оплати вартості поставленого позивачем товару виконано з порушенням обумовлених сторонами в Договорі строків, у зв'язку з чим, позивачем було здійснено нарахування відповідачу пені у розмірі 18 004,54 грн. та 3% річних у розмірі 3 204,20 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № ПВРЗ(ВМТП-18.35)ю від 04.01.2018 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, позивачем на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 505 328,57 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № 40 від 12.01.2018, № 85 від 08.02.2018, № 115 та №116 від 13.02.2018.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.
Відповідач, виконуючи взяті на себе зобов’язання, за період з 23.01.2018 по 13.03.2018, на підставі виставлених ТОВ «Сота Україна» рахунків на оплату № 40 від 12.01.2018, № 85 від 08.02.2018, № 115 від 13.02.2018 та № 116 від 13.02.2018 здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою АТ «ОТП Банк».
Так, 23.01.2018 відповідачем сплачено 39 878,57 грн., 21.02.2018 – 680 850,00 грн., 13.03.2018 – 745 416,00 грн. та 2 039 184,00 грн.
При цьому, судом встановлено, що 15.02.2018 о 16:48:11 та о 16:48:34 в ЄРПН зареєстровано за № 9022944181 від 13.02.2018 № 66 J1201009 та за № 9022944202 від 13.02.2018 № 65 J1201009 податкові накладні: платник податку - ТОВ «Сота Україна» (код ЄДРПОУ 41323412), платник податку - покупець - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» філія Панютинський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), в документах заявлено: загальну суму з ПДВ – 745 416,00 грн. та 2 039 184,00 грн., результат обробки - документи прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог пункту 57-1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Отже, враховуючи встановлені обставини, відповідачем оплата поставленого згідно з видатковими накладними № 115 від 13.02.2018 на суму 2 039 184,00 грн. та № 116 від 13.02.2018 на суму 745 416,00 грн. товару здійснена з порушенням обумовлених сторонами в Договорі строків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
З огляду на доведеність факту порушенням відповідачем умов Договору № ПВРЗ(ВМТП-18.35)ю від 04.01.2018 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, існують підстави для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 7.3 Договору.
Проте, під час розгляду справи, відповідачем було заявлено про застосування до нарахованої пені спеціального строку позовної давності.
Позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 Цивільного кодексу України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 Цивільного кодексу України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.
Таким чином, з урахуванням того, що позов у даній справі подано позивачем 06.03.2019, то нарахування позивачем пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з 28.02.2018 по 06.03.2018 відбулося з пропуском строку позовної давності.
З урахуванням викладеного, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 078,56 грн. В іншій частині пеня нарахована з пропуском строку позовної давності.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 204,20 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2 975,32 грн. В іншій частині 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
При цьому, суд звертає увагу, що до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність, а тому твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних визнаються судом не обґрунтованими.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Сота Україна», з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, м. Київ, вул. Черняховського, 29; ідентифікаційний код 41323412) пеню у розмірі 9 078 (дев’ять тисяч сімдесят вісім) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 2 975 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 091 (одна тисяча дев’яносто одна) грн. 79 коп.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2019.
Суддя О.Г. Удалова
Судове рішення № 81619405, Господарський суд м. Києва було прийнято 25.04.2019. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/2881/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: