Рішення № 81619018, 10.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/37/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2019 Справа № 908/333/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕТРУС-КОНДИТЕР”, код ЄДРПОУ 34999908 (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32; адреса для листування: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33-Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ”, ЄДРПОУ 34604386 (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207; адреса для листування: 49022, м.Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114)

про стягнення суми 46839,62 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 13.02.2019 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕТРУС-КОНДИТЕР” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ”, про стягнення суми 46839,62 грн., яка складається з: суми 32807,60 грн. – основного боргу за поставлений товар, суми 10976, 58 грн. – пені, суми 933,52 грн. – 3 % річних, суми 2121,92 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625 ЦК України, умовами договору поставки № СТМ/25 від 01.08.2011.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 13.02.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/333/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 18.02.2019 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху. Ухвалою суду від 11.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/333/19 (номер провадження 9/37/19). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.04.2019 до господарського суду від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 05.04.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” про розгляд справи № 908/333/19 в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

10.05.2019 справу розглянуто, прийнято рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Відповідно до умов договору поставки №СТМ/25 від 24.07.2016 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 100 994,04 грн., що підтверджується видатковою накладною КЧ-10674. Відповідач, в свою чергу, лише частково розрахувався за отриманий товар в розмірі 68 186,44 грн. У зв’язку з чим, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором № СТМ/25 від 01.08.2011 в розмірі 32 807,60 грн. За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивачем на вказану суму заборгованості нараховано суму 10 976,58 грн. пені, суму 933,52 грн. - 3% річних та суму 2121,92 грн. інфляційних втрат. На підставі зазначеного, просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 46 839,62 грн.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 01.04.2019, відповідач не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі. Вказує, що позивачем не були враховані платежі, здійснені відповідачем 04.06.2018, 21.06.2018, 27.06.2018, 02.07.2018, 17.07.2018, 19.07.2018, 23.07.2018, 26.07.2018, 30.07.2018. Наразі, заборгованість ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” складає 20 433,16 грн. Крім того, вказав, що позивачем не надано суду ані акту звірки, ані жодних інших розрахунків, які б підтверджували розмір вимог позивача. Враховуючи, що твердження позивача щодо суми заборгованості не відповідають дійсності, тому останнім не вірно розраховано пеню та 3 % річних. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 12 374,44 грн. основного боргу, в задоволенні пені та 3% річних – відмовити в повному обсязі.

15.04.2019 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначив, що більшість платіжних доручень, на які посилається відповідач, не відносяться до видаткової накладної № КЧ-10674 від 21.05.2018. Належні платіжні доручення, які відносяться до вищевказаної накладної долучені позивачем до позову. Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем акту звірки до позову, зазначив, що це не є обов’язковою вимогою відповідно до положено ст.ст. 162, 164 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” (покупець, відповідач у справі) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Петрус-Інвесткомпанія” (постачальник) був укладений договір поставки №СТМ/25, згідно з пунктом 1.1. якого, постачальник зобов’язується в порядку і строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність покупця, в певній кількості, відповідної якості і по узгодженій ціні, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється зазначається в Додатку № 2 к даному договору (Специфікація), який є його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 2.1. договору товар поставляється постачальником окремими партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов’язується приймати від покупця замовлення на поставку товару і здійснювати поставку товару по адресам, в кількості і на дату, вказані в замовлені, своїм транспортним засобом і за власний рахунок.

Відповідно до п. 3.1. договору приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів.

Пунктом 6.4. договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.08.2011) передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з дня підписання сторонами товарної накладної. Датою сплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

За змістом п. 12.1 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.08.2012. У випадку, якщо за 30 календарних днів з дати закінчення строку дії даного договору жодна із сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично продовжується на кожний наступний рік.

Відповідно до угоди від 08.08.2012 про заміну сторони в договору поставки № СТМ/25 від 01.08.2011, сторони за спільною згодою вирішили укладенням цієї угоди замінити Первісного постачальника за договором та в усіх додаткових угодах до нього, на нового постачальника, а саме: ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія» на ТОВ «Петрус-Кондитер» (позивач у справі).

За матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу товар (Вафлі ф. зі смаком «Пломбір» 300 т/уп ТМ «Просто», вафлі ф. зебра 300 т/уп ТМ «Просто») на загальну суму 100 994,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № КЧ-10674 від 21.05.2018.

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, в сумі 68 186,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1000016705 від 02.08.2018 на суму 30 000,00 грн., № 1000016905 від 06.08.2018 на суму 20 000,00 грн., №1000017069 від 09.08.2018 на суму 10 000,00 грн., № 1000019581 від 17.09.2018 на суму 936,86 грн. та № 1000020381 від 01.10.2018 на суму 10 000,00 грн. При цьому, як зазначив позивач, сума сплачена відповідачем відповідно до платіжного доручення № 1000016705 від 02.08.2018 на суму 30 000,00 грн. була частково зарахована за накладною № КЧ-10674 від 21.05.2018, а саме: в розмірі 27498,24 грн.; сума сплачена відповідачем відповідно до платіжного доручення № 1000019581 від 17.09.2018 на суму 936,86 грн. була частково зарахована за накладною № КЧ-10674 від 21.05.2018, а саме: в розмірі 688,20 грн.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар за видатковою накладною № КЧ-10674 від 21.05.2018 в повному обсязі не здійснив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 32807,60 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві стосовно того, що позивачем при розрахунку суми боргу не враховані інші платежі відповідача, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З копій платіжних доручень, наданих відповідачем (доданих до заяви із запереченнями проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні) вбачається здійснення відповідачем оплати за товари згідно договору № СТМ/25 від 01.08.2011. Тобто, в платіжних дорученнях не визначено за які саме товари, за якою накладною тощо.

В даному випадку, позивач в позовній заяві та в заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначив, що відповідачем були здійснені часткові оплати за товар, поставлений за видатковою накладною № КЧ-10674 від 21.05.2018 на суму 68 186,44 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1000016705 від 02.08.2018 на суму 30 000,00 грн., № 1000016905 від 06.08.2018 на суму 20 000,00 грн., №1000017069 від 09.08.2018 на суму 10 000,00 грн., № 1000019581 від 17.09.2018 на суму 936,86 грн. та № 1000020381 від 01.10.2018 на суму 10 000,00 грн. Разом з тим, сума сплачена відповідачем відповідно до платіжного доручення № 1000016705 від 02.08.2018 на суму 30 000,00 грн. була частково зарахована за накладною № КЧ-10674 від 21.05.2018, а саме: в розмірі 27498,24 грн.; сума сплачена відповідачем відповідно до платіжного доручення № 1000019581 від 17.09.2018 на суму 936,86 грн. була частково зарахована за накладною № КЧ-10674 від 21.05.2018, а саме: в розмірі 688,20 грн. Позивач зазначив (у відповіді на відзив), що інші платіжні доручення на які посилається відповідач не стосуються видаткової накладної № КЧ-10674 від 21.05.2018.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність конкретизації у платіжних дорученнях підстав оплати: за який товар, за якою накладною тощо, суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача та його право на власний розсуд здійснювати зарахування відповідних сум за договором за поставку товару в порядку черговості.

При цьому, суд бере до уваги, що звіряння розрахунків між сторонами не здійснювалось.

У зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 933,52 грн. - 3% річних та суми 2121,92 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних витрат та встановлено, що вони здійснені вірно, а тому, враховуючи усе вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10976,58 грн., яка нарахована за загальний період з 21.06.2018 по 08.02.2019.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В п. 8.10 договору сторони погодили, що при порушенні строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент порушення, від суми неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу.

Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені.

Разом з тим, здійснивши перерозрахунок пені з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахуванням штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, обґрунтованою до стягнення суд визнає пеню в розмірі 2621,01 грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ”, ЄДРПОУ 34604386 (69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207; адреса для листування: 49022, м.Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕТРУС-КОНДИТЕР”, код ЄДРПОУ 34999908 (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32; адреса для листування: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33-Б) суму 32807 (тридцять дві тисячі вісімсот сім) грн. 60 коп. основного боргу, суму 933 (дев’ятсот тридцять три) грн. 52 коп. - 3% річних, суму 2121 грн. (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 92 коп. інфляційних витрат, суму 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) грн. 01 коп. пені та суму 1578 (одна тисяча п’ятсот сімдесят вісім) грн. 32 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 10.05.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва