Рішення № 81616963, 07.05.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2019 р.Справа № 924/175/19м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Штрубе Україна Гмбх, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Лампка агро, с. Великі Зозулинці Красилівського району Хмельницької області

про стягнення 3774400,80 грн. боргу, 660375,37 грн. пені, 176264,52 грн. інфляційних втрат, 669713,13 грн. відсотків

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 02.01.2019 р.

відповідача: не зявився

Рішення ухвалюється 07.05.2019 р., оскільки у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю Штрубе Україна Гмбх, м. Київ звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Лампка агро, с. Великі Зозулинці Красилівського району Хмельницької області 3774400,80 грн. боргу, 660375,37 грн. пені, 176264,52 грн. інфляційних, 669713,13 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою суду від 01.03.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 21.03.2019 р. Ухвалами суду від 21.03.2019 р., 02.04.2019 р. підготовче засідання у справі відкладалось.

Ухвалою суду від 10.04.2019 р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 19.04.2019 р.

Ухвалою суду від 19.04.2019 р. відвід, заявлений товариством з обмеженою відповідальністю Лампка агро судді Виноградовій В.В., визнано необґрунтованим; заяву товариства з обмеженою відповідальністю Лампка агро про відвід судді Виноградовій В.В. передано для визначення складу суду в порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відвід. У засіданні оголошено перерву на 14:30 год. 07.05.2019 р.

Ухвалою суду від 22.05.2019 р. (суддя Грамчук І.В.) у задоволенні заяви ТОВ "Лампка агро", с. Великі Зозулинці від 19.04.2019 р. про відвід судді Виноградової В.В. у справі №924/175/19 відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано обовязку з оплати товару, поставленого згідно з договором поставки від 10.01.2018 р. №С/2018/СЗ/20. Як на правову підставу позову позивач посилається на положення ст. ст. 536, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 198, 216, 217, 230, 231, 265 ГК України.

Відповідач представника у засідання не направив, відзиву на позов не надав. На адресу суду надійшло клопотання (від 07.05.2019 р.) про відкладення засідання у справі, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника-адвоката.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив .

Вищезазначене клопотання відповідача залишене судом без задоволення. При цьому враховано положення ч. 3 ст. 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Тобто закон наділяє сторони правом брати участь у справі як через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, так і через представника. Також враховано, що суд не викликав у засідання суду конкретного представника відповідача, обізнаність відповідача з розглядом справи №924/175/19, відкладення підготовчих засідань та оголошення перерви у судовому засіданні, відсутність доказів у підтвердження поважності причин відкладення, а також строки розгляду справи по суті, визначені ст. 195 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав , з підстав заявлених в позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна Гмбх" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Лампка Агро (покупець) 10.01.2018 р. укладено договір поставки №С/2018/СЗ/20 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3, 2.6 договору строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікації. В разі необхідності, сторони додатково в письмовій формі можуть погодити графік поставки. Датою поставки товару вважається дата прийняття покупцем товару за видатковою накладною.

Якість та кількість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, які зазначаються в специфікації (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, зокрема ціна та загальна вартість товару (партії товару) вказується у відповідних специфікаціях до договору. Враховуючи те, що ціна товару включає імпортну складову, сторони домовились встановлювати ціну та вартість товару (партії товару) в національній валюті України - гривні та визначати їх еквівалент в іноземній валюті, вказаній у специфікації, за середнім значенням курсу продажу відповідної іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (надалі - МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті підписання відповідної специфікації до договору.

У п. п. 4.6, 4.7 договору сторони узгодили, що строк оплати зазначається в специфікації. Для розрахунків за цим договором постачальником можуть виставлятися рахунки на оплату, які повинні містити посилання на номер та дату цього договору та найменування сторін.

Права та обов'язки сторін, окрім визначених у цьому договорі, визначаються законом, зокрема параграфом 1 (поставка) Господарського кодексу України (п. 5.1 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем (представником покупця, що має довіреність або інший документ, передбачений чинним законодавством, на право одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей). Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості та асортименту відповідно до видаткової накладної (п. 6.2 договору).

У пунктах 6.3-6.5 договору передбачено, що факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною. Документ на товар, які постачальник повинен передати покупцеві, зокрема, видаткова накладна 1-й примірник. Перехід права власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження чи знищення товару, відбувається в момент прийняття товару за видатковою накладною від постачальника, та довіреністю від покупця.

У п. 8.3 договору передбачено відповідальність покупця. Зокрема, покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу; за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу (п. п. 8.3.1, 8.3.2 договору).

Відповідно до п. 8.4 договору сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків за даним договором.

Згідно з п. 8.5 договору пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення.

У п. 8.6 договору сторони дійшли взаємної згоди на підставі ст. 259 ЦК України при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього договору, не застосовувати п. 6 ст. 232 ГК України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки за цим договором до 3 років.

У п. 11.13 договору зазначено, що покупець погоджується на те, що постачальник не зобов'язаний перевіряти і, відповідно, не несе відповідальності за дійсність підпису (ів) та повноваження особи (іб) покупця, що підписує даний договір і будь-які інші документи на виконання даного договору. Покупець даним підтверджує та схвалює будь-який документ, підписаний від його імені на виконання даного договору, якщо він містить відбиток печатки покупця.

Згідно з п. 2.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 25.12.2018, а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Договір містить підписи представників сторін та скріплений відтисками печаток сторін.

Як додаток до договору поставки № С/2018/СЗ/20 від 10.01.2018 р. сторонами складено, підписано та скріплено відтисками печаток специфікацію №1 від 10.01.2018 р.

Сторони у специфікації погодили товар, що поставляється (насіння цукрових буряків для сівби), кількість, вартість за одиницю, загальну вартість всього товару та еквівалент вартості в євро: гібрид ВЕДА (3D+) в кількості 200 коробок, вартість однієї одиниці (коробки) з ПДВ - 3707,00 грн., еквівалент вартості однієї одиниці (коробки) з ПДВ, євро 110,00, загальна вартість з ПДВ 741400,80 грн., еквівалент загальної вартості з ПДВ 22000,00 євро; гібрид ВОК (3D+) в кількості 200 коробок, вартість однієї одиниці (коробки) з ПДВ - 3707,00 грн., еквівалент вартості однієї одиниці (коробки) з ПДВ, євро 110,00, загальна вартість з ПДВ 741400,80 грн., еквівалент загальної вартості з ПДВ 22000,00 євро; гібрид НАНСЕН (3D+) в кількості 200 коробок, вартість однієї одиниці (коробки) з ПДВ - 3707,00 грн., еквівалент вартості однієї одиниці (коробки) з ПДВ, євро 110,00, загальна вартість з ПДВ 741400,80 грн., еквівалент загальної вартості з ПДВ 22000,00 євро; гібрид ПУШКІН (3D+) в кількості 200 коробок, вартість однієї одиниці (коробки) з ПДВ - 3875,50 грн., еквівалент вартості однієї одиниці (коробки) з ПДВ, євро 1150,00, загальна вартість з ПДВ 775099,20 грн., еквівалент загальної вартості з ПДВ 23000,00 євро; гібрид ЯШИН (3D+) в кількості 200 коробок, вартість однієї одиниці (коробки) з ПДВ - 3875,50 грн., еквівалент вартості однієї одиниці (коробки) з ПДВ, євро 1150,00, загальна вартість з ПДВ 775099,20 грн., еквівалент загальної вартості з ПДВ 23000,00 євро, а всього на загальну суму 3774400,80 грн. (з ПДВ), що еквівалентно 112000,00 євро. Середнє значення курсу продажу євро на Міжбанківському ОСОБА_2 України (МВРУ) станом на дату, що передує даті укладення цієї специфікації складає 33,70 грн. за 1 євро (п. 1 специфікації).

Згідно з п. п. 2, 3 специфікації загальна кількість товару за даною специфікацією складає 1000 одиниць (коробок); загальна вартість товару, в т. ч. ПДВ, складає 3774400,80 грн., що еквівалентно 112000,00 євро 00 центів.

У п. 4 специфікації визначено порядок оплати товару: оплата здійснюється в національній валюті - гривні, оплата в розмірі 30% від загальної вартості товару за даною специфікацією здійснюється у строк до 10 березня 2018 року, оплата в розмірі 70% від загальної вартості товару за даною специфікацією - у строк до 1 листопада 2018 року.

Пунктом 7 специфікації передбачено, що оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником до оплати рахунку та/або специфікації та/або договору на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, в розмірі, визначеному цією специфікацією та видатковою накладною, та в порядку, визначеному договором.

Позивач на виконання умов договору поставки №С/2018/СЗ/20 від 10.01.2018р. відповідно до видаткової накладної №82 від 11.04.2018 р., згідно з довіреністю №21 від 10.04.2018 р. передав відповідачу товар на загальну суму 3774400,80 грн.

Оскільки відповідач не провів розрахунки за поставлений відповідно до договору поставки №С/2018/СЗ/20 від 10.01.2018 р. товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 5280753,82 грн., з яких 3774400,80 грн. боргу, 660375,37 грн. пені, 176264,52 грн. інфляційних втрат та 669713,13 грн. 36% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки від 10.01.2018 р. №С/2018/СЗ/20, за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати (поставити) відповідачу продукцію для сільгоспвиробництва, а відповідач зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до договору поставки від 10.01.2018 р. №С/2018/СЗ/20 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 3774400,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною сторонами та скріпленою відтисками печаток сторін видатковою накладною №82 від 11.04.2018 р.

Натомість відповідач в порушення договірних зобов'язань отриманий товар не оплатив, утворивши заборгованість в сумі 3774400,80 грн.

Доказів погашення зазначеної заборгованості та доказів, які спростовують наявну заборгованість, суду не подано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3774400,80 грн. боргу заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача відповідно до п. п. 8.3.1, 8.5 договору пеню в сумі 660375,37 грн. за період з 11.03.2018 р. по 20.02.2019 р. згідно з поданим розрахунком.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у п. 8.3, 8.5 договору погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення.

Також у п. 8.6 договору сторони, зокрема погодили, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього договору, не застосовувати п. 6 ст. 232 ГК України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором.

З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені суд, зазначає, що остання нарахована в межах можливих нарахувань, з урахуванням умов договору та положень законодавства, а тому позовні вимоги про її стягнення заявлені обґрунтовано.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 176264,52 грн. інфляційних втрат та 669713,13 грн. 36% річних за період з 11.03.2018 р. по 20.02.2019 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.3 договору сторони передбачили, що покупець за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

Проаналізувавши розрахунок 36% річних, суд зазначає, що він здійснений правомірно, в межах можливих нарахувань, тому позовні вимоги щодо стягнення 36% річних в сумі 669713,13 грн. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

При здійсненні перевірки поданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат на заборгованість в сумі 1132320,24 грн. за період з березня по жовтень 2018 р. становить 55157,13 грн. (згідно з розрахунком, здійсненим із використанням ІПС "Законодавство"). Враховуючи зазначене, а також нараховані в можливих межах 120780,83 грн. інфляційних втрат на заборгованість в сумі 3774400,80 грн. за листопад 2018 р. - січень 2019 р., суд вважає, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 175937,96 грн. за період з березня 2018 р. по січень 2019 р., з огляду на що у стягненні 326,56 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Доказів, які би спростовували позовні вимоги про стягнення 660375,37 грн. пені, 669713,13 грн. 36% річних та 175937,96 грн. інфляційних нарахувань, суду не подано.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 3774400,80 грн. боргу, 660375,37 грн. пені, 669713,13 грн. 36% річних та 175937,96 грн. інфляційних нарахувань. У позові в частині стягнення 326,56 грн. інфляційних втрат потрібно відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у зв'язку із частковим задоволенням позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна Гмбх", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка агро", с. Великі Зозулинці Красилівського району Хмельницької області про стягнення 3774400,80 грн. боргу, 660375,37 грн. пені, 176264,52 грн. інфляційних втрат, 669713,13 грн. відсотків задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка агро", Хмельницька область, Красилівський район, с. Великі Зозулинці, вул. Леніна, буд. 10 (код 33129725) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна Гмбх", м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1, оф. 115 (код 36300896) 3774400,80 грн. (три мільйони сімсот сімдесят чотири тисячі чотириста гривень 80 коп.) заборгованості, 660375,37 грн. (шістсот шістдесят тисяч триста сімдесят пять гривень 37 коп.) пені, 175937,96 грн. (сто сімдесят пять тисяч девятсот тридцять сім гривень 96 коп.) інфляційних втрат, 669713,13 грн. (шістсот шістдесят девять тисяч сімсот тринадцять гривень 13 коп.) 36% річних, 79206,41 грн. (сімдесят девять тисяч двісті шість гривень 41 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 08.05.2019 р.

СуддяВ.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 до справи, 2 позивачу (02098, м. Київ, вул. Ю.Шумського, 1, оф. 115), 3 відповідачу (31036, Хмельницька область, Красилівський район, с. Великі Зозулинці, вул. Леніна, 10). Всім рек. з пов. про вруч.