Рішення № 81615794, 07.05.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.2019 Справа № 905/178/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Г.Є. Курило

при секретарі судового засідання Доннік А.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Тепломережа” Вугледарської міської ради, Донецька область, м. Вугледар

про стягнення 391708,83 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю № 14-81 від 14.03.2019;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради, Донецька область, м. Вугледар про стягнення 391708,83 грн., у тому числі: пеню у сумі 238997,70 грн., 3% річних у сумі 32150,75 грн., інфляційні витрати у сумі 120560,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1124/15-КП-6 від 05.12.2014 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.01.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/178/19; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05.02.2019 на адресу суду представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на те, що боржником була погашена заборгованість за отриманий природний газ, підприємство є збитковим, відповідач внесено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

21.02.2019 на адресу суду представник відповідача надіслав клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

Суд відкладав підготовче засідання, ухвалою суду від 14.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 16.04.2019 суд закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 07.05.2019.

Розгляд справи по суті розпочато 07.05.2019, що відображено в протоколі судового засідання

У судове засідання представник позивача з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За даними веб-сайту Міністерства юстиції України «Детальна інформація про юридичну особу», встановлено зміну найменування позивача, яким на теперішній час є "Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, та вказано організаційно-правову форму - "приватне акціонерне товариство".

Разом з цим, у розумінні ст.5 Закону України "Про акціонерні товариства", зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Відтак, зміна найменування юридичної особи не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 Господарського процесуального кодексу України, але враховується у подальшому, отже суд змінює найменування Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив.

05.12.2014 між позивачем, Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6, за приписами п.1.1. якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі-споживачам покупця).

За правилами п.2.1. укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 317,9 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м), зокрема: січень – 70,3 тис. куб. м, лютий – 61,3 тис. куб. м, березень – 52,4 тис. куб. м, квітень – 8,4 тис. куб. м, травень – вересень --- тис. куб. м, жовтень – 14,7 тис. куб. м, листопад – 47,5 тис. куб. м, грудень – 63,3 тис. куб. м.

Відповідно до п.5.2. договору в редакції додаткових угод №1 від 12.02.2015, №2 від 18.03.2015, №3 від 15.04.2015, №4 від 22.05.2015, №5 від 30.06.2015, №6 від 29.07.2015, №7 від 20.10.2015, №8 від 22.10.2015 ціна за 1000куб.м. природного газу змінювалась.

Згідно з п. 3.3 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.4 договору (в редакції Додаткової угоди №8 від 22.10.2015) не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На підставі договору №1124/15-КП-6 від 05.12.2014 позивачем та ТОВ «Водотеплокомунікація» було підписано акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування): 31.01.2015 у січні 2015 року на суму 306411,96грн. (39,993 тис. куб. м), 28.02.2015 у лютому 2015 року на суму 212981,97грн. (28,716 тис. куб. м), 31.03.2015 у березні 2015 року на суму 241735,20грн. (21,329 тис. куб. м), 30.04.2015 у квітні 2015 року на суму 63976,00грн. (6,664 тис. куб. м), 31.10.2015 у жовтні 2015 року на суму 65026,64грн. (7,302 тис. куб. м), 30.11.2015 у листопаді 2015 року на суму 181544,16грн. (20,758 тис. куб. м), 31.12.2015 у грудні 2015 року на суму 262384,12грн. (29,983 тис. куб. м).

Таким чином, позивачем поставлено, а ТОВ «Водотеплокомунікація» отримано природний газ у період з січня 2015 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року на загальну суму 1334060,05грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено поставку ТОВ «Водотеплокомунікація» природного газу за період з січня 2015 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року на загальну суму 1334060,05грн.

25.02.2016 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» (ОСОБА_3 боржник) та ОСОБА_1 підприємством «Тепломережа» Вугледарської міської ради (Новий боржник) укладено договір про переведення боргу №1469/16 від 25.02.2016, відповідно до п.1.1. якого за згодою Кредитора ОСОБА_3 боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у ОСОБА_3 Боржника перед Кредитором за договором купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014 (далі-зобов’язання), укладеним між ОСОБА_3 боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг ОСОБА_3 боржника у цьому зобов’язанні та замінює ОСОБА_3 боржника у зобов’язанні.

Відповідно до п.1.2. цього договору Кредитор дійсним дає згоду на заміну ОСОБА_3 боржника у зобов’язанні Новим боржником та на укладання цього договору на встановлених у ньому умовах.

Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 974185,86грн., в тому числі по місяцях у яких використовувався природний газ: у січні 2015 року на суму 0,00грн., у лютому 2015 року на суму 159519,74грн., у березні 2015 року на суму 241735,20грн., у квітні 2015 року на суму 63976,00грн., у жовтні 2015 року на суму 65026,64грн., у листопаді 2015 року на суму 181544,16грн., у грудні 2015 року на суму 262384,12грн. (п.2.1.договору).

Згідно з п.3.1.договору, до Нового боржника переходить обов’язки ОСОБА_3 боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням ОСОБА_3 боржником своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014.

Новий боржник зобов’язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1. статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014 (п.3.2.договору).

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов’язань у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п.6.1. договору).

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Суд робить висновок, що відповідно до умов договору про переведення боргу №1469/16 від 25.02.2016 до ОСОБА_1 підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради перейшли зобов’язання за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014, в сумі 974185,86грн. З огляду на що, Комунальне підприємство «Тепломережа» Вугледарської міської ради є належним відповідачем у справі.

Як вказує позивач з посиланням на власний розрахунок та відомості, які містяться у довідці «Операції з 01.01.2016 по 31.03.2018 ОСОБА_1 підприємства «Тепломережа» Вугледарської міської ради, відповідачем було здійснено оплату у розмірі 974185,86грн. відповідно до договору про переведення боргу №1469/16 від 25.02.2016, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1. ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 3.1, 4.1. договору про переведення боргу сторони передбачили, що до Нового боржника переходить обов’язки ОСОБА_3 боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням ОСОБА_3 боржником своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014; Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов’язань у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014.

Так, за змістом п.6.1. договору купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, обов’язок по оплаті отриманого газу виконаний у повному обсязі, але з порушенням передбаченого договором купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014 строку виконання, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення з відповідача пені у сумі 238997,70грн., 3% річних у сумі 32150,75 грн., інфляційні витрати у сумі 120560,38 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору, він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості – державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

За висновком суду, частиною 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Суд зазначає, що частина 3 ст. 7 Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” є нормою прямої дії, оскільки застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст. 1, 2, 3 Закону.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 22.05.2018 у справі №905/3266/16.

При цьому, 16.06.2017 відповідач внесений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (наказ Мінрегіону від 16.06.2017 № 152).

Оскільки поставлений позивачем природний газ у лютому 2015 року був повністю оплачений відповідачем, а поставлений позивачем природний газ у березні 2015 року частково на суму 158950,82грн. оплачений відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону на таку заборгованість не підлягали нарахуванню інфляційні втрати, 3% річних, неустойка, а нараховані суми підлягали списанню.

Водночас, за поставлений позивачем природний газ в березні-квітні 2015 року та у жовтні – грудні 2015 року інфляційні втрати, 3% річних підлягають нарахуванню на суму заборгованості, оскільки оплата заборгованості була здійснена - 25.12.2016, після набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Так, за розрахунку суду 3% річних підлягають задоволенню у сумі 22532,62грн., нарахована на:

- за поставкою березня 2015 року на суму 82784,38 грн. (з урахуванням часткової оплати) за період з 15.04.2015 по 25.12.2016 – 4218,71 грн.,

- за поставкою квітня 2015 року на суму 63976,00 грн. за період з 15.05.2015 по 25.12.2016 – 3102,48 грн.,

- за поставкою жовтня 2015 року на суму 65026,64 грн. за період з 17.11.2015 по 25.12.2016 – 2159,33грн.,

- за поставкою листопада 2015 року на суму 181544,16 грн. за період з 15.12.2015 по 25.12.2016 – 5610,71 грн.,

- за поставкою грудня 2015 року на суму 262384,12 грн. за період з 15.01.2016 по 25.12.2016 – 7441,39 грн.

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунку суду інфляційні втрати підлягають задоволенню у сумі 78151,19 грн. нараховані на:

- за поставкою березня 2015 року на суму 82784,38 грн. (з урахуванням часткової оплати) за період з травня 2015 року по листопад 2016 року – 13560,46 грн.

- за поставкою квітня 2015 року на суму 63976,00 грн. за період з червня 2015 року по листопад 2016 року – 8876,80 грн.,

- за поставкою жовтня 2015 року на суму 65026,64 грн. за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року – 7893,41грн.,

- за поставкою листопада 2015 року на суму 181544,16 грн. за період з січня 2016 року по листопад 2016 року – 20621,99 грн.,

- за поставкою грудня 2015 року на суму 262384,12 грн. за період з лютого 2016 року по листопад 2016 року – 27198,53 грн.

Щодо нарахування позивачем пені у розмірі 238997,70грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014 у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.3.1. договору про переведення боргу №1469/16 від 25.02.2016, до Нового боржника переходить обов’язки ОСОБА_3 боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов’язаних з невиконанням або неналежним виконанням ОСОБА_3 боржником своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 238997,70 грн. пені за загальний період з 17.03.2015 по 14.07.2016 за несвоєчасне виконання зобов’язань з оплати природного газу, спожитого у лютому – квітні, жовтні – грудні 2015 року.

Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб’єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від від 25 липня 2012 р. № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Законом України «Про енергозбереження» визначено, що «енергозбереження» - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» – це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Публічне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, юридична адреса у м.Вугледар Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р; згідно запису від 05.09.2016 стан суб’єкта – припинено.

Крім того, відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є також постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний), відповідач здійснює свою господарську діяльність у м.Вугледар Донецької області.

Як вказувалось, за умовами п.1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає інформацію про проведення АТО на території м.Вугледар Донецької області загальновідомою.

Таким чином, з урахуванням того, що і Товариство з обмеженою відповідальністю «Водотеплокомунікація» і відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності яких спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1124/15-КП-6 від 05.12.2014.

Виходячи з наведеного, вимоги про стягнення 238997,70грн. пені за загальний період з 17.03.2015 по 14.07.2016 за несвоєчасне виконання зобов’язань з оплати природного газу, спожитого у лютому – квітні, жовтні – грудні 2015 року є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних, інфляційних втрат та пені здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 3% річних в сумі 22532,62грн. та інфляційні втрати в сумі 78151,19грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90% суд зазначає наступне.

З огляду на висновки суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені 238997,70грн. за загальний період з 17.03.2015 по 14.07.2016, клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90%, залишається судом без задоволення.

Клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 90% не приймається судом до уваги з огляду на те, що вказані суми не є штрафними санкціями, оскільки проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, а інфляційні втрати за своєю правовою природною є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, можливість зменшення яких чинним законодавством України не передбачена.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає розподілу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до відповідача, ОСОБА_1 підприємства “Тепломережа” Вугледарської міської ради, Донецька область, м. Вугледар про стягнення боргу у загальній сумі 391708,83 грн., у тому числі: пеню у сумі 238997,70грн., 3% річних у сумі 32150,75грн., інфляційні витрати у сумі 120560,38 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Тепломережа” Вугледарської міської ради (85670, Донецька обл., м.Вугледар, вул.13 Десантників, 53, код ЄДРПОУ 40175733) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних у сумі 22532,62грн., інфляційні витрати у сумі 78151,19грн., а також судовий збір в сумі 1510,26грн.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач) – Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач (боржник) – Комунальне підприємство “Тепломережа” Вугледарської міської ради (85670, Донецька обл., м.Вугледар, вул.13 Десантників, 53, код ЄДРПОУ 40175733).

У судовому засіданні 07.05.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2019.

Суддя Г.Є. Курило