Рішення № 81613611, 08.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2019 року № 826/3774/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_2до за участю третіх осіб Головного управління Національної поліції у м. Києві Заступника Голови - начальника Головного управління, підполковника поліції А.Є. Крищенка Атестаційної комісії № 5 Апеляційної атестаційної комісії північного регіону провизнання неправомірним та скасування наказу №101о/с від 08.02.2016, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі також - Позивач або ОСОБА_2) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі також - Відповідач 1 або ГУ НП у м. Києві), Заступника Голови - начальника Головного управління, підполковника поліції А.Є. Крищенка (далі також - Відповідач 2 або Начальник ГУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спорту на стороні Відповідачів - Атестаційної комісії № 5 (далі також - Третя особа 1 або Атестаційна комісія), Апеляційної атестаційної комісії північного регіону (далі також - Третя особа 2 або Апеляційна комісія), в якій просить суд:

1. Визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №101 о/с від 08.02.2016 про звільнення капітана поліції ОСОБА_2, інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві зі служби в Національній поліції за п.5 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

2. Поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_2 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2016 року по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Атестаційною комісією проведено атестування Позивача з порушенням положень Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465, в результаті чого відносно Позивача сформовано необ'єктивний, необґрунтований та упереджений висновок про його службову невідповідність, на підставі якого протиправно звільнено зі служби, чим порушені законні права та інтереси Позивача.

Представник Відповідача 1, у письмових запереченнях проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі, вважаючи спірний наказ про звільнення Позивача таким, що виданий з дотриманням положень Закону України «Про Національну поліцію» на підставі атестаційного листа.

Відповідач 2 та Треті особи заперечень чи пояснень по суті спору суду не подали, явку уповноважених представників у судові засідання не забезпечили.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач з березня 2004 року по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 07.11.2015 № 43 о/с, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», Позивача 07.11.2015 призначено на посаду інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ в порядку переатестування.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 15.12.2015 № 11 (зі змінами згідно з наказом ГУ НП у м. Києві від 24.12.2015 № 17), відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості поліцейських ГУ НП у м. Києві, створено атестаційні комісії ГУ НП у м. Києві №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, затверджено їх персональний склад та доручено проведення атестування поліцейських в період з 15 по 28 грудня 2015 року.

За результатами проведеного атестування Позивача Атестаційною комісією складено атестаційний лист від 13.01.2016, згідно з яким Позивач позитивно охарактеризований, як професійно грамотний фахівець та принциповий працівник; за висновком прямого керівника займаній посаді відповідає; за результатом тестування загальних навичок набрав 28 балів, професійного тестування - 33 балів; проте, незважаючи на зазначене, у розділі IV атестаційного листа «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» значиться 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погоджуючись з таким висновком Атестаційної комісії, Позивач подавав скаргу до Апеляційної комісії, яка була відхилена з підстав відсутності знання законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на займаній посаді, бачення необхідності реформування системи, низька мотивація і неготовність до змін (протокол від 25.01.2016 № 04-25/01).

На підставі атестаційного листа від 13.01.2016, наказом ГУ НП у м. Києві від 08.02.2016 №101 о/с Позивач 08.02.2016 звільнений зі служби в поліції з посади інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві згідно з пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність).

Вважаючи такий наказ від 08.02.2016 №101 о/с протиправним, Позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - Закон).

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри визначає Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - Інструкція).

Відповідно до частини першої статті 47 Закону, призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно статті 57 Закону, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського може мати місце у виключених випадках. При цьому, такі підстави для проведення атестації як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду чи звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Тобто, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, включаються лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі № 21-13а14.

Разом з тим, ГУ Нацполіції України в Київській області не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що Позивач взагалі підлягав атестації, у письмових запереченнях проти позову не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені частиною другою статті 57 Закону.

Окрім того, відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, що наказом ГУ НП у м. Києві від 07.11.2015 № 43 о/с Позивач був призначений на посаду інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України в порядку переатестування.

Разом з тим, норми Закону не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації щодо такої категорії поліцейських.

При цьому, відповідно до положень статті 58 Закону, призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

В той же час, наявність зазначених обставин Відповідачами не доведено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у Відповідача 1 були відсутні правові підстави для призначення та проведення атестації Позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 10-13 розділу ІV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу. Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією. Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Згідно з пунктами 15-16 Інструкції, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб. Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії. Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

З налізу зазначених положень Інструкції вбачається, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи невідповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яким можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Як вже зазначалося в описовій частині рішення, відповідно до змісту атестаційного листа від 13.01.2016, Позивач охарактеризований позитивно, як професійно грамотний фахівець, принциповий працівник, сумлінний, старанний, фізично розвинений, за характером щирий, витриманий та доброзичливий; за висновком прямого керівника займаній посаді відповідає.

За результатами тестування (професійного та загальних навичок сукупно) набрав 61 бал із 120 можливих; про проведення інших тестувань та їх результати в атестаційному листі не вказано, отже, за результатами проведених тестувань Позивачем підтверджено достатній рівень підготовки.

Відповідно до змісту протоколу Атестаційної комісії від 13.01.2016 № ОП № 15.00000152.0012093, під час проведення атестування Позивача комісією було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, зібрані на поліцейського, а саме: декларацію про доходи, послужний список (Форма 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення Головою Атестаційної комісії поставлено на голосування рішення про невідповідність Позивача займаній посаді та необхідність його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (4). За результатами голосування: «за» проголосувало 4 члени комісії; «проти» - 2 членів, у зв'язку з чим запропоноване рішення було підтримано.

Разом з тим, у протоколі Атестаційної комісії від 13.01.2016 № ОП № 15.00000152.0012093, відсутні дані про проведення співбесіди, а саме про поставлені Позивачу питання та відповіді на них (їх зміст та перелік), а лише зазначено, що членами атестаційної комісії були поставлені питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в поліції.

Також, Відповідачами не надано суду окремих матеріалів співбесіди з Позивачем та не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність Позивача займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції №1465, та відповідно, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв Позивач презентував себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок Атестаційної комісії від 13.01.2016 щодо невідповідності Позивача займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки Позивача, не підтверджено належними доказами, отже такий висновок є протиправним.

Відповідно, зважаючи на те, що єдиною підставою для прийняття спірного наказу від 08.02.2016 №101 о/с в частині звільнення Позивача зі служби в поліції були результати його атестування (висновки Атестаційної комісії), викладені в атестаційному листі від 13.01.2016, факт протиправності яких встановлений судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування зазначеного наказу в частині звільнення Позивача зі служби в поліції.

Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова Верховного Суду України від 28.10.2014).

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення Позивача з посади інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві 08.02.2016 (останній робочий день), то він підлягає поновленню на відповідній посаді з 09.02.2016.

Також, виходячи з наведених норм та встановлених обставин, Позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.02.2016 року по день ухвалення судового рішення.

Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 № 21-395а13, в якій зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно розрахунку середньоденного заробітку Позивача, розрахованого ГУ НП у м. Києві, такий середньоденний заробіток становить 216,39 грн., розрахований виходячи з грошового забезпечення за грудень 2015 року у розмірі 6708,00 грн. та за січень 2016 року у розмірі 6708,00 грн., при кількості днів, за які нараховано грошове забезпечення за грудень 2015 року - 31 день, за січень 2016 року - 31 день.

Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку Позивача за час вимушеного прогулу, наступним чином: середньоденна заробітна плата становить 216,39 грн., середньомісячне число робочих днів становить 31 день, кількість місяців вимушеного прогулу за період з 09.02.2016 по 08.05.2019 складає 39 місяців, тож середньомісячне число робочих днів за час вимушеного прогулу становить 1209 днів, отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 261 615,51 грн. (двісті шістдесят одна тисяча шістсот п'ятнадцять гривень 51 копійка).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому суд зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Враховуючи, що в даному випадку Позивачем дещо некоректно заявлені позовні вимоги (щодо визнання неправомірним наказу, а не протиправними; не зазначено дати поновлення на посаді, не розраховано суму стягнення за вимушений прогул тощо), з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав Позивача без вжиття додаткових заходів, суд дійшов висновку про можливість їх викладання у коректних редакціях.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідачі належним чином не виконали обов'язку щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №101 о/с від 08.02.2016 про звільнення капітана поліції ОСОБА_2, інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві зі служби в Національній поліції за п.5 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

3. Поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві з 09.02.2016.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 261 615,51 грн. (двісті шістдесят одна тисяча шістсот п'ятнадцять гривень 51 копійка).

5. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 6 708,09 грн. (шість тисяч сімсот вісім гривень 09 копійок).

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ У М. КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40108583, адреса: 01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 15).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович