Рішення № 81613456, 08.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/776/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірної бездіяльності та стягнення заборгованості пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії по інвалідності за період з 01.04.2017 по 31.07.2017; стягнення з відповідача заборгованості пенсії по інвалідності за період з 01.04.2017 по 31.07.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не здійснено виплату пенсії за період з квітня 2017 року по липень 2017 року. Вказує, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач перебуває на обліку в Прилуцькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України з 01.08.2017 та на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 20 від 04.08.2017 позивачу відновлено виплату пенсії з 01.08.2017, а тому дії управління щодо невиплати пенсії за спірний період є правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька № 188393 (вих. № 14765/05 від 28.11.2014) отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ІІІ групи з 03.11.1999 довічно (а.с. 15, 16).

27.07.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення виплати пенсії з Бердянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України до Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України (а.с. 36).

На підставі довідки від 27.07.2017 № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 20 від 04.08.2017 та розпорядження № 905335 від 23.08.2017 позивач перебуває на обліку та з 01.08.2017 отримує пенсію в Прилуцькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України (а.с. 33, 34, 35).

На звернення позивача щодо виплати пенсії за період з квітня 2017 року по липень 2017 року листом від 15.02.2019 № 45/10/Т-3 позивачу повідомлено, що в Бердянському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України пенсія була виплачена по 28.02.2017, в вересні 2017 року було нараховано пенсію за вересень та доплату за серпень 2017 року та невиплачену пенсію в іншому органі ПФУ за березень 2017 року, з 01.08.2017 пенсія виплачується згідно чинного законодавства (а.с. 12).

Також суду надано довідку Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України від 15.02.2019, згідно якої вбачається нарахування та виплата позивачу пенсії в березні 2017 року, серпні 2017 року та наступних місяцях (а.с. 13).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частинами першою та третьою статті 4 цього Закону передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 7 вищевказаного Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами (стаття 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (стаття 49 Закону № 1058-IV).

Отже, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, який є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Пунктами 1, 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі – Порядок № 509) встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства (пункт 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам).

Як встановлено судом, відповідачем взято позивача на облік з 01.08.2017, а рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 20 від 04.08.2017 було вирішено питання про призначення (відновлення) виплати пенсії позивачу лише з 01.08.2017.

Таким чином, рішення про виплату позивачу за минулий період не приймалось, така виплата була здійснена лише за березень 2017 року, а виплата пенсії позивачу за період з квітня 2017 року по липень 2017 року не здійснювалась.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Прилуцьким об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України не наведено жодних підстав для відмови у виплаті позивачу пенсії за період з 01.04.2017 по 31.07.2017, що передбачені Законом № 1058-IV.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд вважає, що відповідачем протиправно не вчинено відповідних дій, спрямованих на виплату позивачу пенсії за минулий час, внаслідок чого наявні підстави задоволення позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії по інвалідності за період з 01.04.2017 по 31.07.2017.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 686/4567/17.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості пенсії по інвалідності за період з 01.04.2017 по 31.07.2017, то суд зазначає, що згідно матеріалів справи пенсія позивачу за вказаний період не була нарахована, а тому належним способом захисту, в даному випадку, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності за період з 01.04.2017 по 31.07.2017.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Щодо застосування правових норм про строки звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а й іншими законами України.

Так, відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб’єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб'єкта владних повноважень - Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17.

Щодо заяви позивача про звернення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/20/18.

Щодо прохання позивача встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення, суд звертає увагу на наступне.

Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно за ініціативою суду. Вказаною статтею не передбачено процесуальної можливості розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за ініціативою сторони по справі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 384,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (вул. Некрасова, буд. 14, м. Краматорськ, Донецька область, 84300) до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. 1 Травня, буд. 48-а, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 37787797) про визнання неправомірної бездіяльності та стягнення заборгованості пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за період з 01.04.2017 по 31.07.2017.

Зобов’язати Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності за період з 01.04.2017 по 31.07.2017.

В решті позову відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.05.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна