Ухвала суду № 81613393, 07.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

07 травня 2019 року м. Київ № 640/6991/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- скасувати наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 18.03.2019 №112 К/ОС в частині оголошення конкурсу відбору на посаду начальника відділу управління державною власністю Департаменту адміністративно-організаційного забезпечення;

- визнати протиправними дії Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України щодо не переведення заступника начальника Відділу управління державною власністю та захисту інтересів держави ОСОБА_1 на посаду начальника відділу управління державною власністю Департаменту адміністративно-організаційного забезпечення та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо переведення ОСОБА_1 на дану посаду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.05.2019 до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярії) суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та будь-яким третім особам призначати переможця конкурсного відбору, проведеного на виконання наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 18.03.2019 №112 К/ОС та призначати або переводити будь-яких інших осіб на посаду начальника відділу управління державною власністю Департаменту адміністративно-організаційного забезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; заборони Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії спрямовані на вивільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника Відділу управління державною власністю та захисту інтересів держави Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Необхідність забезпечення позову заявником обґрунтовується наступним.

Так, очевидність ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень на переконання заявника обумовлюється тим, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України проігноровано заяву позивача про переведення його на посаду начальника відділу управління державною власністю Департаменту адміністративно-організаційного забезпечення, як на нижчу посаду, яка відповідає його компетенції та функціональним і посадовим обов'язкам у порівнянні із займаною ним посадою заступника начальника Відділу управління державною власністю та захисту інтересів держави. Також зазначає, що подальше оголошення конкурсу на посаду начальника відділу управління державною власністю Департаменту адміністративно-організаційного забезпечення, суперечить вимогам чинного законодавства та призвело до порушення прав позивача на подальше зайняття посади з повноваженнями в межах його поточної посади та із збереженням істотних умов праці, на думку ОСОБА_1, зміна назви структурного підрозділу із одночасним збереженням функцій підрозділу не є зміною істотних умов служби, які спричиняють вивільнення.

Крім того, позивач у своєму клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову наголошує на тому, що вжиття вказаного ним заходу дозволить поновити права ОСОБА_1 у разі задоволення позову, в той же час невжиття заходу унеможливить поновлення його права на подальше зайняття посади з повноваженнями в межах поточної посади та із збереженням істотних умов праці.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зауважити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь - яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 Європейський суд з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Таким чином, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимоги щодо забезпечення позову є передчасними та без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, неможливо в даному випадку забезпечити позов.

Необхідно наголосити на тому, що за жодних умов заходи забезпечення позову не можуть бути використані як санкція для відповідача або як спосіб примусити відповідача діяти певним чином під загрозою заподіяння збитків шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також не можуть бути наслідком зловживання позивачем своїми правами на шкоду відповідачеві з санкціонованого дозволу суду.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для забезпечення позову в даному випадку відсутні.

Керуючись статтями 150 - 154, 241, 243, 256, 293 - 297 КАС України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко