Рішення № 81613255, 08.05.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/695/19

РІШЕННЯ

іменем України

08 травня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір" до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Золотий жайвір" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації ( далі також ОСОБА_1 ОДА, розпорядник інформації), у якому просить зобов'язати надати інформацію, запитувану у запиті про інформацію від 28.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у лютому 2019 року йому стало відомо, що громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від імені Районної ради сільськогосподарських підприємств Підволочиського району 21.12.2017 року звернулись до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з заявою про проведення перевірки діяльності директора ФГ «Золотий жайвір» ОСОБА_6.

28 лютого 2019 року позивач звернувся до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації із запитом, в якому просив надати інформацію про те, чи проводилась ОСОБА_1 ОДА перевірка за вказаною заявою, а також повідомити про результат її розгляду.

ОСОБА_1 ОДА №11-1546/42 від 06.03.2019 року позивачу відмовлено в наданні запитуваної інформації з посиланням на те, що запитувана інформація містить персональні дані, які не можуть бути розголошені.

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернувся до суду.

Провадження у справі відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

24 квітня 2019 року надійшов відзив, у якому представник відповідача зазначає про те, що ОСОБА_1 обласна державна адміністрація при наданні відповіді на запит ФГ "Золотий жайвір" діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, дотримуючись встановленого режиму захисту персональних даних, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Як вбачається з копії заяви від 21 лютого 2017 року (а. с. 8), поданої на ім'я голови ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від імені Районної ради сільськогосподарських підприємств Підволочиського району звернулись до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про проведення перевірки діяльності директора ФГ «Золотий жайвір» ОСОБА_6.

Вказана заява була зареєстрована Відділом роботи із зверненням громадян ОСОБА_1 ОДА 21.12.2017 року.

28 лютого 2019 року позивач звернувся до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації із запитом, у якому просив надати інформацію про те, чи проводилась ОСОБА_1 ОДА перевірка відносно вищевказаної заяви громадян та повідомити про результати її розгляду.

ОСОБА_1 ОДА листом №11-1546/42 від 06.03.2019 року позивачу відмовлено в наданні запитуваної інформації.

У відмові відповідач посилається на ч. 2 статті 14 Закону України "Про захист персональних даних", зазначаючи, що не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до Закону реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Закон України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 12 Закону №2939-VI передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутись до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону №2939-VI).

Письмовий запит подається в довільній формі (ч. 4 ст. 19 Закону №2939-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Суд зазначає, що вказаний перелік є вичерпним, а відтак розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 4 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі (ч. 5 ст. 22 Закону №2939-VI).

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, розпорядник інформації, отримавши запит на інформацію, повинен надати запитувану інформацію або надати вмотивовану відповідь щодо ненадання такої інформації.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає інформацію з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації.

У той же час, ненадання запитуваної інформації, володіння якою не заперечується її розпорядником, а також у разі відсутності законних підстав обмеження доступу до неї, суперечить положенням Закону України "Про доступ до публічної інформації", а відтак є протиправним.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що запитувана Фермерським господарством "Золотий жайвір" інформація є такою, що містить персональні дані третіх осіб, оскільки доказів цього відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що позивач у запиті на інформацію не просив розпорядника надати йому документ, вчинений ( прийнятий) за результатами розгляду звернення громадян, а лише просив повідомити про те, чи проводилась перевірка з приводу даного звернення та про результати розгляду звернення.

Крім того, як вбачається зі змісту запиту на інформацію, до нього позивач додав копію зазначеного звернення громадян від 21.12.2017 року, що вказує на те, що йому було відомо про зміст цього звернення.

Також, дослідивши зміст звернення громадян від 21.12.2017 року, суд прийшов до висновку про те, що у ньому не містяться будь - які персональні дані вказаних громадян - заявників або будь-яких інших третіх осіб. Натомість, відомості, які зазначаються у зверненні, прямо стосуються саме позивача та його посадової особи.

Відтак, відмова в наданні інформації є обґрунтованою лише у разі, якщо розпорядник на запит вказує, якому саме з інтересів або прав конкретної особи загрожує розголошення запитуваної інформації, у чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

Поряд з тим, лист відповідача, яким позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації, взагалі не містять обґрунтування того, яким чином надання запитуваної інформації завдає шкоди інтересам будь-якої третьої особи, у чому саме ця шкода полягає і чому її слід вважати істотною, не зазначено про причинно - наслідковий зв'язок між наданням інформації на запит та можливим настанням шкоди.

Суд вважає, що посилання відповідача на Закон України "Про захист персональних даних" у даному випадку є необґрунтованим, оскільки предметом запиту було отримання інформації про результати розгляду звернення, яке прямо та безпосередньо стосувалось прав та інтересів позивача та його посадової особи.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 10 закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що кожна особа має право, зокрема: знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Частина 3 цієї ж статті передбачає, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Таким чином, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом або містила будь-які персональні дані.

Крім того, відповідач не довів, що обмеження доступу до інформації здійснювалось відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача надати запитувану позивачем інформацію.

У той же час суд не вважає, що обраний спосіб захисту будь-яким чином впливає на дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

На даний час у судовій практиці сформовано сталу позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один з кількох варіантів правомірних рішень або дій. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17 та у постанові від 31 січня 2019 року у справі №806/1772/18.

Відповідно до ч. 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що для ефективного захисту, необхідного для поновлення прав позивача, слід визнати протиправною відмову відповідача надати інформацію на запит, а також зобов'язати ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію повторно розглянути запит позивача від 28 лютого 2019 року та надати запитувану інформацію.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір відповідно до квитанції №0.0.1291504739.1 від 11.03.2019 року в розмірі 1921,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності дій щодо обмеження доступу позивача до інформації, яка його стосується, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_1 обласної державної адміністрації у наданні Фермерському господарству "Золотий жайвір" інформації на запит від 28 лютого 2019 року.

Зобов'язати ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію повторно розглянути запит Фермерського господарства "Золотий жайвір" від 28 лютого 2019 року та надати запитувану інформацію.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Золотий жайвір" судові витрати у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 обласної державної адміністрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Фермерське господарство "Золотий жайвір" (вул. Запорізька, 11,Волочиськ,Хмельницька область,31200 , код ЄДРПОУ - 35578504) Відповідач:ОСОБА_1 обласна державна адміністрація (вул. Грушевського, 8,м.Тернопіль,46021 , код ЄДРПОУ - 00022622)

Головуючий суддя ОСОБА_7