Рішення № 81613034, 08.05.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 р. Справа №480/1103/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати неправомірними дії Сумського об’єднаного Управління пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII з розрахунком пенсії в порядку, визначеному відповідно до ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ;

- зобов'язати Сумське об’єднане Управління пенсійного фонду України Сумської області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII з дати подання заяви, тобто з 07.03.2018, визначивши її розмір відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001) з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати за останні 24 календарні місяці, відповідно довідки прокуратури Сумської області № 18-517вих-18 від 07.03.2018 без обмеження максимального розміру заробітної плати та пенсії та забезпечити виплату призначеної пенсії;

- зобов’язати відповідача забезпечити виплату недоотриманої пенсії без застосування механізму погашення заборгованості визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду»;

- розстрочити виконання судового рішення в частині погашення заборгованості, що утворилась з 07.03.2018 по дату набрання рішенням суду законної сили по 25 000 грн. щомісячно до повного розрахунку, починаючи виплату розстроченої суми заборгованості з другого місяця за місяцем виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 08.04.2019 було відкрито провадження у справі, у відповідності до ст. 263 КАС України розгляд проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 23.04.2014 по 11.07.2017 позивач перебував на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З 12.07.2017 на підставі постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.11.2017 Сумським об’єднаним Управлінням пенсійного фонду України Сумської області йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ в розмірах, передбачених ч. 2 ст. 86 цього Закону, а саме 60 відсотків від суми місячної заробітної плати.

07.03.2018 позивач звернувся до Сумського об’єднаного Управління пенсійного фонду України Сумської області із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ з розрахунком пенсії в порядку, визначеному відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Однак, листом від 15.03.2018 № 5714/04-17 відповідач повідомив про відмову у проведенні перерахунку пенсії на умовах Закону України «Про прокуратуру», посилаючись на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до ряду законів, в тому числі Закону України «Про прокуратуру».

Таку відмову Сумського об’єднаного Управління пенсійного фонду України Сумської області у призначенні пенсії у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, з розрахунком пенсії в порядку, визначеному відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII позивач вважає незаконною, оскільки, на його думку, зміст та обсяг досягнутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому звертає увагу на те, що норма Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деякі законодавчі акти України» від 28 грудня 2014 року № 76- VIII, якою внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789 - XII, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України» не підлягає застосуванню у зв’язку з тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213- VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ. (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року по справі № 592/11201/16-а). Відповідач зауважив, що зазначений закон не був визнаний у встановленому законом порядку неконституційним, а тому підлягає виконанню.

Також, на думку відповідача, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому зважаючи на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, такої підстави для перерахунку розміру пенсії, як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь - яких умов не визначено, а отже у позивача відсутнє і право на перерахунок із зазначених у позові підстав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01.09.1997 по 29.06.2002 ОСОБА_1 проходив навчання у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, що підтверджується дипломом від 29.06.2002 серії ХА № 17549186 (а.с. 21).

З 24.12.2001 по теперішній час позивач безперервно працює на різних прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури України, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 серії АА № 010679 (а.с. 24-35).

Отже, загальний стаж роботи позивача, який зараховується до вислуги років відповідно Закону України «Про прокуратуру» станом на 07.03.2018 становить 18 років 7 місяців 26 днів, а саме 2 роки 5 місяців 13 днів навчання у вищому навчальному юридичному закладі та 16 років 2 місяці 13 днів час роботи на прокурорсько-слідчих посадах.

25.04.2016 ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності внаслідок загального захворювання безтерміново, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 485011 (а.с. 36).

Як встановлено зі змісту позовних вимог та не заперечувалось відповідачем у письмовому відзиві з 23.04.2014 по 11.07.2017 ОСОБА_1 перебував на обліку в Сумському об’єднаному Управлінні пенсійного фонду України Сумської області як одержувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З 12.07.2017 на підставі постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.11.2017 по справі № 592/9301/17 (а.с. 44-46) Сумським об’єднаним Управлінням пенсійного фонду України Сумської області призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ в розмірах, передбачених ч. 2 ст. 86 цього Закону, а саме 60 відсотків від суми місячної заробітної плати.

07.03.2018 позивач звернувся до Сумського об’єднаного Управління пенсійного фонду України Сумської області із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ з розрахунком пенсії в порядку, визначеному відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Рішенням Сумського об’єднаного Управління пенсійного фонду України Сумської області від 14.03.2018 № 807791 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. В обґрунтування рішення зазначено, що згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, відповідно до законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про статус народного депутата України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про дипломатичну службу”. Отже, з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними Законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються (а.с. 22).

Листом від 15.03.2018 № 5714/04-17 відповідач повідомив позивача про відмову у проведенні перерахунку пенсії на умовах Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 23).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, на час прийняття вищезазначеного Закону № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015, а також з 01.06.2015 до 15.07.2015 діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1 Закону).

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ втратив чинність з 15.07.2015 у зв'язку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, яким визначено та на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (стаття 86).

Частина 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ передбачає, що прокурорам, визнаним інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною 2 цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Частина 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ передбачає, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Чинним законодавством не передбачено обмеження права прокурорів, яким присвоєна друга група інвалідності, на призначення та отримання пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, на відміну від прокурорів, яким не присвоєна група інвалідності, і щодо яких є обмеження, передбачені ч. 15 ст. 86 цього Закону.

Також, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарання тощо (рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Виходячи із висловленого у вказаних рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013 (справа №21-348а1) та від 17.12.2013 (справа №21 -445а13).

Окрім того, згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також, у справі «Щокін проти України» (рішення від 14.10.2010 Європейського суду з прав людини) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладено. у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути звужені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вини настали або мали місце.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 КАС України).

Частиною 2 ст. 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч. 8 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001) прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ визнано таким, що втратив чинність крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Частиною 6 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачено, що до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з часу початку проходження служби на прокурорських посадах ОСОБА_1 мав право на гарантований соціальний захист та призначення пенсії за вислугу років, в тому числі пенсії по інвалідності у випадку настання інвалідності, у розмірі, встановленому статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001). Водночас, вказані соціальні гарантії було звужено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VII, що набрав чинності з 01.10.2011 та Законом № 1697-VII в частині визначення розміру пенсії.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з гарантій, передбачених Конституцією України, відповідно до яких права та свободи не є вичерпними, гарантуються та не можуть бути скасовані, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Сумського об’єднаного Управління пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII з розрахунком пенсії в порядку, визначеному відповідно до ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII з дати подання заяви, тобто з 07.03.2018, визначивши її розмір відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001) з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати за останні 24 календарні місяці без обмеження максимального розміру, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача забезпечити виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 без застосування механізму погашення заборгованості визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

У зв'язку із викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє. Права позивача в цій частині вимог не були порушені, в зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи, що позивачем не зазначено жодних обставин, обґрунтованих належними доказами, які підтверджують наявність підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять його неможливим, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про розстрочення виконання рішення суду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Сумського об’єднаного Управління пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII з розрахунком пенсії в порядку, визначеному відповідно до ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ.

Зобов'язати Сумське об’єднане Управління пенсійного фонду України Сумської області (41709, м. Суми, вул. С.Бандери, 43, ідентифікаційний код 40383837) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (40009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII з дати подання заяви, тобто з 07.03.2018, визначивши її розмір відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001) з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати за останні 24 календарні місяці без обмеження максимального розміру.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко