Рішення № 81612820, 08.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1900/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради Одеської області, державний нотаріус ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, визнання нечинною постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради Одеської області, державний нотаріус ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності відділу державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції після реорганізації ОСОБА_2 міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яка полягає у не знятті арешту з майна ОСОБА_4 встановленого постановою від 13.01.2012р. №30796963, винесеною старшим державним виконавцем Морозовим Сергієм Васильовичем про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, визнання не чинною постанови №30796963, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесену 13.01.2012р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції ОСОБА_5, реєстраційний номер обтяження 12438758, з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.04.2019р.

Ухвалою суду 19.04.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 19.04.2019р. поновлено строк звернення ОСОБА_6 із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_4, який помер 14.05.2018р. та інших спадкоємців у померлого не було. Позивач вказала, що після смерті ОСОБА_7 вона вчасно подала заяву про прийняття спадщини та під час оформлення документів від нотаріуса дізналась, що постановою ВДВС Котовського МРУЮ від 13.12.2012р. накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження та вказана постанова перешкоджає позивачці прийняттю спадщини. При цьому, позивач зазначила, що нею вжиті заходи для перевірки вказаної інформації та з’ясовано, що виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт немає, бо воно знищене у зв'язку зі спливом строків його зберігання. Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження» та те, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження і що у разі закінчення виконавчого провадження скасовуються заходи забезпечення, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони повідомлялись про день та час розгляду справи, однак у судове засідання не з’явились.

В прохальній частині адміністративного позову ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності позивача.

03.05.2019р. до суду від Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов відзив на уточнену позовну заяву від 18.04.2019р., у якому відповідач зазначив про те, що співвідповідачем у вказаній справі, на його думку, має бути ОСОБА_2 міжрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області та що визнання протиправною бездіяльності відділу державної виконавчої служби або визнання нечинною постанови від 13.01.2012р. №30796963 не має такого юридичного наслідку, як скасування арешту.

Ухвалою суду від 06.05.2019р. залучено до участі у справі у якості другого відповідача ОСОБА_2 міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

07.05.2019р. до суду від ОСОБА_2 міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що надати копії будь-яких документів або більш детальну інформацію по виконавчому провадженню неможливо, так як виконавчі провадження знищені, згідно положень «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» від 25.12.2008р. №2274/5, за якими термін зберігання виконавчих проваджень та книг обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцеві становить 3 роки, у зв'язку з чим, на думку відповідача, зняття арешту з майна боржника не є можливим. Разом з тим, відповідач просить суд вирішити питання на власний розсуд та розглянути без участі представників відділу.

У відповідності до п. 9 ст.205 КАС України, справа розглянута у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на все нерухоме майно ОСОБА_4 накладено арешт, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №30796963 від 13.01.2012р. прийнятої державний виконавцем ВДВС Котовського МРУЮ ОСОБА_5

Як вбачається з листа державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса ОСОБА_3 №259к/02-14 від 21.03.2019р., адресованого ОСОБА_1, після смерті ОСОБА_4, який помер 14.05.2018р., заведена спадкова справа №293к/2018 та згідно матеріалів спадкової справи, спадкоємцем є рідна сестра померлого - ОСОБА_8.

ОСОБА_2 міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.03.2019р. №5680/30-35/8 повідомлено ОСОБА_1 про те, що зняти арешт з майна боржника ОСОБА_4 не є можливим, оскільки виконавчі провадження знищені.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року N 606-XIV (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Частинами 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року N 606-XIV визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 1999 року N 606-XIV визначено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що виконавче провадження у межах якого прийнято постанову про арешт майна боржника ОСОБА_7 та оголошення заборони на його відчуження, №30796963 від 13.01.2012р., знищено.

Згідно п.9.9., 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 р. N2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

При цьому, суд враховує те, що згідно положень ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. N 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Частиною 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. N 1404-VIII визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи викладене та те, що виконавче провадження в рамках якого прийнято постанову про арешт майна боржника ОСОБА_7 та оголошення заборони на його відчуження, №30796963 від 13.01.2012р., знищено та у суду відсутня можливість надати правову оцінку правомірності незняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.01.2012р., суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відділу державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції після реорганізації ОСОБА_2 міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, яка полягає у не знятті арешту з майна ОСОБА_4 встановленого постановою від 13.01.2012р. №30796963, винесеною старшим державним виконавцем Морозовим Сергієм Васильовичем про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

При цьому, суд враховує те, що згідно Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 р. N2274/5 знищенню підлягають завершені виконавчі провадження та відповідачем не надано докази наявності заборгованості у ОСОБА_7 Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 25.03.2019р., щодо ОСОБА_4 відсутня інформація про наявність заборгованості (а.с.12).

Частиною 2 ст.9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене та те, що визнання нечинною оскарженої постанови не є підставою для внесення до Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про її скасування, та з метою захисту прав ОСОБА_1, яка є спадкоємцем померлого ОСОБА_7, суд вважає, що наявні підстави для виходу за межі позовних вимог та скасування постанови №30796963, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесену 13.01.2012р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції ОСОБА_5, реєстраційний номер обтяження 12438758.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Скасувати постанову №30796963, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесену 13.01.2012р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції ОСОБА_5, реєстраційний номер обтяження 12438758.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.