Ухвала суду № 81612807, 08.05.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

08 травня 2019 р. Справа № 480/1411/19

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про забезпечення позову у справі № 480/1411/19 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.04.2019 №500 “Про накладення штрафу на ПАТ "Сумигаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання”.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 04.06.2019.

06.05.2019 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.04.2019 № 500 “Про накладення штрафу на ПАТ "Сумигаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання” до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті;

- заборонити Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до прийняття остаточного рішення у справі здійснювати заходи державного контролю (заходів) щодо дотримання ПАТ “Сумигаз” пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201, щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України “Про ринок природного газу”, чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно- правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме вимоги глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ, до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті.

Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що 05.04.2019 на відкритому засіданні відповідачем прийнято постанову №500 “Про накладення штрафу на ПАТ “Сумигаз” за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання”, якою постановлено:

1. Відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 та статті 22 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” накласти штраф у розмірі 850 000 (вісімсот п’ятдесят тисяч) гривень на ПАТ "Сумигаз" (код ЄДРПОУ 03352432) за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України “Про ринок природного газу”, чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема щодо дотримання вимог глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ. Зазначена сума штрафу має бути сплачена до Державного бюджету України у 30-денний строк з дня одержання копії постанови (код бюджетної класифікації 21081100 “Адміністративні штрафи та інші санкції”).

2. Відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг”, у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов’язати ПАТ "Сумигаз" до 26 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачам за ЕІС-кодами 56XM30F972840797, 56ХМ30А02809344І та 56ХМ30С02418706Н за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року.

3. У разі здійснення ПАТ "Сумигаз" неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об'ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам ПАТ "Сумигаз" до 26 квітня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року.

4. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” Департаменту ліцензійного контролю підготувати звернення до Антимонопольного комітету України щодо можливих ознак зловживання ПАТ "Сумигаз" монопольним становищем на ринку природного газу у частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів спожитого природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.”

Позивач зазначає, що спірна ситуація щодо приведення ПАТ “Сумигаз” спожитого побутовими споживачами природного газу до стандартних умов виникла у листопаді 2018 року. На відкритому засіданні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову від 23 листопада 2018 року №1512 “Щодо заборони Публічному акціонерному товариству “Сумигаз” приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов” (далі - Постанова №1512).

У листопаді 2018 року, ПАТ "Сумигаз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до НКРЕКП, в якому просило визнати протиправною та нечинною Постанову від №1512 .

За вказаним позовом Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалою від 05.12.2018 було відкрито провадження у справі №640/19895/18 та прийнято рішення про розгляд справи у спрощеному письмовому провадженні.

14 лютого 2019 року, ПАТ “Сумигаз” було подано заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року, заяву ПАТ “Сумигаз” про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії Постанови №1512 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Постановою Шостого апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 640/19895/18 ухвалу суду першої інстанції від 18.02.2019 залишено без змін.

Позивач зазначає, що незважаючи на те, що Постанова №1512 оскаржується у Окружному адміністративному суді м. Києва і за пред’явленим позовом суд не прийняв судове рішення, тобто оскаржуваному документу судом ще не надана правова оцінка, і не зважаючи на те, що існує ухвала суду про забезпечення позову шляхом зупинення дії Постанови №1512, відповідач наполягає на безумовному виконанні Постанови №1512.

На підтвердження взаємопов’язаності Постанов №1512 та №500, а саме, ухвалення Постанови №500, внаслідок невиконання Постанови №1512, позивач надає копію листа НКРЕКП від 15.04.2019 №4256/14.1.2/7-19.

Також позивач посилається на жорстку позицію НКРЕКП щодо безумовного виконання Оператором ГРМ заборони приведення природного газу, спожитого побутовими споживачами до стандартних умов, та суспільний інтерес до даного питання, народні депутати України вбачають в діях ПАТ “Сумигаз” незаконність дій та ініціюють перевірку Урядом, Генеральною прокуратурою України, Міністерством внутрішніх справ України, Антимонопольним комітетом України, Державною фіскальною службою України та іншими контролюючими органами.

Позивач зазначає, що на сьогодні, слідчим управлінням ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018201010000433, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190., ст. 356 КК України за фактом неправомірних дій службових осіб ПАТ “Сумигаз”.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 12.02.2019 у справі № 591/497/19 задоволено клопотання слідчого про тимчасовий доступ до документів (відповідно до переліку), що знаходяться у володінні ПАТ “Сумигаз”.

15.02.2019 у приміщенні ПАТ “Сумигаз” відбувся обшук з подальшим вилученням близько 1000 документів, який призвів не тільки до стресової ситуації в колективі, а й паралізувавши роботу Товариства в цілому, що в подальшому призвело до чергових скарг з боку споживачів.

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день порушена нормальна робота Товариства, основною функцією якого є безперебійне та безаварійне надання послуг з розподілу природного газу, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані. Під час опалювального сезону майже кожного дня до ПАТ “Сумигаз” надходять процесуальні та інші документи з коротким терміном виконання, що, в свою чергу, потребує значного обсягу збору, обробки інформації, людських та матеріальних витрат на папір, копіювання документів та інше, що ставить під загрозу здійснення основної функції Оператора ГРМ. Крім того, існує реальна загроза притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності до прийняття остаточного рішення у справах №640/19895/18 та №480/1411/19.

Окрім того позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 нього Закону. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Постанова НКРЕКП від 05.04.2019 №500 отримана позивачем 15.04.2019, тобто термін, до якого ПАТ «Сумигаз» зобов’язано сплатити 850000,00 грн. спливає 15.05.2019, а, починаючи з 16.05.2019, Регулятор має право нараховувати 1,5% пені на день, тобто 12750,00 грн. в день, а через 67 днів, починаючи з 22 червня 2019 року, Товариство зобов’язане буде сплатити 1700000,00 грн. (850000,00 грн. штрафу та 850000,00 грн. пені) і це в умовах здійснення господарської діяльності за збитковим тарифом, встановленим НКРЕКП ще 15.12.2016, і не переглянутим на сьогоднішній день, і наявному збитку за результатами діяльності за 2018 рік у розмірі 100586000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позивач зазначає, що є нагальна потреба у застосування заходів забезпечення позову у справі № 480/1411/19.

Розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із наведеного вбачається, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою на позивача був накладений штраф у розмірі 850000,00 грн. та зобов’язано позивача вчинити дії, а саме: здійснити перерахунок споживачам за ЕІС-кодами 56XM30F972840797, 56ХМ30А02809344І та 56ХМ30С02418706Н за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року.

Окрім того, у пункті 4 вказаної постанови зазначено, що Департаменту ліцензійного контролю підготувати звернення до Антимонопольного комітету України щодо можливих ознак зловживання ПАТ “Сумигаз” монопольним становищем на ринку природного газу у частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів спожитого природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов.

У той же час, суд зазначає, що з доданих до заяви про забезпечення позову доказів не вбачається, що відповідачем фактично вчиняються будь-які дії щодо реалізації вказаної постанови, а позивачем не наведено жодних обставин, які вказують на наявність негативних наслідків для нього на час подання заяви про забезпечення позову, саме існуванням пунктів 2 – 4 оскаржуваної постанови.

Доводи позивача щодо існування кримінальних проваджень та проведення слідчих дії є безпідставним, оскільки, як зазначає сам позивач, вказане кримінальне провадження було відкрито до прийняття оскаржуваної постанови.

Також суд зазначає, що позивачем не наведено доводів, які вказують, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позовних вимог.

Доводи позивача, що у разі проведення перерахунку наданих послуг побутовим споживачам починаючи з жовтня 2018 року, позивач зазнає фінансових втрат, які неможливо буде компенсувати, навіть у разі прийняття судового рішення на користь заявника, а також те, що у разі задоволення позову, рішення суду не забезпечить відновлення порушених прав позивача та не призведе до приведення правовідносин ПАТ «Сумигаз» із побутовими споживачами у попередній стан, оскільки подібний механізм у діючому законодавстві відсутній. Щодо вказаних доводів суд зазначає, що вони є безпідставними, оскільки базуються виключно на припущеннях позивача та не підтверджуються жодним посиланням на норми чинного законодавства та фактичні обставини.

Стосовно посилання позивача на ухвалу про забезпечення позову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2018 у справі №640/19895/18, суд зазначає, що предметом вказаної справи є постанова відповідача від 23 листопада 2018 року №1512 “Щодо заборони Публічному акціонерному товариству “Сумигаз” приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов”, якою зобов’язано позивача при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об’єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природній газ побутовими споживачами.

Однак у суду, на час розгляду даного клопотання про забезпечення позову, відсутні дані, які безумовно підтверджували пов’язаність вказаних постанов (№1512 та №500), також позивачем не надавались матеріали, які стали підставою для прийняття постанови №1512, а надано виключно лист НКРЕКП від 15.04.2019 №4256/14.1.2/7-19, який за своєю суттю має опис дії відповідача вчинених відносно позивача в період 2018 – 2019 років. У той же час, в матеріалах справи є акт перевірки від 29.03.2019 №120 на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, вказаний акт не містить жодного посилання на постанову відповідача №1512.

Щодо вимоги позивача про заборону Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до прийняття остаточного рішення у справі здійснювати заходи державного контролю (заходів) щодо дотримання ПАТ “Сумигаз” пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201, щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України “Про ринок природного газу”, чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно- правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме вимоги глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ, до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті, суд зазначає, що з урахуванням вищевикладених обставин та враховуючи, що вказані вимоги є вимогами наперед, у той час як оскаржувана постанова №500 визначає період перерахунку визначений актом перевірки №120 (жовтень – грудень 2018 року), у зв’язку з викладеним, вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Водночас, суд вважає за потрібне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову виключно в частині зупинення пункту першого оскаржуваної постанови, а саме:

«1. Відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 та статті 22 Закону України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” накласти штраф у розмірі 850 000 (вісімсот п’ятдесят тисяч) гривень на ПАТ "Сумигаз" (код ЄДРПОУ 03352432) за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України “Про ринок природного газу”, чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема щодо дотримання вимог глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ. Зазначена сума штрафу має бути сплачена до Державного бюджету України у 30-денний строк з дня одержання копії постанови (код бюджетної класифікації 21081100 “Адміністративні штрафи та інші санкції”).»

Зупиняючи дію вказаного пункту оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/1411/19, суд свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», суб’єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов’язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п’ятою статті 13 цього Закону.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

У зв’язку з викладеним, суд зазначає, що вищевказана норма Закону, визначає автоматично негативні наслідки для позивача в разі несплати штрафу, а саме нарахування пені в незалежності від дії відповідача.

Рішенням Конституційного Суду України у справі N 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, у справі "Мікалефф проти Мальти" суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші проти Мальти").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_1 проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У даному випадку суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту першого постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.04.2019 року № 500 “Про накладення штрафу на ПАТ "Сумигаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання” до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, є забезпечувальним заходом, необхідним для збереження існуючого становища до вирішення справи по суті позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу на те, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом ОСОБА_2 Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Окремо суд зазначає, що відповідно до змісту глави 10 КАС України, суд розглядає клопотання з мотивів зазначених у ньому та враховуючи обставини наявні саме на час звернення заявника з відповідним клопотання про забезпечення позову, у той же час, у разі зміни обставин досліджених судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, в подальшому, позивач не обмежений в праві повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову в порядку визначеному вказаною главою КАС України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про забезпечення позову у справі № 480/1411/19 за Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Зупинити дію пункту першого постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.04.2019 року № 500 “Про накладення штрафу на ПАТ "Сумигаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання” до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/1411/19.

Ухвала набирає чинності з 08.05.2019 року і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 08.05.2022 року.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код ЄДРПОУ 03352432), Боржником: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19, код ЄДРПОУ 39369133).

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.М. Глазько