Рішення № 81612740, 08.05.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 р. № 400/201/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, Військове містечко, 100, м. Миколаїв, 54025

до відповідача:Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Велика Морська, 41, м. Миколаїв, 54030

про:стягнення коштів в сумі 4350,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області 4350 гривень, які були стягнуті з його суддівської винагороди без будь-яких пояснень та отримання його згоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, у розрахунковому листі за вересень 2016 року він побачив, що з нього утримано 4350 гривень у вигляді премії. Жодної згоди на утримання зі своєї суддівської винагороди він не надавав, природа зазначеного утримання йому невідома.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року позов задоволено. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації на користь ОСОБА_1 необґрунтовано утриману з суддівської винагороди суму в розмірі 4350,00 грн.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на зазначену вище постанову, Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення коштів залишено без задоволення.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.11.2018 року по справі № 814/2241/16 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року - скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 на момент подання адміністративного позову працював на посаді судді Ленінського району м. Миколаєва та отримував суддівську винагороду відповідно до ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

В серпні 2016 року згідно розрахункового листа ОСОБА_1, нараховано на картковий рахунок премію в розмірі 4350,00 грн., що є підтвердженням їх отримання Позивачем.

У вересні 2016 року з його суддівської винагороди відповідачем було здійснено утримання на підставі 4350 грн. за позицією "премія". Зазначене вбачається з наданих Відповідачем 07.05.2019 року фінансових відомостей по особистому рахунку ОСОБА_1, вбачається, що з позивача вирахувано суму 4350,00 грн. у вересні 2016 року.

Вирахування Відповідачем здіснено на підставі наказу №53/1_од/у від 16.09.2016 року, згідно якого Відповідач зазначив, що в серпні місяці 2016 року було відповідно до ч.1 ст. 127 Кодексу Законів про Працю України та збоєм програмного забезпечення "ЛІСТА" в серпні 2016 року деяким суддям була помилково нарахована премія.

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 та 2 статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 127 Кодексу законів про працю України передбачає, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

У пункті 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України, зазначено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, навіть у разі наявності помилок у нарахуванні заробітної плати, роботодавець має право здійснити відрахування із заробітної плати робітника лише у разі його згоди, коли він не оспорює підстав і розміру відрахування.

Відповідач не надав доказів надання згоди Позивачем щодо відрахування помилково нарахованих коштів, а з з того, що останній оскаржив по суті дії Відповідача з цього приводу витікає те, що Позивач був проти такого відрахування.

Крім того, пояснення Позивача від 25.03.2019 року свідчать про те, що він категорично не погоджується з помилковістю нарахування 30% відсотків премії від посадового окладу в розмірі 4350, навпаки вважає дану суму правильно нараховано.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не надано доказів, які могли бути підставою для утримання з суддівської винагороди ОСОБА_1 4350 грн. за позицію «премія», суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (Військове містечко, 100, м. Миколаїв, 54025 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Велика Морська, 41, м. Миколаїв, 54030 26299835) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області ( вул. Велика Морська, 41, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 26299835)на користь ОСОБА_1 (Військове містечко, 100, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) необґрунтовано утриману з суддівської винагороди суму в розмірі 4350,00 грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят грн.).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник