Рішення № 81612701, 07.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року Справа № 280/1065/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69001), в особі представника – ОСОБА_2 (вул. Яценка, буд. 4-а, офіс 42, м. Запоріжжя, 69005), до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057) про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1О.), в особі представника – ОСОБА_2, до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач або Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя), в якій позивач просить: рішення відповідача від 11.01.2019 №2/15/05 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» скасувати; зобов’язати відповідача зарахувати позивачу періоди його роботи з 15.11.1985 по 22.04.1986 та з 25.05.2000 по 05.04.2001 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, у зв’язку із чим призначити та виплачувати йому пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 12.10.2018.

Крім того, просить стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Центрального ОУПФУ м. Запоріжжя від 11.01.2019 року №2/15/05 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю в нього, на думку відповідача, необхідного пільгового стажу за Списком № 1, а саме 9 років. Відповідачем були невраховані періоди роботи позивача з 15.11.1985 по 22.04.1986 горновим доменної печі на Єнакіївському металургійному заводі та з 25.05.2000 року по 05.04.2001 року у ПАТ «Запоріжсталь» за професією газівника доменної печі. Щодо періоду роботи з 15.11.1985 по 22.04.1986 позивач зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Знаходження підприємства на тимчасово окупованої території та неможливість проведення зустрічної перевірки не може позбавляти позивача права на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Щодо періоду з 25.05.2000 року по 05.04.2001 зазначає, що за виробничими причинами присутніми на підприємстві – ПАТ «Запоріжсталь», провести атестацію робочих місць вчасно можливості не було (про що ПАТ «Запоріжсталь» повідомила представника позивача), при цьому виробництво та технічний процес (умови роботи) з часу проведення первинної атестації (25.05.1995) не змінювались та наступною атестацією робочих місць (06.04.2001) право ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 підтвердилось. Позивач посилається на те, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1065/19. Судове засідання призначено на 11.04.2019 без виклику сторін.

Відповідач позов не визнав, надіслав до суду відзив (вх.№42733 від 27.12.2018) в якому зазначив, що рішенням від 11.01.2019 року №2/15/05 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю в нього пільгового стажу роботи за Списком №1 – 9 років. Позивач має пільговий стаж роботи за Списком №1 всього – 7 років 9 місяців 9 днів. Зазначає, що позивачем не підтверджені роботи на пільгових умовах за Списком №1 за період з 15.11.1985 по 22.04.1986 на Єнакіївському металургійному заводі оскільки, на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі органи Пенсійного фонду не функціонують, та документи, підготовлені або видані з території, які не підконтрольні українській владі, не підлягають виконанню. Що стосується робіт на пільгових умовах за період з 25.05.2000 по 05.04.2001 на ПАТ «Запоріжсталь», то у вказаний період часу не була проведена атестація робочого місця на якому працював позивач. Оскільки атестація робочих місць не проводилась, то відсутні підстави для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу за Списком №1. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, 01.04.2019 від відповідача надійшло клопотання (вх.№12924) про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 07.05.2019 у задоволенні клопотання було відмовлено.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Як встановлено з матеріалів справи, 02.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Центрального ОУПФУ м. Запоріжжя за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (а.с. 20).

Для призначення пенсії та підтвердження пільгового стажу позивачем надавались необхідні документи, в тому числі: довідка ПАТ «Запоріжсталь» від 04.10.2018 №609 про підтвердження пільгового стажу за списком №1 за періоди роботи з 21.07.1994 по 02.02.2003 та з 01.03.2003 по 07.04.2003 (а.с. 24), довідка Філіалу №2 «Єнакіївський металургійний завод» ЗАТ «Внєшторгсервіс» від 12.12.2018 №26100-2103 про підтвердження пільгового стажу за Списком №1 за період роботи з 15.11.1985 по 22.04.1986 (а.с. 22).

Рішенням Центрального ОУПФУ м. Запоріжжя від 11.01.2019 №2/15/05 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю в нього необхідного пільгового стажу за Списком № 1 - 9 років (а.с 14).

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV зі змінами та доповненнями (далі – Закон №1058) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом ОСОБА_3 України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

У відповідності до вищенаведеної норми для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 9 років позивач має мати не менше 9 років стажу за професією, передбаченою Списком №1 та більше 25 років загального стажу.

Позивач набув 51-річного віку 11.10.2018 року, що підтверджується копією його паспорту СВ 438496 (а.с. 11).

Загальний стаж позивача не є спірним та складає 34 роки 10 місяців 22 дні.

Позивач вважає, що необхідний для призначення пенсії пільговий стаж він здобув працюючи: 8 років 7 місяців 19 днів у ПАТ «Запоріжсталь» за періоди: з 21.07.1994 по 27.10.1994 горновим доменної печі, з 28.10.1994 по 02.02.2003 та з 01.03.2003 по 07.04.2003 газівником доменної печі; а також 5 місяців 8 днів з 15.11.1985 року по 22.04.1986 року горновим доменної печі на Єнакіївському металургійному заводі, що разом складає 9 років 27 днів.

З відповіді від 15.02.2019 №2668/05 на адвокатський запит представника позивача та відзиву на позов вбачається, що із вказаних періодів відповідач визнає 07 років 9 місяців 9 днів пільгового стажу позивача за Списком № 1, оскільки не враховує пільговий стаж позивача за період його роботи, який не покривається п'ятирічною дією наказів про атестацію робочих місць - з 25.05.2000 по 05.04.2001, що складає 10 місяців 11 днів та період роботи з 15.11.1985 по 22.04.1986, що складає 5 місяців 8 днів.

Отже, спірними є періоди роботи позивача:

- з 15.11.1985 по 22.04.1986 горновим доменної печі на Єнакіївському металургійному заводі, яка передбачена Списком №1, розділ III, підрозділ 1 «а», Постанова СРСР від 22.08.1956 №1173;

- з 25.05.2000 по 05.04.2001 у ПАТ «Запоріжсталь» за професією газівника доменної печі, яка передбачена списком №1, розділ III, підрозділ 1«а», код 1030100а-11609, Постанова КМУ від 11.03.1994 №162.

Щодо не включення до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду з 15.11.1985 по 22.04.1986 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в періоди роботи з 1985-1986) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Судом досліджена трудова книжка позивача (а.с. 12-13), яка надавалась відповідачу разом з заявою.

Трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про стаж його роботи за професією горнового доменної печі, записи № 1-2 відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Професія горнового доменної печі міститься у списку №1 розділі III, підрозділ 1 пункт а, затвердженому постановою Кабінету ОСОБА_3 СРСР від 22.08.1956 №1173.

Для додаткового підтвердження пільгового стажу Позивач звернувся до адміністрації підприємства, на якому він працював та яке наразі має назву ЗАТ «Внєшнєторгсервіс» Філіал №2 «Єнакієвський металургійний завод».

Оскільки дане підприємство знаходиться на території проведення ООС, тобто на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, та підпорядковується невизнаному формуванню «Донецька народна республіка», довідку про підтвердження пільгового стажу ним було видано саме із реквізитами згідно із реєстром підприємств цього формування (а.с. 22).

Надаючи відповідь на адвокатський запит в листі від 15.02.2019 року №2668/05 відповідач зазначив, що не може зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи з 15.11.1985 по 22.04.1986, оскільки не може провести зустрічну перевірку обґрунтованості видачі довідки про його підтвердження.

При цьому відповідач не обґрунтовує у зв'язку із чим не зараховує даний період до пільгового стажу позивача за Списком №1 на підставі даних трудової книжки.

У відзиві відповідач посилається на те, що відповідно до Тимчасового порядку, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 07.11.2014 року за № 595, з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі органи Пенсійного фонду не функціонують, та документи, підготовлені або видані з території, які не підконтрольні українській владі, не підлягають виконанню.

При цьому зазначає, що вказана обставина послугувала підставою для не врахування довідки від 12.12.2018 № 26100-2103 про підтвердження наявного пільгового стажу, яка видана «Филиалом № 2 «Енакиевского металургического завода» Закрытого акционерного общества «Внешторгсервис».

Проте суд вважає доводи відповідача необґрунтованими, оскільки до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН відповідно до яких: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 (адміністративне провадження №К/9901/2387/17).

Також Верховний Суд в постанові від 14.02.2019 по справі №234/18065/16-а зазначає, що та обставина, що Державне підприємство «Сніжнеантрацит» знаходиться на непідконтрольній українській владі території, в зв’язку з чим, відповідач не має можливості перевірити достовірність видачі ним уточнюючих довідок про пільговий характер роботи позивача, не спростовує наявність у останнього пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

Неможливість перевірити достовірність виданих підприємством довідок не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за наявності у нього необхідного загального і спеціального стажу (постанова Верховного суду від 27.02.2018 по справі №172/718/17).

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача зарахувати позивачу період його роботи з 15.11.1985 по 22.04.1986 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 період його роботи з 25.05.2000 по 05.04.2001 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Також, згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 01 серпня 1992 року №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 01 серпня 1992 року №442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 серпня 2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 01 серпня 1992 року №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом, у постанові від 23 січня 2018 року в справі №732/2003/14, у постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17, у постанові від 23 жовтня 2018 року в справі №348/1079/17, постанові від 01 листопада 2018 року №455/1053/16-а та у постанові від 05 березня 2019 року по справі №679/774/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Як вбачається з відповіді відповідача, не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача на посаді газівника доменної печі в ПАТ «Запоріжсталь» з 25.05.2000 року по 05.04.2001, в зв’язку з відсутністю атестації даного робочого місця у вказаний період.

Однак суд не погоджується з даним висновком відповідача та зазначає, що записом в трудовій книжці позивача підтверджується період роботи на ПАТ «Запоріжсталь» з 25 травня 2000 по 05 квітня 2001 року в доменному цеху на посаді газівника доменної печі.

Довідкою №609 від 04 жовтня 2018 року, виданої ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджується, що зазначена особа працювала повний робочий день в період з 28 жовтня 1994 року по 02 лютого 2003 року та з 01 березня 2003 року по 07 квітня 2003 року за професією – газівник доменної печі доменого цеху, що передбачено Списком №1 розділу ІІІ підрозділу 1а код 1030100а-11609 позиція 3.1а., Постанова КМУ від 11.03.1994 року №162. Дана професія пройшла атестацію: наказ №73 від 05.05.1995, №160 від 06.04.2001. Робота зареєстрована в державній експертизі умова праці Запорізької області, реєстраційний номер 3-00010-3.

Щодо підтвердження пільгового стажу, суд зазначає наступне.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача, ПАТ «Запоріжсталь» листом від 12.02.2019 року №13/2008368 було повідомлено, що за виробничими причинами присутніми на підприємстві провести атестацію робочих місць вчасно можливості не було, при цьому виробництво та технічний процес (умови роботи) з часу проведення первинної атестації (25.05.1995 року №73) не змінювались та наступною атестацією робочих місць (наказ від 06.04.2001 року №160) право ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 підтвердилось (а.с. 25).

У зв'язку із закінченням строку дії наказу про атестацію робочих місць від 25.05.1995 року № 73 та неможливістю проведення наступної атестації вчасно, адміністрація ПАТ «Запоріжсталь» зверталась до державних установ з проханням подовжити строк дії результатів атестації робочих місць, проведеної відповідно до вказаного наказу до часу проведення наступної атестації.

Листом від 05.06.2000 №12/2-36 ВАТ «Запоріжсталь» зверталось до Управління соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації для подовження строку дії наказу про атестацію робочих місць від 25.05.1995 у № 73 (а.с. 28).

Розглянув клопотання підприємства Управління соціального захисту населення Запорізької ОДА листом від 07.06.2000 року № 02-340 визнало можливим оформлення пільгових пенсій працівникам підприємства до завершення на підприємстві процесу наступної атестації робочих місць (а.с. 29).

Наступна атестація робочого місця позивача була проведена згідно із наказом від 06.04.2001 №160, отже пільговий стаж з 25.05.2000 по 05.04.2001 року також мав бути зарахований за Списком № 1 відповідно до наказу від 25.05.1995 №73.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 05.03.2019 по справі № 679/774/16-а.

Також, перебування ОСОБА_1 на вищевказаній посаді в період з 25.05.2000 по 05.04.2001 підтверджується трудовою книжкою про що в ній наявний запис та Довідкою №609 від 04.10.2018 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку, як було встановлено судом, трудова книжка позивача включає в себе відповідні записи, які встановлюють роботу позивача на посаді передбаченої Списком №1 та обґрунтованість віднесення якої підтверджено відповідними наказами про атестацію робочого місця.

З зазначених обставин справи вбачається, що перебування позивача на посаді передбаченій Списком №1 у період з 25.05.2000 по 05.04.2001 підтверджується належним чином, що свідчить про необхідність врахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу роботи по Списку №1.

В зв’язку з тим, що підтверджується перебування позивача на особливо шкідливих і особливо важких умовах праці за Списком №1 в періоди його роботи з 15.11.1985 по 22.04.1986 та з 25.05.2000 по 05.04.2001, то рішення відповідача від 11.01.2019 №2/15/05 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача призначити та виплачувати йому пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 12.10.2018, то суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Таким чином, належним способом захисту буде зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже в даному випадку суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69001), в особі представника – ОСОБА_2 (вул. Яценка, буд. 4-а, офіс 42, м. Запоріжжя, 69005), до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057) про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 11.01.2019 №2/15/05 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 41248629) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69001; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; 11.10.1967 р.н.) періоди його роботи з 15.11.1985 по 22.04.1986 та з 25.05.2000 по 05.04.2001 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 41248629) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69001; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; 11.10.1967 р.н.) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69001; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; 11.10.1967 р.н.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (вул. Гагаріна, буд. 2-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 41248629).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль