Рішення № 81612567, 06.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1219/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1, (за ордером),

представника відповідача ОСОБА_2, (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙП СІТІ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙП СІТІ» до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 20.02.2019 року №0000151202;

зобов’язати Головне управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» у розмірі 6784196 грн.

Ухвалою від 06.03.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22.03.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (ОСОБА_2 1 а.с. 199-202) та 27.03.2019 року додаткові пояснення по справі (ОСОБА_2 1 а.с. 204).

01.04.2019 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (ОСОБА_2 1 а.с. 1-5).

28.03.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 24.04.2019 року прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника у банку, який визначений у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2017 року.

За наслідками проведеної перевірки 07.02.2019 року був складений акт № 199/15-32-12-02/41253574, при цьому позивач не згоден з висновками даного акту перевірки та з винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, яке на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Так, зокрема позивач вказує на те, що на адресу ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» надійшов запит від ГУ ДФС в Одеській області, в якому контролюючий орган просив надати оригінали документів. У відповідь на запит ГУ ДФС в Одеській області ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» було дано відповідь, в якій повідомлено про втрачу документів первинного та бухгалтерського обліку ТОВ «ГРЕЙП СІТІ». Відповідний лист з повідомленням було направлено до ГУ ДФС в Одеській області та Центр обслуговування платників Малиновської ДПУ Північного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області листом від 04.02.2019 року №4. Разом з тим, контролюючим органом не було вжито заходів до виконання припису чинного законодавства щодо перенесення терміну проведення перевірки до дати відновлення та надання документів в межах визначених строків. Щодо підтвердження права позивача на відшкодування ПДВ, представник позивача вказує на те, що право на податковий кредит при імпорті товарів виникає за наявності митної декларації, оформленої відповідно до законодавства, та сплати податкових зобов’язань з ПДВ за такою митною декларацією. Саме митна декларація підтверджує як суму податку, так і факт її сплати. А тому вказана у митній декларації сума податку може бути включена до податкового кредиту. В свою чергу, сплата ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» податкових зобов’язань не заперечується податковим органом на підставі митних декларацій. Враховуючи вище наведене, ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» при здійснені імпорту товарів було виконано всі необхідні митні формальності з питань державної митної справи та сплачено податкові зобов’язання з ПДВ за оформленими відповідно до вимог законодавства митними деклараціями, а тому підприємство має законне право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Отже сплата всіх митних платежів, в тому числі ПДВ під час ввезення товарів в режимі імпорт є достатньою для формування податкового кредиту та відповідно при формуванні від’ємної різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом платник податків має безумовне право на відшкодування ПДВ.

Разом з тим, під час здійснення перевірки відповідач на підставі припущень робить висновок про не підтвердження заявленої до відшкодування суми ПДВ.

Відтак, позивач посилаючись на ст.ст.6, 17, 49, 51, 87, 94, 104, 105 КАС України вважає, що позов підлягає задоволенню.

Також, у судове засідання 24.04.2019 року прибув представник відповідача, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, зокрема зазначив, що 31 січня 2019 року фахівцями ГУ ДФС в Одеській області було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» проте первинних документів, які запитувались перевіряючими для проведення документальної перевірки позивачем надано не було, про що відповідно були складені акти про ненадання первинних документів. Так, представник відповідача зазначає, що Директору ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» ОСОБА_3 31.01.2019 року в ході проведення перевірки вручено запит про надання оригіналів документів та призначення, а також проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей щодо наявності залишків ТМЦ на складі, які є підставою для нарахування від’ємного значення з ПДВ, яке у подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за липень 2017 року про свідчить її підпис на вказаному документі.

Однак, в ході проведення перевірки оригінали первинних документів, а також матеріали інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей щодо наявності залишків ТМЦ на складі, які є підставою для нарахування від’ємного значення з ПДВ, яке у подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за липень 2017 року посадовими особами підприємства ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» не надані - складено акти від 01.02.2019 року №131/15-32-12-02/41253874, від 04.02.2019 року №136/15-32-12-02, від 06.02.2019 року №147/15-32-12-02. Відтак, на думку представника відповідача встановити фактичну наявність залишків товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність даним бухгалтерського обліку неможливо, оскільки підприємством інвентаризація із залученням перевіряючих та самостійно не проводилась та, відповідно, не надані у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки документи, що підтверджують проведення інвентаризації, тощо. Представник відповідача вказує на те, що аналізом господарської діяльності ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» за травень - червень 2017 року згідно даних декларації з ПДВ за вказаний період було імпортовано товарів на загальну суму 34210279 грн., сума ПДВ складає 6842055,8 грн. З травня 2017 по лютий 2019 року підприємством було реалізовано товарів (обсяг без ПДВ) на загальну суму 289844.86 грн., сума ПДВ становила 57968,97 тис. грн. За період з травня 2017 року по лютий 2019 року відповідно даних ЄРПН подальша реалізація підприємством імпортованого товару відсутня. Тобто у підприємства обліковуються залишки ТМЦ на загальну суму 40705176 грн., в т.ч. ПДВ 6784196 грн. Підприємством не подавались довідки за формою 20-ОПП, що свідчить про відсутність у ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» складських приміщень, де могли б зберігатись імпортовані товари, та товар, який підприємство імпортувало, у власних чи орендованих складських приміщеннях фактично відсутній. Щодо позовних вимог про зобов’язання Головне управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» у розмірі 6784196 грн., представник відповідача зазначив, що Головне управління ДФС в Одеській області не є адміністратором даного реєстру, не є уповноваженою особою на внесення даних відомостей, не є центральним органом виконавчої влади та зазначив, що у Головного управління ДФС в Одеській області не має доступу до вищезазначеного реєстру.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заяв по суті спору, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію. Позивач є платником податку на додану вартість.

30.01.2019 року Наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 613 було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника у банку, який визначений у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2017 року.

За наслідками проведеної перевірки був складений акт № 199/15-32-12-02/41253574 від 07.02.2019 року, за висновками якого позивачем було порушено вимоги Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по податковій декларації з ПДВ за липень 2017 року та встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку у розмірі - 6784196 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване повідомлення-рішення від 20.02.2019 року №0000151202 про заниження позивачу суми бюджетного відшкодування на суму - 6784196 грн., а також було застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі - 1696049 грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що висновки відповідача про наявність порушень ведення господарської діяльності є загальними та необґрунтованим, які ґрунтуються на викривленні фактичних обставин перевірки, на припущеннях, що не підтверджені необхідними первинними документами та не вірному тлумаченні норм діючого законодавства, оскільки акт перевірки містить суперечливі висновку про не надання первинних документів, у зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки відсутні первинні документи, про те перевірка все ж таки була проведена, а не перенесена до дати відновлення втрачених документів, що є неприпустимим та незаконним, а тому винесене повідомлення- рішення підлягає скасуванню.

У свою чергу, як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, податковий орган правомірно дійшов висновків про порушення позивачем діючого податкового законодавства, оскільки позивачем не було надано на запит податкової первинні документи та зокрема вони не є адміністратором Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, оскільки формування реєстру здійснюється автоматично, а тому на думку представника відповідача зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є правомірним, при цьому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Законами України.

Суд зазначає, що відповідно до п.54.3.5. ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджети відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених Податковим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агенту, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів подати зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

У судовому засіданні було встановлено, що підставою для призначення перевірки став Наказ про проведення перевірки господарської діяльності позивача від 30.01.2019 року.

Перевірка проводилась з 31.01.2019 року по 06.02.2019 року.

Згідно матеріалів справи в ході перевірки були складені акти від 01.02.2019 року №131/15-32-12-02/41253874, від 04.02.2019 року №136/15-32-12-02, від 06.02.2019 року №147/15-32-12-02 про відмову посадовими особами позивача надати оригінали документів для проведення перевірки (ОСОБА_2 1 а.с. 206-208).

Суд зазначає, що в актах від 01.02.2019 року №131/15-32-12-02/41253874 та від 06.02.2019 року №147/15-32-12-02 зазначено що при виході на перевірку встановлено відсутність посадових осіб підприємства, разом з тим у вказаних актах зазначено про не надання оригіналів первинних документів до перевірки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 04.02.2019 року до головного Управління ДФС в Одеській області та 05.02.2019 року до Північного управління у м. Одесі Головного управління ДФС в Одеській області позивачем було надано відповідь на запит відповідача від 31.01.2019 року, де зокрема було зазначено про втрату позивачем первинних документів за період з 2017 року по теперішній час (ОСОБА_2 1 а.с. 36).

Так відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Однак як було встановлено у судовому засіданні відповідачем не було вжито заходів передбачених чинним законодавством та не було перенесено терміну проведення перевірки до дати відновлення та надання документів позивачем, тобто посадові особи відповідача своїми діями перевищили повноваження та продовжили проведення перевірки господарської діяльності позивача, що на думку суду порушує процедуру призначення та проведення документальної перевірки та як наслідок прийняте відносно позивача податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується твердження відповідача про невчасне повідомлення про втрату документів позивачем, суд вказує на те, що такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме лист підприємства від 04.02.2019 року про втрату оригіналів документів, який було отримано 04.02.2019 року головним Управлінням ДФС в Одеській області та 05.02.2019 року Північним управлінням у м. Одесі Головного управління ДФС в Одеській області (Територія обслуговування, якого розповсюджується на Малиновський та Суворовський райони м.Одеси).

В свою чергу, суд критично оцінює акти складені перевіряючими від 01.02.2019 року №131/15-32-12-02/41253874 та від 06.02.2019 року №147/15-32-12-02, в яких зазначено про не надання оригіналів первинних документів до перевірки, оскільки при виході на перевірку відповідачем було встановлено відсутність посадових осіб підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод , інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі №21-425а14, де визначено, що нормами Податкового Кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п.79.2 ст.79 призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Щодо бюджетного відшкодування ПДВ позивача, суд зазначає, що підставою для декларування бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за липень 2017 року є імпорт товарів, що не заперечується податковою та підтверджуються наданими до суду доказами.

Так у відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного Кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів та зборів декларантом або у повноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів та зборів від декларанта або у повноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Крім того з датою виникнення податкових зобов'язань імпортера та оформлення митної декларації пов'язане його право на податковий кредит за імпортними товарами.

Згідно до відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ПК України, для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПК України.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так у разі ввезення товарів на митну територію України, відповідно до п.201.12 ПК України, документом, що посвідчує право віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

З аналізу вищевказаних норм випливає, що право на податковий кредит при імпорті товарів виникає за наявності митної декларації оформленої відповідно до законодавства та сплати податкових зобов'язань з ПДВ за такою митною декларацією, саме митна декларація підтверджує як суму податку так і факт її сплати, а тому вказана у митній декларації сума податку може бути включена до податкового кредиту.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не заперечує, що позивач сплатив податкові зобов'язання на підставі митних декларацій, які містяться у матеріалах справи.

При цьому як вбачається з матеріалів справи відповідачу відомо, що позивач за звітний період у своєї господарської діяльності використовував товар, який він імпортував в Україну.

Разом з тим, під час здійснення перевірки відповідач у акті перевірки робить висновок про не підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ, посилаючись на той факт, що у позивача відсутній договір оренди складу, в якому зберігаються залишки товару, а тому відсутність у позивача складський приміщень ставить під сумнів правомірність формування позивачем податкового кредиту. Суд критично оцінює такі висновки відповідача, оскільки відповідно до п.201.12 ПК України, документом, що посвідчує право віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку, відтак наявність чи відсутність у позивача договору оренди складу, в якому зберігаються залишки товару не може впливати на право позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Згідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Крім того п. 28 рішення по справі «Інтерсплав» проти України» ЄСПЛ зазначав про недопустимість покладення відповідальності на заявника «за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань». Практика Європейського суду з прав людини є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню судами України відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно до ч.1 ст.5 Господарського Кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

У відповідності до п., п.4,6 ч. 1 ст. 6 Господарського Кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

При цьому згідно до п.8 ч. 1 Господарського Кодексу України основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є: податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

В ході розгляду справи представник відповідача, не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином суд вважає, що відповідач не довів суду обґрунтованість продовження проведення перевірки за наявності причин, які її унеможливлювали, та наявність встановлених законом підстав для донарахування позивачу спірних сум на підставі прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Відтак, суд зазначає, що відповідач передчасно дійшов висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, оскільки призначена та проведена відповідачем документальна виїзна позапланова перевірка позивача була проведена із порушенням вимог діючого законодавства не може породжувати для позивача будь-які правові наслідки.

Враховуючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 року №0000151202 Головного управління ДФС в Одеській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов’язання Головного управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» у розмірі 6784196 грн., суд зазначає, що такі вимоги не можуть бути задоволені судом, враховуючи наступне.

Так, відповідно до п.п. «г» п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним або скасування податкового повідомлення-рішення.

При цьому у випадках передбачених п.,п. «а», «г» п. 200.12 ст. 200 ПК України, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його сума відображається в Реєстрі контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Згідно ч. 3 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ формування Реєстру здійснюється на підставі бази даних ДФС та Казначейства, тобто орган ДФС вносить до Реєстру такі дані як суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою на дату її узгодження.

Також п. 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, закріплено, що орган ДФС, серед іншого вносить до реєстру дані про суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування.

Таким чином суд критично ставиться до пояснень представника відповідача, стосовно того, що орган ДФС не має можливості самостійно вносити такі дані як сума узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» набуло право на бюджетне відшкодування у розмірі 6784196 грн., разом з тим позовна вимога про зобов’язання Головного управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» у розмірі 6784196 грн. є передчасною, оскільки обов’язок відповідача щодо внесення в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» у розмірі 6784196 грн. виникне після набрання рішення суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2019 року №0000151202 Головного управління ДФС в Одеській області законної сили та відповідно з цієї дати сума бюджетного відшкодування ТОВ «ГРЕЙП СІТІ» у розмірі 6784196 грн. буде вважається узгодженою.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210 грн. (ОСОБА_2 1 а.с. 4), відтак у відповідності до п. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙП СІТІ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2019 року №0000151202 та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 року №0000151202 Головного управління ДФС в Одеській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ТОВ ««ГРЕЙП СІТІ»», судові витрати у розмірі 19210 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення підписане суддею 06.05.2019 року

Суддя Корой С.М.

.