Рішення № 81612295, 07.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2019 року (о 17 год. 30 хв.)Справа № 336/2025/17 ЗП/280/45/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69007, м. Запоріжжя, вул. Звільнена, буд. 37, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла справа №336/2025/17 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2019 постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду зазначила, що в матеріалах справи міститься розпорядження Пенсійного органу від 10.05.2016 №196479 згідно якого позивач працює. За наведених обставин, передчасним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для перерахунку пенсії шляхом її підвищення до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (головуючий суддя Жупанова І.Б.) від 25.02.2019 дана адміністративна справа передана в порядку п. 2 ч. 1 ст.29 КАС України за підсудністю на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 65-В).

Ухвалою суду від 08.04.2019 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги на момент звернення позивача до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя обґрунтовувались тим, що позивач перебуває на обліку у Шевченківському об’єднаному УПФУ м. Запоріжжя як отримувач пенсії за віком. Пенсія призначена та виплачується в порядку та у розмірі, що передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» але розмір пенсійних виплат, які проводяться є меншим, ніж встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, дії відповідача є таким, що не ґрунтується на законі, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 7, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та є неправомірними, оскільки порушує законне право позивача на перерахунок пенсії за віком у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У зв’язку із чим просить суд позовні вимоги задовольнити.

03.05.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 17716 від 03.05.2019), в якому представник відповідача зазначає, що позивач з 30.01.2006 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 09 лютого 2015 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (надалі - Закон №1058). Розмір пенсії позивача станом 01.05.2017 становить 1086,85 грн. Згідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.09.2015 - 1074,00 грн. провадиться перерахунок для працюючих пенсіонерів. У зв'язку з працевлаштуванням позивача 09.09.2013 на посаду артистки (що підтверджується трудовою книжкою) та не повідомленням своєчасно про працевлаштування відповідачем було прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 16.02.2015 №110 з яким позивач була ознайомлена. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.03.2015 до повного погашення. На підставі вищезазначеного відповідачем було утримано з пенсії позивача надміру виплачену суму пенсії, що підтверджується відомістю про відрахування. Таким чином, вимога позивача щодо виплати пенсії в розмірі прожиткового рівня на одну особу в розрахунку на місяць для осіб які втратили працездатність та провести відповідні виплати, починаючи з 01.01.2016 року є необґрунтованою оскільки, позивач знав, що з її пенсії утримаються надміру виплачені кошти. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Частиною 3 ст. 263 КАС України встановлено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Частиною 2 ст. 263 КАС України визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Повний текст судового рішення складено та підписано урахуванням вищезазначених норм.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З 30.01.2006 позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 09.02.2015 позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

13.01.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність.

Листом відповідача від 26.01.2017 №40/3-1 позивача повідомлено про відмову в задоволенні її заяви. Вказана відмова обґрунтована тим, що згідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.09.2015 – 1074,00 грн. провадиться перерахунок для працюючих пенсіонерів. Пенсію розраховано вірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Відповідно до статті 28 Закону №1058, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з тим, Законом №1058 закріплено застереження при застосуванні вказаної норми, а саме, що вона не застосовується до осіб які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Так, відповідно до частини третьої статті 42 Закону №1058, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2018 (справа №804/9874/14).

Згідно з абзацами 1,4 п.2.21 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.

У разі звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) шляхом подання заяви.

В матеріалах справи міститься розпорядження Пенсійного органу від 10.05.2016 №196479 згідно якого позивач працює (а.с.38).

Відповідно до відомостей у трудовій книжці позивача, 09.09.2013 позивач працевлаштований на посаду артистки (а.с.112-113).

Таким чином, на момент звернення до суду позивач була працюючим пенсіонером, внаслідок чого відсутні підстави для підвищення розміру пенсії позивачеві згідно ч.3 ст.42 Закону №1058, оскільки таке право виникне тільки після її звільнення з роботи.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та положення ст.42 Закону №1058 пенсійний орган правомірно відмовив позивачеві у підвищенні розміру пенсії у зв’язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Наразі позивач не зазначає, що припинила трудові відносини або діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Будь яких доказів на це не подає.

Також судом встановлено, що у зв'язку з працевлаштуванням позивача 09.09.2013 року на посаду артистки та не повідомленням своєчасно про працевлаштування відповідачем прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 16.02.2015 №110 з яким позивач була ознайомлена (а.с.110).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно.

У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.03.2015 до повного погашення.

На підставі вищезазначеного відповідачем було утримано з пенсії позивача надміру виплачену суму пенсії, що підтверджується відомістю про відрахування (а.с.115).

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії шляхом її підвищення до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність.

Через що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення правової допомоги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Окрім того, згідно ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69007, м. Запоріжжя, вул. Звільнена, буд. 37, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 25-А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.05.2019.

Суддя Ю.В. Калашник