Рішення № 81611908, 08.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року Справа № 215/73/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

1) визнати неправомірними дії чи бездіяльність Держави Україна, яка не додержалася і не виконала протягом довгого часу рішення Тернівського районного суду м ОСОБА_3 Дніпропетровської області від 15.07.2014 року у справі №215/3481/14-а та не розглянула скаргу від 12.12.2016 року;

2) визнати дії Держави Україна такими, що порушили право позивача на виконання рішення суду з недотриманням встановленого порядку реалізації права на ліквідацію перешкод при здійсненні моїх прав та законних інтересів після звернення до державних установ;

3) визнати дії чи бездіяльність Держави Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з 12.12.2016 року по 10.01.2017 року такими, що порушили порядок розгляду скарги від 12.12.2016 року та права і інтереси щодо:

- порушення права на виконання рішення суду, права на інформацію

- не вжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових соціальних та інших причин виникнення складних життєвих обставин, не запобігання втраті цих прав, не попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з не виконанням рішення суду;

- порушення права на ліквідацію перешкод при здійсненні моїх прав та законних інтересів після звернення до нього, який не дотримався встановленого порядку реалізації даного права;

- порушення законного права позивача будь-якими не забороненими законом засобами захищати права і свободи від порушень і протиправних посягань;

- порушення законних прав позивача відповідно до Конвенції про права інвалідів, Міжнародною пакту про громадянські та політичні права;

4) стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральне шкоди, діями Держави Україна в сумі 3000 грн.;

5) окремою ухвалою звільнити позивача від сплати судового збору згідно п. 13 ч. 2 ст. 3, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з додержанням Конвенції про права інвалідів;

6) зобов’язати Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» відправити виконавчий лист №2-а/215/86/14 по справі №215/3481/14-а особі, яка має повноваження для його примусового виконання;

7) зобов’язати Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 розглянути усі вимоги скарги від 12.12.2016 року і надати рішення;

8) зобов’язати Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 розглянути вимогу позивача про надання рішення про скасування постанови ВП №50431500 від 10.03.2016 року та дисциплінарного стягнення державного виконавця Стаднік О.В.;

9) витребувати у Держави Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 документ, який підтверджує, що вона відправила виконавчий лист №2-а/215/86/14 по справі №215/3481/14-а особі, яка має повноваження для його примусового виконання та матеріали згідно розгляду скарги від 12.12.2016 року;

10) зобов’язати Державу Україну вжити системи заходів для попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов’язаних з не виконанням рішення суду від 15.07.2014 року по справі №215/3481/14-а.

11.08.2017 року постановою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмовлено (а.с. 41-42).

20.02.2019 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.08.2017 року у справі №215/73/17 задоволено частково, постанову скасовано, а справу за встановленою підсудністю направлено на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с. 67-69).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року, справу №215/73/17 передано на розгляд судді Сліпець Н.Є. (а.с. 71).

15.03.2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 12.04.2019 року відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов’язано відповідача надати суду матеріали, сформовані за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 12.12.2016 року та копію постанови ВП №50431500 від 10.03.2016 року (а.с. 72-73).

12.04.2019 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. було відкладено розгляд справи на 08.05.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.12.2016 року подала скаргу до начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з вимогою про: надання рішення про скасування постанови ВП №50431500 від 10.03.2016 року, розпорядження про дисциплінарне стягнення державного виконавця Стадник О.В., надання вихідного номеру і дати відправки виконавчого листа №2-а/215/86/14 від 15.07.2014 року, з’ясувати, які дії державного виконавця були вжиті для виконання рішення суду від 15.07.2014 року по справі №215/3481/14. Проте зазначена скарга розглянута не була, а тому, на думку позивача, було порушено приписи Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію». Позивач вважає, що у зв’язку із не розглядом її скарги, відповідачем було порушено її права, що виражається у невиконанні рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року у справі №215/3481/14. Крім того, позивач зазначає, що у зв’язку із відсутністю результатів розгляду її скарги від 12.12.2016 року їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у спричиненому тяжкому психологічному щоці у момент розгляду скарги та порядку надання необхідної інформації, який, на думку позивача, можна порівняти із втратою значної суми коштів, яку позивач оцінила у розмірі 3 000,00 грн.

18.04.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що 10.03.2016 року на виконання до Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов виконавчий лист №2-а/215/86/14 від 15.07.2014 року, проте постановою державного виконавця Стаднік О.В. від 10.03.2016 року було відмовлено в прийняті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання на підставі ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження». Також до відділу ДВС 04.03.2016 року надійшла скарга позивача на бездіяльність державного виконавця, проте при перевірці виконавчого провадження начальником Тернівського ВДВС не встановлено порушень прав стягувача та вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.11.2015 року, 11.01.2016 року, 27.01.2016 року, 10.03.2016 року, 04.05.2016 року ОСОБА_2 зверталась до Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції із заявами про прийняття до примусового виконання виконавчого листа в справі № 215/3481/14-а про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Проте, постановами державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 25.11.2015 року, 11.01.2016 року, 27.01.2016 року, 10.03.2016 року, 04.05.2016 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого листа №2-а/215/86/14, виданого 15.07.2014 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу, оскільки на підставі ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» зазначений виконавчий лист підвідомчий виконанню Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

12.12.2016 року позивач звернулась до начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції із скаргою на дії державного виконавця, в якій просила надати рішення про скасування постанови ВП №50431500 від 10.03.2016 року, розпорядження про дисциплінарне стягнення державного виконавця Стадник О.В., надання вихідного номеру і дати відправки виконавчого листа №2-а/215/86/14 від 15.07.2014 року, з’ясувати, які дії державного виконавця були вжиті для виконання рішення суду від 15.07.2014 року по справі №215/3481/14 (а.с. 3).

Однак, відповідачем не було розглянуто у встановлені строки скаргу, у зв’язку з чим позивач звернулась з даним позовом до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент подачі скарги – 12.12.2016 року) сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

За приписами ч. 3, 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент подачі скарги – 12.12.2016 року) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» (в редакції чинній на момент подачі скарги – 12.12.2016 року) скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, позивач 12.12.2016 року звернулась із скаргою до начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

Проте, зазначена скарга відповідачем розглянута не була, доказів які б підвереджували протилежне суду надано не було, як не було виконано і вимог ухвали суду від 12.04.2019 року, якою було зобов’язано відповідача надати матеріали, сформовані за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 12.12.2016 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем - Тернівським відділом державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області під час розгляду скарги позивача від 12.12.2016 року було допущено бездіяльність щодо своєчасного розгляду вказаної скарги, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, суд дійшов висновку, що підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 розглянути усі вимоги скарги від 12.12.2016 року, з урахуванням того, що судом встановлено бездіяльність відповідача та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача.

При цьому, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 розглянути вимогу про надання рішення про скасування постанови ВП №50431500 від 10.03.2016 року та дисциплінарного стягнення державного виконавця Стаднік О.В., оскільки вони є такими, що заявлені передчасно та не можуть бути задоволені без результату розгляду скарги позивача від 12.12.2016 року.

Крім того, як встановлено судом, наказом №1353-к від 02.07.2018 року державного виконавця Стадник О.В. було звільнено.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача відправити виконавчий лист №2-а/215/86/14 по справі №215/3481/14-а особі, яка має повноваження для його примусового виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявами про виконання виконавчого листа - 25.11.2015 року, 11.01.2016 року, 27.01.2016 року, 10.03.2016 року, 04.05.2016 року) на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими, зокрема боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Як вбачається із змісту виконавчого листа Управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області є територіальним підрозділом Пенсійного фонду України, як органу виконавчої влади в системі Кабінету Міністрів України.

Таким чином, державний виконавець законно відмовив в прийнятті до провадження та відмовив у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-а/215/86/14, та повернув виконавчий лист стягувачу на підставі ст. 26 ч. 1 п. 4 зазначеного Закону, за непідвідомчістю його виконання.

Враховуючи наведене, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов’язання начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 відправити виконавчий лист №2-а/215/86/14 по справі №215/3481/14-а особі, яка має повноваження для його примусового виконання та надання документу, який підтверджує, що виконавчий лист №2-а/215/86/14 по справі №215/3481/14-а було направлено, особі, яка має повноваження для його примусового виконання, оскільки законодавством, чинним на момент виникнення відповідних правовідносин, не було передбачено обов’язок державного виконавця у разі встановлення, що виконавчий документ подано з порушенням підвідомчості, направляти його до органу повноважного здійснити його виконання.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час розгляду справи, суд враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якого позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино - наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

Так, позивачем не доведено та не підтверджено жодними достатніми доказами причино-наслідковий зв'язок між встановленою судом бездіяльністю відповідача та спричиненою, на думку позивача, моральної шкоди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка полягає у не розглянула скарги ОСОБА_2 від 12.12.2016 року.

Зобов’язати Державу Україна в особі начальника Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 розглянути усі вимоги скарги від 12.12.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець