Рішення № 81611893, 26.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2019 року Справа № 280/763/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому позивач просить:

- визнати протиправним застосування відповідачем ОСОБА_2 погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №0840/3258/18;

- зобов’язати відповідача виплатити позивачу заборгованість у сумі 57176,58 грн. нараховану на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №0840/3258/18 без застосування порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року у справі № 0840/3258/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та зобов’язано Шевченківське ОУПФ України м. Запоріжжя здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 у справі №2а-5653/10/0812 за період з 01.05.2010 по 22.07.2011, а саме по 21.06.2016. Проте, відповідач повідомив, що виконання судового рішення нараховано компенсацію втрати частини доходу у розмірі 57176,58 грн. Щодо виплати повідомлено, що ОСОБА_2 погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджено постановою КМУ від 22.08.2018 №649 визначено механізм погашення заборгованості. Відповідно до вказаного ОСОБА_2 від 22.08.2018 №649 виплата заборгованості по виконанню рішення Запорізького окружного адміністративного суду вирішуватиметься після перевірки обґрунтованості розрахованої управлінням суми. Вважаючи що відповідач при виконанні рішення суду у справі №0840/3258/18 від 11.09.2018 незаконно застосовує ОСОБА_2 №649, чим порушує його права на отримання нарахованої згідно з рішенням суду компенсації втрати частини доходу, у зв’язку з несвоєчасною виплатою пенсії. За таких обставин просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. № 10875 від 19.03.2019). В обґрунтування послався на те, що позивачу пенсія по інвалідності призначена у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата якої згідно ст. 63 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Отже виплата нарахованої суми компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушення строку виплати пенсії, обчисленої у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на виконання рішення суду у справі 0840/3258/18 буде здійснено в порядку черговості відповідно до ОСОБА_2 №649. Просить в задоволені позовної заяви відмовити.

Ухвалою судді від 25.02.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та призначено перше судове засідання на 27.03.2019 року.

Крім того, Шевченківським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя надано клопотання про розгляд справи з викликом сторін, у зв’язку з необхідністю дослідження усіх документів, надання пояснень та аргументів для повного та всебічного встановлення обставин.

Суд, керуючись вимогами частини 6 статті 262 КАС України, вважає за необхідне відмовити в задоволені клопотання про розгляд справи з викликом сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст. ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серія А № 065302 від 30.09.1998 (а.с.8), перебуває на обліку в Шевченківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та отримує пенсію по інвалідності, призначену у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №0840/3258/18, яке набрало законної сили та, яким визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 у справі №2а-5653/10/0812 за період з 01.05.2010 по 22.07.2011, а саме по 21.06.2016. Та зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 у справі №2а-5653/10/0812 за період з 01.05.2010 по 22.07.2011, а саме по 21.06.2016.

Листом від 10.12.2018 № 693/С-1 відповідач повідомив, що на виконання судового рішення нараховано компенсацію втрати частини доходу у розмірі 57176,58 грн. Щодо виплати повідомлено, що ОСОБА_2 погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджено постановою КМУ від 22.08.2018 №649 визначено механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на цю мету. Відповідно до вказаного ОСОБА_2 від 22.08.2018 №649 виплата заборгованості по виконанню рішення Запорізького окружного адміністративного суду вирішуватиметься після перевірки обґрунтованості розрахованої управлінням суми (а.с.13).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті коштів протиправними, позивачка звернулась із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 0840/3258/18, яке набрало законної сили.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Згідно із вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі “Горнсбі проти Греції” від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім’я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред’явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 0840/3258/18, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

З приводу невиконання або неможливості виконання відповідачем рішення суду та необхідності його обов’язкового виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Згідно зі ч. 1 ст. 325, ст. 370 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Звернення позивача до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та повідомлення відповідача листом від 10.12.2018 № 693/С-1 відбувались у межах виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 0840/3258/18 та позивачем по справі не використано всі можливі засоби для сприяння виконання рішення суду або примусового виконання рішення суду із засобами Закону України “Про виконавче провадження”.

Встановлено відповідний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які не було вчинено позивачем. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту, а навпаки створює новий спір який пов’язаний з іншим спором, який вирішений судовим рішенням однак його виконання не є завершеним.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, м.Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.04.2019.

Суддя Н.В.Стрельнікова