Ухвала суду № 81611866, 08.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

08 травня 2019 р.Справа №160/4162/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у м. Дніпро заяву Приватного підприємства «Восток-2» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Восток-2» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 року Приватне підприємство «Восток-2» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 року № НОМЕР_1.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії податкового повідомлення-рішення від 23.01.2019 року №0001531404, зупинити нарахування пені за зобов'язанням, що визначено податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2019 року №0001531404 до дати набрання чинності рішення суду.

Свої вимоги про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що зобов’язання нараховане на підставі повідомлення-рішення від 23.01.2019 року № НОМЕР_1 вважає неузгодженим та таким відносно якого відсутній склад правопорушення, що унеможливлює нарахування пені. Нарахування пені за неузгодженим зобов’язанням може призвести до значних матеріальних втрат.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, оскарження податкового повідомлення-рішення до суду, призводить до визнання не узгодженим податкового зобов’язання визначеного таким податковим повідомленням-рішенням, тобто таке податкове зобов’язання не є податковим боргом та не може бути стягнуто в примусовому порядку.

Отже, забезпечення позову шляхом зупинення дії податкового повідомлення-рішення від 23.01.2019 року №0001531404, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Щодо забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені за зобов'язанням, що визначено податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2019 року №0001531404 до дати набрання чинності рішення суду, суд зазначає, що підстави нарахування пені визначені у статті 129 Податкового кодексу України.

Нормами зазначеної статті передбачено, що пеня може бути нарахована тільки у разі сплати узгодженого податкового зобов’язання. Отже, оскільки зобов’язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2019 року №0001531404 на даний час є неузгодженим, у зв’язку його оскарженням, у позивача відсутній обов’язок сплачувати зобов’язання визначене зазначеним податковим повідомленням-рішенням, а тому пеня за таким податковим зобов’язанням не нараховуюється.

З урахування викладеного суд дійшов висновку, що зазначений позивачем спосіб забезпечення позову не спрямований на забезпечення подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Крім того, суд зазначає, що забезпечення позову у спосіб зазначений позивачем, є втручанням у внутрішню діяльність державного органа та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Дослідивши позовну заяву, долучені до неї докази та заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного підприємства «Восток-2» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Восток-2» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1