Рішення № 81611775, 08.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року Справа № 160/9532/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2018 року Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) щодо ненадання інформації на запит Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 09 червня 2018 року за вих. № 315 в п’ятиденний термін, що передбачений ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним 09 червня 2018 року до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України направлено запит від 09 червня 2018 року за вих. № 315 з проханням надати інформацію про прийняте рішення відносно заяви члена Профспілки ОСОБА_2 від 06 червня 2018 року про відрахування членських профспілкових внесків.

Запит Профспілки відповідачем отримано 14 червня 2018 року.

Однак інформація на запит Профспілки надана з порушення 5 (п’яти) денного терміну передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності», так як запит профспілки отриманий 14 червня 2018 року, а відповідь надана листом від 21 червня 2018 року, тобто через 7 (сім) днів з моменту отримання запиту.

В обґрунтування правової позиції позивач посилається на ч.1 статті 28 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності», якою передбачено, що профспілки, їх об'єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об'єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально - економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п’ятиденного терміну.

Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

06 березня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення адміністративного позову у зв’язку з тим, що запит позивача за своїм змістом підпадає під дію Закону України «Про звернення громадян» та розглядається в порядку визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Враховуючи викладене, перевіривши інформацію, зазначену позивачем в його запиті за вих. № 315, відповідачем 21.06.2018 за вих. № 6880/41/5/05-2018 було надано вичерпну відповідь на вищевказаний запит позивача без порушень чинного законодавства, а тим більше строків вказаних позивачем.

Також представником відповідача зазначено, що будь-якої практичної мети запит позивача за вих. № 315 не має та наявність або відсутність запитуваної позивачем інформації у вигляді письмової відповіді, наданої саме в п’ятиденний термін, жодним чином не впливає на права та обов’язки позивача як профспілки.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведеного правового регулювання та обставин справи позивач, вважає представник відповідача, обрав неналежний спосіб захисту, оскільки розгляд та задоволення такої вимоги не призведе до відновлення відповідного права (свободи, інтересу).

Отже, представник позивача стверджує, що дана позовна заява носить суто формальний характер, а отже підстави для задоволення такої позовної заяви відсутні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 надіслала лист від 06.06.2018 р., адресований Начальнику Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просила утримувати з її грошового забезпечення впродовж усього періоду проходження нею служби в ОВС членські внески у розмірі три відсотки, оскільки являється членом первинної професійної спілки «Правозахисники країни».

09 червня 2018 року позивачем в особі Голови Професійної спілки «Правозахисники країни» ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України направлено запит від 09 червня 2018 року за вих. № 315 з проханням надати інформацію про прийняте рішення відносно заяви члена Профспілки ОСОБА_2 від 06 червня 2018 року про відрахування членських профспілкових внесків.

Перевіривши інформацію, зазначену позивачем в його запиті, відповідач 21.06.2018 за вих. № 6880/41/5/05-2018 надав відповідь, в якій зазначив, що утримання профспілкових внесків будуть проводитись з червня 2018 року.

Зазначена відповідь була надана на 7 день з дня надходження запиту.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" № 1045-XIV від 15.09.1999 р. (ОСОБА_4 №1045-XIV ) професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Згідно ст. 4 Закону № 1045-XIV законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1045-XIV профспілки, їх об'єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об'єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п'ятиденного терміну.

Відповідно до ст. 248 КзПП України для реалізації повноважень профспілок, передбачених Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", члени виборних органів профспілкових організацій підприємств, установ і організацій, вищестоящих профспілкових органів, а також повноважні представники цих органів мають право:

1) безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприємстві, в установі, організації, де працюють члени профспілок;

2) вимагати і одержувати від власника або уповноваженого ним органу, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників;

3) безпосередньо звертатися в усній або письмовій формі до власника або уповноваженого ним органу, посадових осіб з профспілкових питань;

4) перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих закладів, гуртожитків, транспортних підприємств і підприємств побутового обслуговування, що належать або надають послуги підприємству, установі, організації, в яких працюють члени профспілок;

5) розміщувати власну інформацію у приміщеннях і на території підприємства, установи, організації в доступних для працівників місцях;

6) перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів на соціальні і культурні заходи та житлове будівництво.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІІ Інформація про фізичну особу (персональні дані) це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 21 Закону № 2657-ХІІ інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості, зокрема, про факти порушення прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних” від 01.06.2010, № 2297-VI об'єктами захисту є персональні дані.

Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 7 Закону № 2297-VI забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров'я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:

здійснюється за умови надання суб'єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних;

здійснюється із забезпеченням відповідного захисту релігійною організацією, громадською організацією світоглядної спрямованості, політичною партією або професійною спілкою, що створені відповідно до закону, за умови, що обробка стосується виключно персональних даних членів цих об'єднань або осіб, які підтримують постійні контакти з ними у зв'язку з характером їх діяльності, та персональні дані не передаються третій особі без згоди суб'єктів персональних даних;

необхідна для обґрунтування, задоволення або захисту правової вимоги.

Як передбачено ст. 11 Закону № 2297-VI, підставами для обробки персональних даних є: згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Оскільки ОСОБА_2 є членом профспілки, запитувана інформація не є конфіденційною та не відноситься до інформації з обмеженим доступом. Крім того, у заяві від 06.06.2018 р. було зазначено, що Первинній професійній спілці «Правозахисники країни» була надана згода на збір та обробку персональних даних.

Аналіз положень Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а також положень КзПП України дає підстави стверджувати, що запит позивача був надісланий саме в інтересах члена профспілки ОСОБА_2, відповідь на який повинна була бути надана протягом п’яти днів.

Таким чином, твердження представника відповідача, що зазначений запит повинен бути розглянутий у термін, що передбачений Законом України «Про звернення громадян» суд не приймає до уваги.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача, в якій останній просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» витрати по підготовці справи до розгляду в розмірі 2 500 грн., суд вважає що вказана вимога не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи розмір витрат по підготовці справи до розгляду, позивач посилається на договір № 07/12-1 від 07.12.2018 р., а також відповідні квитанції про сплату таких послуг, долучені останнім до позовної заяви.

Згідно з квитанцією, за вказаним договором позивачем нібито було сплачено 800 грн. за усну консультацію та правовий аналіз наданих документів з питання звернення до суду з адміністративним позовом та 1 700 грн. за складання адміністративного позову.

Пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено поняття «правова допомога» та «правові послуги». Так, згідно вказаної правової норми, правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

У пункті 1.1. зазначеного договору визначено, що підготовка справи до розгляду включає: надання юридично-консультаційних послуг, послуг з написання адміністративного позову про визнання бездіяльності протиправною та інших процесуальних документів.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_5 (виконавець за вказаним договором) здійснює підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - Діяльність у сфері права. Тобто, ФОП ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність з надання саме правових (юридичних) послуг.

З викладеного вбачається, що виконавцем за вказаним договором позивачу надавалась саме правова допомога, відповідно до визначеного сторонами предмету такого договору. Отже, згідно вказаного договору позивачем отримано правову допомогу у вигляді усної консультації та правового аналізу наданих документів з питання звернення до суду з адміністративним позовом та написання адміністративного позову про визнання бездіяльності протиправною, що вбачається зі змісту самого договору.

При цьому суд звертає увагу, що долучений позивачем до матеріалів справи прейскурант цін визначає мінімальні ставки на юридичні послуги ФОП ОСОБА_5, що слідує із назви такого документа.

Статтею 132 КАС України встановлено вичерпний перелік видів судових витрат. Так, згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст. 134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З аналізу зазначених норм вбачається, що до витрат на професійну правничу допомогу належать витрати, пов’язані з правничою допомогою виключно адвоката. Витрат на професійну правничу допомогу фахівця у галузі права не передбачено чинним КАС України та, відповідно до законодавства, такі не можуть бути відшкодовані.

Однак, документів про те, що особа, яка надала позивачу правові (юридичні) послуги, є адвокатом матеріали справи не містять, а за договором, який міститься в матеріалах справи, виконавцем є фізична особа-підприємець. Тож, жодних підстав для стягнення на користь позивача таких витрат по підготовці справи до розгляду суд не вбачає.

Необхідно зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Позивачем не було надано до суду документи, що свідчать про фактичне надання фахівцем у галузі права відповідних послуг та їх прийняття позивачем (акти наданих послуг/виконаних робіт, прийому - передачі послуг тощо), також, відсутні докази відображення фахівцем у галузі права доходів, отриманих від оплати позивачем відповідних послуг.

Згідно з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення договорів у відповідність до вимог діючого КАС та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про часткову компенсацію позивачу судових витрат, а саме лише у розмірі суми судового збору - 1762 грн. відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вулиця Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) щодо ненадання інформації на запит Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 09 червня 2018 року за вих. № 315 в п’ятиденний термін, що передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Присудити на користь Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

08 квітня 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник