Ухвала суду № 81611618, 08.05.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

08 травня 2019 року м. Житомир справа № 240/241/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши питання про наявність підстав для постановлення окремої ухвали в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання незаконною та скасування вимоги №Ф-17060-52 від 21.11.2018,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-17060-52, яка винесена Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області про стягнення з ОСОБА_1 основного зобов’язання по сплаті єдиного внеску у розмірі 14514 грн 84 коп.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Так, під час розгляду адміністративної справи №240/241/19 встановлено, що оскаржувана вимога була винесена за наявності відповідних правових підстав та із правомірним визначенням заборгованості зі сплати ЄСВ у розмірі 14 514,84 грн, однак, контролюючим органом було порушено встановлені строки для винесення вказаної вимоги, передбачені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Суд звертає увагу, що винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) із недотриманням встановлених строків на її формування не відповідає положенням частини другої статті 19 Основного Закону, є порушенням принципу юридичної визначеності та створило додаткові неясності та ускладнення для позивача та, зокрема, призвело до звернення до суду із вказаних підстав.

Такі дії відповідача також ускладнили розгляд справи та відкладення судового розгляду для з'ясування додаткових обставин. Зокрема, в судовому засіданні, призначеному на 16 квітня 2019 року о 14:00 судом в порядку статті 243 КАС України постановлено ухвалу, якою надано представнику Головного управління ДФС у Житомирській області час для подання письмових пояснень в порядку частини п'ятої статті 159 КАС України. Водночас, станом на 24 квітня 2019 року представником Головного управління ДФС у Житомирській області письмових пояснень в порядку частини п'ятої статті 159 КАС України не подано.

Частиною першою статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно з частиною другою статті 249 КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Положеннями частини п'ятої статті 249 КАС України визначено, що з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення окремої ухвали.

Керуючись статтями 194, 205, 229, 243, 248, 249, 256, 293-297 КАС України, суд,

ухвалив:

Направити до Головного управління ДФС у Житомирській області окрему ухвалу для вжиття заходів, передбачених законодавством, до посадових (службових) осіб Головного управління ДФС у Житомирській області, винних у порушенні частини другої статті 19 Конституції України, положень Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 в частині несвоєчасного формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року №Ф-17060-52 та для подальшого вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли викладеним порушенням.

Встановити строк для надання відповіді щодо вжитих заходів тридцяти днів з дня отримання окремої ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу суду складено у повному обсязі: 08 травня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова