Рішення № 81611599, 07.05.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Житомир справа № 240/1962/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання призначити пільгову пенсію,

встановив:

ОСОБА_1 звернуся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Андрушівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дати звернення з відповідною заявою, а саме: з 18 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з цим, позивач зазначає, що коли він звернувся до Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідач, відмовив йому, при цьому, в якості підстави для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах вказав на відсутність в поданих документах відомостей про населений пункт 30- кілометрової зони та неможливість у зв’язку з цим визначити місце перебування позивача у зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В свою чергу, ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною та безпідставною, оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства ним було подано до відповідача всі необхідні документи, що підтверджують його участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На думку позивача, при видачі йому у 1993 році посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідною комісією були встановлені та перевірені всі документи необхідні для встановлення вказаного статусу, в тому числі й перевірено в якому населеному пункті 30- кілометрової зони він здійснював роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в іншому випадку підстави для видачі йому посвідчення були б відсутні.

За наведених обставин, позивач вважає відмову відповідача в призначенні йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною та такою, що порушує його конституційні права на належне пенсійне забезпечення, у зв’язку з цим він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію вищезазначеної ухвали 05 березня 2019 року було надіслано на адресу відповідача, зазначену місцезнаходження відповідача, що зазначена в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду (а.с.22), ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 09 березня 2019 року.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач свого права на заперечення проти заявлених позовних вимог не реалізував, відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, що підтверджується посвідченням категорії 2 серії А № 048655 від 20.01.1993, яке діє безстроково на всій території України (а.с.8). Судом також встановлено, що зазначене посвідчення було перереєстровано 28.03.1997 року.

18 жовтня 2017 року позивач звернувся до Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів Андрушівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило останньому у призначенні пенсії, про що позивача було повідомлено листом від 18.01.2018 №128/03.1 (а.с.20).

В якості підстави для відмови у листі від 18.01.2018 №128/03.1 було вказано, що призначити пенсію згідно з ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неможливо, оскільки по наданих ОСОБА_1 довідках визначити місце перебування останнього в зоні ліквідації наслідків аварії ЧАЕС (населений пункт 30-ти кілометрової зони) неможливо (а.с.20).

Не погоджуючись з вказаною відмовою Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Так, приписами п. 1 ч. 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

В свою чергу, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 8 років, а ті які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Порядком № 22-1 (абзац 7 підпункту 5 пункту 2.1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XII).

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Статтею 10 Закону № 796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Приписами статті 65 Закону України № 796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами вказаної статті документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи на момент отримання позивачем посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А № 048655 від 20.01.1993 були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501 (далі – Порядок № 501).

Згідно з п. 2 Порядку № 501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пунктом 3 Порядку № 501 визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня до 31 грудня 1986 року - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесених до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Згідно з п. 5 Порядку № 501 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.

При цьому, п. 10 Порядку № 501 встановлено, що видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС проводиться: Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Відповідно до абз. 2 п. 10 Порядку № 501 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження;

в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту);

г) рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

У свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З наведеного слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду, про що вказується у постановах цього суду, зокрема, від 19.06.2018 у справі № 750/7462/17 та від 19.09.2018 у справі № 308/13277/16-а.

Таким чином, наявність у особи посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є вичерпним доказом участі особи в заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, з урахуванням викладеного суд зазначає, що особи, які є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надали територіальному органу Пенсійного фонду України документи, що підтверджують факт їх роботи у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках призначається пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку на десять, вісім або п’ять років в залежності від періоду роботу у зоні відчуження.

Як було встановлено судом позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням 2 категорії серії А № 048655 від 20.01.1993 (перереєстроване 28.03.1997) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому, вказане посвідчення є дійсним та підстав для проведення перевірки достовірності його видачі та/або скасування дії цього посвідчення судом під час розгляду даної справи не встановлено.

В свою чергу, суд зазначає, що саме органами, уповноваженими на видачу посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС при визначені наявності у ОСОБА_1 права на отримання зазначеного посвідчення та встановлення йому статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС було перевірено наявність всіх необхідних умов для отримання такого посвідчення, в тому числі й було встановлено чи дійсно позивач виконував службові обов’язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та чи відносять населені пункти, в яких він виконував ці роботи до 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, наявність у нього посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії серії А №048655 від 20.01.1993 є достатнім доказом того, що відповідною комісією були встановлені та перевірені всі документи необхідні для встановлення вказаного статусу, в тому числі й перевірено в якому населеному пункті 30- кілометрової зони він здійснював роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в іншому випадку підстави для видачі йому посвідчення були б відсутні.

Відповідно до архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 16.02.2018 №4/48850 ОСОБА_2 в період з 04.10.1987 по 20.05.1988 проходив військову службу у Військовій частині 22317. При цьому, Військова частина 22317 вказана в переліку військових частин, особовий склад яких приймав участь роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986-1990 (а.с.11).

Крім того, у вказані довідці зазначено, що ОСОБА_2 працював в "0" (нульовій) зоні - 4 дня, а в 3 зоні 2 дня, та вказано що він отримав дозу опромінення 1,3916 рн. (а.с.11).

З наявної у матеріалах справи виписки з особової справи прапорщика ОСОБА_2 вбачається, що він в період з 05.10.1987 по 21.05.1988 виконував службові обов’язки по ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС (а.с.10)

Крім того, на підтвердження факту, що ОСОБА_2 дійсно виконував службові обов’язки по ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС позивачем до Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було надано архівну довідку Військової частини 22317 від 17.09.1990 №623, зі змісту якої вбачається, що прапорщик ОСОБА_2 в період з 05.10.1987 по 21.05.1988 виконував службові обов’язки по ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС та отримав дозу опромінення 1,39 р (а.с.9).

За наведених обставин, судом встановлено, що факт роботи позивача у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, зокрема у період з 05.10.1987 по 21.05.1988, підтверджується наявними у матеріалах справи довідками.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови у призначенні позивачеві пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки подані позивачем до Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документи, які також наявні в матеріалах справи, є достатніми для призначення йому пільгової пенсії, передбаченої статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, суд повністю відхиляє доводи відповідача про неможливість призначення пенсії позивачеві зі зниженням пенсійного віку, оскільки з наданих позивачем документів не можливо визначити населений пункт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Суд зауважує, що абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що відповідний документ про участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС має містити відомості про: (1) період роботи, (2) населений пункт чи об’єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У даному випадку архівною довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 16.02.2018 №4/48850 та довідкою Військової частини 22317 від 17.09.1990 №623 підтверджується, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема, у період з 05.10.1987 по 21.05.1988 та вказано, що об’єктом на якому позивачем проводились роботи ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є 30-кілометрова зона Чорнобильської АЕС.

Таким чином архівні довідки, які позивач подав до відповідача містить відомості про період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також відомості про відповідну зону, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У свою чергу, відповідач на підтвердження обґрунтованості та законності прийнятого рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на пільгових умовах згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи будь-яких доказів, які б свідчили, що позивач не виконував робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про відсутність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відмова Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправною.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Андрушівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дати звернення з відповідною заявою, а саме з 18 жовтня 2017 року, суд зазначає наступне.

Питання щодо призначення особі пенсії, в тому числі й пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належить до дискреційних повноважень Андрушівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській.

Судом під час розгляду даної адміністративної справи досліджувалась відмова Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлена листом від 18.01.2018 № 128/03.1 та мотиви відмови позивачу в призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначені в цьому листі. Натомість, наявність чи відсутність необхідного страхового стажу, а також досягнення позивачем необхідного віку для призначення йому пенсії згідно ст. 55 Закону та кількість років зниження пенсійного віку на які позивач має право не були підставами відмови у призначенні пенсії, а тому вони позивачем не обґрунтовувались та не досліджувались судом під час розгляду даної справи.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов'язання Андрушівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з дати звернення з відповідною заявою, а саме з 18 жовтня 2017 року, слід відмовити.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваної відмови у призначенні пенсії, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням встановлених обставин справи та прийнятого судом рішення.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Зозулінського, 5, с. Стара Котельня, Андрушівський район, Житомирська область, 13413; РНОКПП НОМЕР_1) до Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Вобяна, 15, м. Андрушівка, Житомирська область, 13401; код ЄДРПОУ 40381604) про визнання протиправною відмову, зобов'язання призначити пільгову пенсію - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Андрушівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Вобяна, 15, м. Андрушівка, Житомирська область, 13401; код ЄДРПОУ 40381604) у призначенні ОСОБА_1 (вул. Зозулінського, 5, с. Стара Котельня, Андрушівський район, Житомирська область, 13413; РНОКПП НОМЕР_1) пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Андрушівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Вобяна, 15, м. Андрушівка, Житомирська область, 13401; код ЄДРПОУ 40381604) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вул.Зозулінського, 5, с. Стара Котельня, Андрушівський район, Житомирська область, 13413; РНОКПП НОМЕР_1) про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням встановлених обставин справи та прийнятого судом рішення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович