Рішення № 81611584, 06.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 р. Справа№200/4883/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., при секретарі судового засідання Проніна Д.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне. 03.08.2018 року ОСОБА_1, звернулась з заявою до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно рішення про відмову в призначенні пенсії № 11597/34-2/09 від 27.12.2018 року було зазначено, що «Комісією Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України було розглянуто заяву ОСОБА_1, від 03.08.2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення ОСОБА_1, виповнилось 58 років. При розгляді документів було виявлено: що відсутні довідки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Також до загального стажу роботи не має можливості зарахувати періоди роботи: з 19.08.1988 року по 05.02.1992 року, у зв’язку з виправленням у даті наказу про звільнення ( що є порушенням п.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок по підприємствах, установах та організаціях № 162 від 20.06.1974 р.), з 11.01.1993 року по 10.01.1994 року у зв’язку з відсутністю наказу про звільнення та трудової угоди ( що є порушенням п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок - № 58 від 29.07.1993 р.), догляду за дитиною до 3-х років ( ІНФОРМАЦІЯ_1) з 15.09.1977 року по 08.09.1978 року, з 02.01.1980 року по 13.01.1980 року в зв’язку з ненаданням додаткових документів, які підтверджують що дитина досягла 3-х років, оскільки свідоцтво видане «повторно» та є виправлення в прізвищі дитини. Загальний страхових стаж ОСОБА_1, за наданими документами складає 22 роки 06 місяців 02 дня. Пільговий стаж відсутній. За таких обставин, через відсутність необхідного пільгового стажу вирішено відмовити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 в призначені пенсії за нормами п.2 ч.2 ст. 114 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Право на призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1, отримає після досягнення 63 річного віку. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача та просить суд визнати протиправними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.12.2018 року щодо відмови в призначені пенсії на пільгових умовах та зобов'язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 06 травня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03 травня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. До Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулась ОСОБА_1 з заявою №3499 від 03.08.2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2). На дату звернення позивачу виповнилось 58 років. При розгляді документів було виявлено: що відсутні довідки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Також до загального стажу не зараховані наступні періоди роботи: з 19.08.1988 року по 05.02.1992 року в зв’язку з виправленням у даті наказу про звільнення (що є порушення п.9.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок по підприємствах, установах та організаціях №162 від 20.06.1974 р.), з 11.01.1993 року по 10.01.1994 року, в зв’язку з відсутністю наказу про звільнення та трудової угоди (що є порушення п 2.4. Інструкція про порядок ведення трудових книжок - № 8 від 29.07.1993 року), догляду за дитиною до 3-х років (ІНФОРМАЦІЯ_1), з 15.09.1977 року по 08.09.1978 року, з 02.01.1980 року по 13.01.1980 року в зв’язку з ненаданням додаткових документів, які підтверджуються, що дитина досягла 3-х років, оскільки свідоцтво про народження дитини видане „повторно” та є виправлення в прізвищі дитини. Загальний страховий стаж позивача за наданими документами складає 22 роки 06 місяці 02 дні. Пільговий стаж відсутній. Щодо зобов’язання управління зарахувати до пільгового стажу позивача деякий період роботи відповідач зазначає, що згідно зі змісту Рекомендації №R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб’єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб’єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб’єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб’єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВК 039383, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації, згідно паспортних даних: Донецька область, м. Донецьк, вул. Дружби, буд. 112.

28 березня 2018 року позивач взятий на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчить довідка № НОМЕР_2 від 28.03.2018 року. Довідка є чинною та на момент розгляду справи не скасована (доказів її скасування сторонами до суду не надано).

Згідно трудової книжки БТ-І № 2660132 ОСОБА_1 працювала з 19.08.1988 року по 05.02.1992 року на підприємстві Донецький «Коопзаготпром» та з 11.01.1993 року по 10.01.1994 року на ТОВ «Оріон ЛТД».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Закон України “Про пенсійне забезпечення”№1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності не менше 15 років стажу.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплене пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, приписи законодавства встановлюють, що записи у трудовій книжці підтверджують спеціальний стаж, а уточнюючі довідки підтверджують такий стаж тільки коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Трудовою книжкою позивача підтверджується періоди роботи з 19.08.1988 року по 05.02.1992 року на підприємстві Донецький «Коопзаготпром» та з 11.01.1993 року по 10.01.1994 року на ТОВ «Оріон ЛТД».

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача є неправомірними, а рішення від 27.12.2018 року про відмову в призначені пенсії є таким, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Проте, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2) відповідно до п. 2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначені пенсії на пільгових умовах позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.12.2018 року щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 08 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Хохленков О.В.