Ухвала суду № 81611089, 07.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.05.2019

Справа № 910/5618/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес"

про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (45601, Волинська обл., Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, 25)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамадай Рітейл" (04050, м. Київ, вул. Вільгельма Котарбінського, 15, кв. 47)

про стягнення 1 163 317,52 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамадай Рітейл" про стягнення 1 163 317,52 грн.

Разом з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мамадай Рітейл" на праві власності, та на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Мамадай Рітейл" та знаходяться на будь-яких відомих банківських рахунках в межах позовних вимог.

Відповідно до ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що у зв’язку із систематичним порушенням з боку відповідача договірних умов, у т.ч. у минулих періодах, а також відмовами останнього від належного виконання договірних зобов'язань перед позивачем без будь-яких підстав, обґрунтування та правової позиції, у т.ч. шляхом вимови від здійснення розрахунків за договором або повернення поставленого та нереалізованого товару, останній вважає, що відповідач діє свідомо та з умислом, маючи на меті виключно ухилення у будь-який спосіб від сплати боргу, а також уникнення відповідальності за вчинені та триваючі порушення. З урахуванням цього позивач вважає, що протягом строку здійснення провадження по даній справі, дії відповідача можуть бути направлені на відчуження належного йому майна, зокрема того, що було поставлено йому на умовах договору поставки, що суттєво ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення по даній справі у разі його прийняття на користь позивача.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту заяви ТОВ "Тигрес" та наданих доказів, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки остання не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не містить посилання на докази, які підтверджують, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що в поданій заяві міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому відсутнє достатнє обгрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 07.05.2019 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. Г. Пукшин