Вирок № 81608448, 08.05.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/790/19

Номер провадження 1-кп/629/285/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220380000163 та № 12018220380002117, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Панютине, м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 16.02.2013 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 14.04.2014 року з Диканівської виправної колонії Харківської області умовно-достроково із невідбутим строком покарання 10 місяців 20 днів;

- 27.05.2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки. Звільнений від відбування покарання згідно ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.07.2018 року,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Панютине, м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення – прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Новікова Ю.О.,

- захисту – обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за скоєння злочину, маючи не зняту та не погашену судимість та ОСОБА_2 скоїли кримінальне правопорушення при наступних обставинах:

25 листопада 2018 року близько 06-00 години, ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_2 прийшли до свого знайомого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , де перебуваючи в гостинній кімнаті будинку останнього, ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпивали спиртні напої. Приблизно о 12-00 годині, після вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 , знаходячись в стані сильного алкогольного сп`яніння заснув. Після чого, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою між собою, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 викрасти належні ОСОБА_3 православні ікони, на що ОСОБА_1 погодився. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді завдання майнової шкоди потерпілому, і бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з корисливого мотиву, з метою наживи, скориставшись тим, що ОСОБА_3 за їхніми діями не спостерігає, діючи за попередньою змовою між собою, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 викрали належні потерпілому чотири ікони, а саме: ікону із зображенням Святого Серафима Саровського вартістю 3000 гривень, ікону із зображенням Ісуса Христа вартістю 1500 гривень, які знаходились на столі в спальній кімнаті та із зображенням Ісусу Христа вартістю 1500 гривень, із зображенням Богородиці вартістю 1500 гривень, які знаходились на столі в гостинній кімнаті вищевказаного будинку. Утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з місця події зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 7500 гривень.

Крім цього, 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 знаходився за місцем свого мешкання у квартирі АДРЕСА_4 , куди до нього в гості прийшов ОСОБА_4 , з яким він вживав алкогольні напої. 02 лютого 2019 року приблизно о 06-00 годині ОСОБА_1 помітив, що ОСОБА_4 спить, у нього виник умисел на крадіжку його мобільного телефону, який знаходився поруч з ним. Діючи з корисливого мотиву, ОСОБА_1 повторно, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, таємно викрав мобільний телефон «Xiaomi», вартістю 2090 гривень з чохлом «Xiaomi», вартістю 107 гривень, які належать ОСОБА_4 Утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_1 з місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди на загальну суму 2197 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочинів визнав повністю та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєних ним злочинах. Також пояснив, що дійсно скоїв злочини при зазначених обставинах, а саме: 25 листопада 2018 року близько 06-00 години, він разом зі ОСОБА_2 прийшли до свого знайомого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , де перебуваючи в гостинній кімнаті будинку останнього розпивали спиртні напої. Приблизно о 12-00 годині, після вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 , знаходячись в стані сильного алкогольного сп`яніння заснув. Після чого, ОСОБА_2 запропонував йому викрасти належні ОСОБА_3 православні ікони, на що він погодився. Реалізуючи свій злочинний умисел вони викрали належні потерпілому чотири ікони, а саме: ікону із зображенням ОСОБА_5 , ікону із зображенням ОСОБА_6 Христа, ікону із зображенням Ісусу Христа, ікону із зображенням Богородиці. Викраденим розпорядилися на власний розсуд. Крім цього, 01 лютого 2019 року до нього в гості прийшов ОСОБА_4 , з яким він вживав алкогольні напої. 02 лютого 2019 року приблизно о 06-00 годині він помітив, що ОСОБА_4 спить, і у нього виник умисел на крадіжку мобільного телефону, який знаходився поруч з ОСОБА_4 Реалізуючи свій злочинний умисел, він таємно викрав мобільний телефон «Xiaomi» з чохлом «Xiaomi». Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в скоєнні злочину визнав повністю та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме: 25 листопада 2018 року близько 06-00 години, він разом з ОСОБА_1 прийшли до свого знайомого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , де перебуваючи в гостинній кімнаті будинку останнього розпивали спиртні напої. Приблизно о 12-00 годині, після вживання спиртних напоїв ОСОБА_3 , знаходячись в стані сильного алкогольного сп`яніння заснув. Після чого, він запропонував ОСОБА_1 викрасти належні ОСОБА_3 православні ікони, на що ОСОБА_1 погодився. Реалізуючи злочинний умисел вони викрали належні потерпілому чотири ікони, а саме: ікону із зображенням ОСОБА_5 , ікону із зображенням ОСОБА_6 Христа, ікону із зображенням Ісусу Христа, ікону із зображенням Богородиці. Викраденим розпорядилися на власний розсуд.

Визнавальні свідчення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачені повністю визнали свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, погодилися з правовою кваліфікацією своїх дій, їх свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позицій обвинувачених, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинувачених, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинувачених.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 за епізодом від 25.11.2018 року повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб. Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_1 за епізодом від 02.02.2019 року повністю доведена, а скоєне ним підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Також, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винні у скоєнні даних кримінальних правопорушеннях і підлягають покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченим, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особи обвинувачених, обставини, які пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Відповідно до ч. 3 ст.12 КК України обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли злочини середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, відбув покарання повністю, але має не зняту та не погашену судимість, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має середню технічну освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально позитивно.

Обвинувачений ОСОБА_1 з`явився для участі у підготовці досудової доповіді.

Оцінка виявила високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується середньою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. У разі призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання не пов`язаного з позбавлення волі, доцільно застосувати наступні заходи: контроль за поведінкою та місцем проживання особи, застосування соціально-виховних заходів.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочинів та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не обирався.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має вищу освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально позитивно.

Обвинувачений ОСОБА_2 з`явився для участі у підготовці досудової доповіді.

Оцінка виявила середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується середньою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. У разі призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання не пов`язаного з позбавлення волі, доцільно застосувати наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_2 , обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_2 в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладення на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 судом не обирався.

Цивільні позови по справі не заявлені.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинувачених витрати за проведення судових експертиз.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_7 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Визнати ОСОБА_8 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судово-мистецтвознавчої експертизи № 27707/800-802 від 30.01.2019 року в розмірі 5720 гривень (отримувач Лозівське УК/мЛозова/24060300, код банку 38053090, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31117115020015, код доходів 24060300, інші надходження).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-мистецтвознавчої експертизи № 6/437СЕ-19 від 19.02.2019 року в розмірі 715 гривень (отримувач УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31116115020005, код доходів 24060300, інші надходження).

Речові докази по справі:

- мобільний телефон «Xiaomi Redmi 6A», чохол для мобільного телефону «Xiaomi Redmi 6A», флеш картка «Team» та сім-картка мобільного оператору «Лайфселл», які належать потерпілому ОСОБА_4 та передані йому на відповідальне зберігання під розписку - залишити останньому;

- заставний білет № Т00002027/01 від 02.02.2019 року з ломбарду «Спас», який приєднаний до матеріалів кримінального провадження № 12019220380000163 від 05.02.2019 року, залишити в матеріалах даного кримінального провадження;

- ікону із зображенням ОСОБА_5 , ікону із зображенням ОСОБА_9 , ікону із зображенням ОСОБА_10 Христа, ікону із зображенням Богородиці, які належать потерпілому ОСОБА_3 та передані йому на відповідальне зберігання під розписку - залишити останньому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова