Рішення № 81605804, 03.05.2019, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/214/19

Провадження № 2/732/310/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2019 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Карпинської Н.М., секретар Пінчук С.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному провадженні у залі суду у місті Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив зменшити розмір аліментів, що з нього стягується на підставі рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26.12.2016 року, на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини зі всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, мотивуючи позов тим, що з народженням другої дитини у новому шлюбі, яка також потребує належного матеріального забезпечення, подальша сплата аліментів у повному розмірі є неможливою.

Ухвалою судді від 06 березня 2018 року відкрито провадження у зазначеній справі.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні (а.с.26, 46).

Відповідач позовні вимоги не визнала. Подала відзив на позов (а.с. 35-37). Заперечуючи проти обгрунтованості позовних вимог просить відмовити позивачу в задоволенні позову. Вказує, що доводи позивача в частині того, що в нього народилася дитина від іншого шлюбу не є істотними та достатніми для зменшення, визначеного за рішенням суду розміру аліментів. Факт наявності іншої дитини не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру. Розмір аліментів, встановлений на рівні ј частини заробітку (доходу) не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України. Відповідач зазначає, що неможна обмежувати дитину від одного шлюбу за рахунок дитини в іншому шлюбі. Позивач зобов`язаний забезпечувати однаковий матеріальний рівень для кожної його дитини. Крім того, аліменти сплачуються у мінімальному розмірі від прожитковоого мінімуму і тільки після звернення відповідача до органів поліції щодо несплати аліментів. Відповідач вказує і на те, що має ще одну дитину від іншого шлюбу, проте не ухиляється від утримання спільного з позивачем сина, Підстави для зменшення розміру аліментів на дитину, вказані позивачем, відповідач вважає такими, що не можуть слугувати для задоволенні позовних вимог.

У судових засіданнях від 21.03.2019,15.04.2019 відповідач просила відмовити у задоволенні позову, у подальшому звернулась до суду з заявою про розгляд справи за наявними матеріалами у її відсутності, про що подала відповідне клопотання, позов не визнає, у його задоволенні просить відмовити (а.с.51).

Вивчивши позовні вимоги та їх підставу, а також приймаючи до увагу викладені відповідачем заперечення (а.с.35-37), встановши характер правовідносин сторін і правову норму, що підлягає застосуванню до встановлених правовідносин, вивчиши матеріали справи та оцінивши докази, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 23 січня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, актовий запис № 26 від 23.01.2010 року (а.с.11).

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 10 червня 2011 року шлюб, зареєстрований відділом РАЦС Ніжинського міськрайонного управління юстиції 23 січня 2010 року, актовий запис за № 26 між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвано (а.с.12).

За даними у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ніжинського міськрайонного управління юстиції 01 липня 2011 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Ніжин Чернігівської області, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 427 від 28.07.2010 року. Його батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.10).

Згідно рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2016 року встановлено, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розімірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з 25.11.2016 року і до повноліття дитини (а.с.8).

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - Кодекс) батьки зобов`язані утримувати своїх дітей.

В силу положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначається за домовленістю між ними; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд має враховувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач як на підставу зміни розміру аліментів посилається виключно на наявність другої дитини, батьком якої він є (а.с.7).

Разом з тим, сімейний стан відповідача також змінився, остання має, як і позивач, іншу дитину (а.с.55).

Так, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи впливає ця зміна на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідженими доказами не підтверджено існування об”єктивних обставин для зменшення розміру аліментів.

Позивач працездатний, доказів про погіршення стану його здоров`я, як і будь-яких інших належних та допустимих доказів про зміну матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання дитини до звернення з позовом до суду, не надав.

Заборгованість по аліментам виникла до народження другої дитини.

Відповідно до статті 27 п.1 та п.2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВР № 789-XІІ від 27.09.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тому, виходячи з принципу розумності, справедливості, інтересів всіх малолітніх дітей позивача та презумпції однакового ставлення батька до них, суд вважає, що позовні вимоги не грунтуються на об”єктивних обставинах, які б стали підставою для зменшення розміру аліментів.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов"язки щодо дитини незалежно від того чи перебувають вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов"язків щодо дитини.

Розмір аліментів має бути необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України) При цьому суд відмічає, що збільшений згідно із Законом № 037-V111 мінімальний розмір на одну дитину: не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, перераховується державним виконавцем в силу імперативного припису Закону та не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень (п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року „Про застосування окремих норм Сімейного кодексу при розгляді справ про батьківство, материнство та стягнення аліментів”).

Оскільки позивачем не надано доказів наявності інших обставин, ніж народження другої дитини, при рівності обов”язків сторін та однакового їх сімейного стану на час пред”явлення позову до суду, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 180-182, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст. 12, 81, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН: НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН: НОМЕР_3 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , про зменшення розміру аліментів - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Городнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.М.Карпинська