Ухвала суду № 81601338, 19.04.2019, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/286/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., представників позивача Борисенко О.І., Черненко Д.О., представника відповідача Бороденко В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» до Сумської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року заступник керівника Сумської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» з позовом до Сумської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , мотивуючи вимоги тим, що рішенням Сумської обласної ради від 19 жовтня 2000 року землі сільських, селищних та міських рад Сумської області надано у постійне користування дочірнім агролісогосподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» для ведення лісового господарства в розрізі суб`єктів земельних відносин по площах та угіддях, зокрема, землі у межах Сумського району надано ДП «Сумський агролісгосп». Межі державного лісового фонду, переданого у постійне користування ДП «Сумський агролісгосп», зафіксовані у проекті передачі земель в постійне користування ДП «Сумський агролісгосп» при розпаюванні КСП «Великочернеччинське». Розпорядженням Сумської районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв)» від 14 травня 2004 року № 264 затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) із земель спільної часткової (колективної) власності КСП «Великочернеччинське» на території Великочернеччинської сільської ради. Згідно з додатком до розпорядження ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 1,62 га.. У подальшому ОСОБА_1 державний акт не оформила, водночас зареєструвала речове право на земельну ділянку, про що у Державному реєстрі прав здійснено запис № 18239018 від 21 грудня 2016 року. Позивач вказував, що під час розпорядження спірною земельною ділянкою відповідний державний орган діяв із перевищенням своєї компетенції та з порушенням вимог земельного законодавства. Просив визнати незаконним і скасувати розпорядження Сумської районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних ділянок (паїв)» від 14 травня 2004 року № 264 в частині затвердження технічної документації та видачі державного акту ОСОБА_1 , скасувати у Державному реєстрі прав запис про проведення державної реєстрації речового права на земельну ділянку та стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представники позивачів позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Сумської РДА судовому засіданні проти позову заперечувала, просила позов залишити без розгляду.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру».

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який не може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Сумська місцева прокуратура, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп», обґрунтовувала свої вимоги тим, що оспорюваним розпорядженням Сумської районної державної адміністрації від 14 травня 2004 року № 264 порушено інтереси держави, оскільки Сумська районна державна адміністрація вийшла за межі компетенції, порушила порядок зміни цільового призначення та надала ОСОБА_1 земельну ділянку без згоди постійного землекористувача ДП «Сумський агролісгосп», що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Проте, як вбачається з позовної заяви, прокурор не обґрунтував наявність виключних підстав для здійснення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту, а також не навів причин неможливості позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.

Само по собі зазначення прокурором у позовній заяві, що спірне рішення прийняте Сумською районною державною адміністрацією у 2004 році, однак до цього часу жодних заходів на усунення порушень чинного законодавства під час розпорядження землями державної власності не вжито, не свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також не свідчить про відсутність у позивачів об`єктивної можливості самостійно звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, до отримання листа Сумської місцевої прокуратури від 19 грудня 2017 року, № 112-14808 ( ар.с. 11), Сумській облдержадміністрації було невідомо про порушення інтересів держави під час розпорядження землями лісогосподарського призначення.

Крім того, про подачу позову до суду ДП «Сумський агролісгосп» дізнався лише з повідомлення прокурора ( ар.с. 12), тобто позивач, в інтересах якого прокурором був заявлений позов - ДП «Сумський агролісгосп», - також не був ініціатором звернення до суду за захистом своїх прав, якщо вважав, що такі права порушені.

Отже, доказів невиконання або неналежного виконання позивачами обов`язків по захисту законних інтересів держави прокурором не надано. Звернення позивачів до прокуратури з клопотаннями про представництво інтересів у суді в матеріалах справи також відсутні.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Менчинська проти Росії», пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартіні проти Франції»).

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді цивільного спору.

Виходячи з вищевикладеного, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який взмозі і бажає захищати інтереси держави та виступати позивачем у суді для реалізації своїх повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовну заяву Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» до Сумської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про скасування розпорядження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 257 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації, Сумського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Сумський агролісгосп» до Сумської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про скасування розпорядження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Сумського апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області.

Суддя О.А.Степаненко