Рішення № 81596268, 07.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р.

м. Київ

справа № 755/18772/18

провадження № 2/755/2213/19

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

учасники справи:

представник позивача - Ковальчук Р.В.,

представник відповідача - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

УСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 27 лютого 2008 року № 1355, укладеним між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ромасенко Н.Ф., та зареєстрованим в реєстрі за № 330, а саме: на нерухоме майно трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,30 кв.м., житловою площею 39,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 ; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки трьохкімнатної квартири загальною площею 65,30 кв.м., житловою площею 39,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу ПАТ «Державний ощадний банк України» як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, яку буде визначено на підставі звіту суб`єкта оціночної діяльності про оцінку нерухомого майна; та за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки задовольнити вимогу ПАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 67 348,02 доларів США.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 27.02.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1325, який було змінено Додатковим договором № 1 від 23.03.2009 року, Додатковим договором № 2 від 22.02.2012 року та Додатковим договором № 3 від 19.06.2015 року. Таким чином, за умовами Кредитного договору з подальшими змінами до нього позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 120 000,00 доларів США терміном на 15 років, з датою остаточного погашення кредиту не пізніше 27 лютого 2023 року під 15,5% річних. З метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором між позивачем АТ «Ощадбанк» та відповідачем ОСОБА_1 27.02.2008 року укладено Іпотечний договір № 1355, предметом якого є квартира № АДРЕСА_1 , загальною площею 65,3 кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31.102017 року стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 70 382,14 доларів США. 22.01.2018 року державним виконавцем Деснянського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Однак станом на 16.10.2018 року сума заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 67 348,02 доларів США, зокрема: 37 768,00 доларів США (еквівалент 1 054 814,99 грн.) - загальна сума заборгованості по кредиту (основний борг); 23 528,23 доларів США (еквівалент 657 100,31 грн.) - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 2 502,46 доларів США (еквівалент 69 889,12 грн.) - загальна сума заборгованості прострочених відсотків; 2 090,58 доларів США (еквівалент 58 386,07 грн.) - загальна сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу та відсотків; 1 457,89 доларів США (еквівалент 40 716,19 грн.) - загальна сума 3% річних від прострочених сум заборгованості по кредиту та процентам. Таким чином, оскільки станом на день пред`явлення цього позову заборгованість за Кредитним договором не погашена, позивач реалізує своє право у судовому порядку стягнути заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, вказуючи на те, що рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором не перешкоджає реалізації такого права позивача, що підтверджено правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 24.09.2013 року по справі № 73цс13.

Представник позивача ПАТ «Ощадбанк» - Клименко Р.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 .в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі з підстав, що містить письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. (а.с. 98-105)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною платою за його користування. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів із конкретною метою, визначеною кредитним договором.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27.02.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ«Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1325, який було змінено Додатковим договором № 1 від 23.03.2009 року, Додатковим договором № 2 від 22.02.2012 року та Додатковим договором № 3 від 19.06.2015 року. За умовами Кредитного договору з подальшими змінами до нього Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 120 000,00 доларів США терміном на 15 років, з датою остаточного погашення кредиту не пізніше 27 лютого 2023 року під 15,5% річних. (а.с. 61-62; 109-113)

Згідно п. 1.5 Кредитного договору позичальник зобов`язався щомісячно до 25 числа платіжного місяця проводити погашення Кредиту згідно наступного графіку - рівними частинами в сумі 1 000 доларів США та сплачувати проценти, нараховані Банком на залишок заборгованості за Кредитом, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих в Банку, починаючи з лютого 2008 року на відповідні рахунки позичальника, відкриті у відділенні Банку, вказане в реквізитах цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит в сумі, що визначена цим Договором, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим Договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору сплатити штрафні санкції у строки та на умовах, що визначені цим Договором. У разі порушення умов цього Договору та/або договору іпотеки достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій відповідно до чинного законодавства України. Сторони домовились, що розмір збитків визначатиметься Банком самостійно, на що позичальник цим надає згоду.

Згідно зі статтями 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.2. Кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим Договором, позичальник зобов`язався сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

27.02.2008 року у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 1325 між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ«Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 1355, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ромасенко Н.Ф., та зареєстрований в реєстрі за № 330, предметом якого є квартира № АДРЕСА_1 , загальною площею 65,3 кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1 . (а.с. 57-60)

У відповідності до Закону України «Про іпотеку» та інших нормативно-правових актів України, іпотекодавець передає в іпотеку в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором належну йому на праві власності трикімнатну квартиру № 533 в будинку № 3 по вулиці Малишка в м. Києві, загальною площею - 65,30 кв.м., житловою площею - 39,80 кв.м.

Відповідно о п. 1.3 Іпотечного договору, вказана квартира належить іпотекодавцю на підставі договору дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуйко А.О. 30.05.2005 року за реєстровим № 1844.

Згідно п. 2.1.7 Іпотечного договору, іпотекодавець гарантує, що у квартирі, що є предметом іпотеки, не зареєстровані та не проживають малолітні та неповнолітні діти.

Відповідно до п. 3.1.3 Іпотечного договору, у випадку невиконання зобов`язань по основному договору, іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами, задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, основної суми боргу, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов`язання, витрат та збитків, передбачених ст. 7 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3, 5.5 Іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору та/або умов цього договору. Іпотекодержатель набуває також право вимоги дострокового виконання зобов`язань по кредитному договору, а в разі його невиконання достроково звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання. Право вибору способу задоволення вимог іпотеко держателя та вибір способу задоволення вимог належить іпотекодержателю. При зверненні стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду реалізація предмета іпотеки проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодержателем та іпотекодавцем, а якщо така згода не досягнута - на підставі оцінки, проведеної відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до частини третьої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк» заборгованість за Кредитним договором № 1325 від 27.02.2008 року, розраховану станом на 21.04.2017 року, на загальну суму 70 382,14 доларів США та витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 454,00 грн. (а.с. 109-113)

За даними Листа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07.11.2018 року квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Морозовою С.В. 01.04.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8657. (а.с. 90-91; 92-93)

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно постанови Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 212/10211/14-ц, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16)

Як убачається з матеріалів справи, предмет спору становлять вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 27 лютого 2008 року № 1355, укладеним між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ромасенко Н.Ф., та зареєстрованим в реєстрі за № 330, а саме: на нерухоме майно трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,30 кв.м., житловою площею 39,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 ; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки трьохкімнатної квартири загальною площею 65,30 кв.м., житловою площею 39,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу ПАТ «Державний ощадний банк України» як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, яку буде визначено на підставі звіту суб`єкта оціночної діяльності про оцінку нерухомого майна; та за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки задовольнити вимогу ПАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 67 348,02 доларів США.

Відповідно до предмету спору станом на 16.10.2018 року сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 67 348,02 доларів США, зокрема: 37 768,00 доларів США (еквівалент 1 054 814,99 грн.) - загальна сума заборгованості по кредиту (основний борг); 23 528,23 доларів США (еквівалент 657 100,31 грн.) - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 2 502,46 доларів США (еквівалент 69 889,12 грн.) - загальна сума заборгованості прострочених відсотків; 2 090,58 доларів США (еквівалент 58 386,07 грн.) - загальна сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу та відсотків; 1 457,89 доларів США (еквівалент 40 716,19 грн.) - загальна сума 3% річних від прострочених сум заборгованості по кредиту та процентам.

Згідно статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статі 625 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц , після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються.

Так, Велика Палата Верховного Суду вважає, о наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який в цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається Банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним в повному обсязі. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора у такому випадку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються, а кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/2401/14-ц, беззаперечним є те, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року у справі № 6-573цс13). Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов`язання. Проте ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення за вимогами звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка вже стягнута судовим рішенням, без встановлення судом результатів виконання попереднього рішення (як звернення кредитора у порядку виконання цього рішення до державної виконавчої служби, чи виконане це рішення і яких результатів досягнуто), є неможливим.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення та заперечення сторін, керуючись положеннями законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, ураховуючи вищенаведені роз`яснення Верховного Суду щодо вирішення аналогічних спорів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо звернення стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно трьохкімнатну квартиру загальною площею 65,30 кв.м., житловою площею 39,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1325 від 27.02.2008 року у розмірі 67 348,02 доларів США, - оскільки наявні матеріали справи містять суперечливі дані щодо суми наявної кредитної заборгованості та щодо зміни порядку, умов і строку дії Кредитного договору.

Так, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року (а.с. 109-113) стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку кредитну заборгованість, розраховану станом на 21.04.2017 року на загальну суму 70 382,14 доларів США, з яких: 50 602,86 доларів США - загальна сума заборгованості по кредиту, 10 694,23 доларів США - загальна сума прострочених чергових платежів по кредиту, 6 144,85 доларів США - загальна сума нарахованих процентів, 520,61 доларів США - сума заборгованості по процентам з 01 по 20.04.2017 року, 818,01 доларів США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом із 26.06.2015 року по 20.04.2017 року, 1 272,57 доларів США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу по кредиту з 28.12.2015 року по 20.04.2017 року, 208,31 доларів США - загальна сума трьох процентів річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу з 26.01.2016 року по 20.04.2017 року, 120,70 доларів США - загальна сума трьох процентів річних від прострочених сум заборгованості по процентам з 26.01.2016 року по 20.04.2017 року. При цьому цим же рішенням суду встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.01.2017 року складала 14 734,12 доларів США, з яких 8 555,23 доларів США - основний борг, 4 811,13 доларів США - заборгованість по процентам, 1 367,76 доларів США - пеня. Разом з тим, рішенням суду не зазначено, на підставі яких саме розрахунків та доказів на підтвердження їх правдивості встановлено кредитну заборгованість з боку відповідача саме у розмірі 70 382,14 доларів США, а не, зокрема, у розмірі 14 734,12 доларів США, що є суттєвою різницею, заявленою позивачем заборгованістю у досудовому порядку та заявленою позивачем заборгованістю у судовому порядку, та позивачем у даному провадженні не усунуто такої розбіжності кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_1 , яка також має суттєву різницю щодо її розміру, порівняно із заборгованістю, стягнутою, зокрема, за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року.

Крім того, матеріали справи не містять доказів/фактичних даних щодо урахування позивачем факту зміни ним порядку, умов і строку дії Кредитного договору шляхом надіслання позивачем на адресу відповідача 24.01.2017 року листа-вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та дострокового стягнення позивачем кредитної заборгованості у судовому порядку, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, припиняє право кредитора (позивача) нараховувати проценти за кредитом.

Таким чином, вищевказані суперечливі показники розрахунку кредитної заборгованості, що не усунуто позивачем належними та допустимими доказами по справі, не дають право суду звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок такої заборгованості.

Крім того, ураховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/2401/14-ц, та приймаючи рішення про відмову Банку у позові, судом встановлено відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів як відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року про стягнення кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_1 так і щодо результатів виконання цього рішення суду, тому ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення за вимогами звернення стягнення на предмет іпотеки є неможливим.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна даність встановлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. Тобто, позовна давність може бути встановлена лише, якщо вимоги про захист порушених прав або інтересів є обґрунтованими, у разі необґрунтованості таких вимог вони не підлягають задоволенню за необґрунтованістю, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності. (Висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 754/347/16-ц)

Таким чином, з огляду на необґрунтованість позовних вимог, суд не убачає підстав для задоволення клопотання сторони відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 14, 526, 572, 607, 610, 625, 1046, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 2, 4, 6-13, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 08 травня 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган