Рішення № 81596181, 06.05.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/124/19

Провадження № 2/456/630/2019

РІШЕННЯ

іменем України

06 травня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Проців І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації, -

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму в якості страхового відшкодування в розмірі 7 792,32 грн та судові витрати в розмірі 1 762,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що між ним та ОСОБА_2 було укладено Договір страхування транспортних засобів (поліс № АМ 123884 від 21.12.2017), предметом якого є страхування автомобіля «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . За цим Договором ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» взяло на себе обов`язок, в разі настання події, яка є страховим випадком, здійснити виплату страхового відшкодування.

23.12.2017 в с. Більче трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «BMW 525», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 Постановою суду ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення і накладено штраф. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь Потерпілого.

На адресу відповідача було направлено вимогу щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування, однак станом на 28.12.2018 сума страхового відшкодування відповідачем не погашена.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судовому засіданні 21.03.2019 суду пояснив, що у нього була страхівка - зелена карта і він думав, що стягувати страхове відшкодування повинні не з нього. Під час ДТП будо складено євро протокол і не викликали страховиків.

У судове засідання 06.05.2019 відповідач не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заяви, клопотання учасників справи.

Представником позивача подано такі клопотання:

клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.5);

клопотання про розгляду справи за відсутності представника позивача та незаперечення проти заочного розгляду справи (а.с.77, 88).

Відповідачем подано заяву про розгляду справи за його відсутності (а.с.85).

Процесуальні дії у справі.

31.01.2019 суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 68).

Ухвалою від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 69-70).

Ухвалою судового засідання від 06.05.2019 року судом постановлено проводити розгляд справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та відкладено розгляд справи (а.с. 90).

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На момент вчинення 23.12.2017 дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було забезпечено ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно з Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №123884 від 21.12.2017 (а.с. 44);

23.12.2017 страхувальник ОСОБА_2 звернувся до страховика ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з заявою про настання страхового випадку по договору страхування Авто КАСКО та виплати йому відшкодування згідно умов страхування та просить перерахувати кошти на рахунок СТО ТзОВ «РАДАР-СЕРВІС» (а.с.47-50).

Автомобіль «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був учасником ДТП 23.12.2017, отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 3017360645020943 про дорожньо-транспортну пригоду від 12.01.2018 (а.с.53-54).

Постановою від 12.02.2018 у справі № 456/224/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу (а.с. 55, 89).

Відповідно до калькуляції № КА-304728 від 28.12.2017 вартість робіт по ремонту автомобіля«KIA Sportage» складає 16 449,97 грн. (а.п.56).

Згідно з страховим актом № UA2017122300036/L01/01 від 03.01.2018 та розрахунком до страхового акту, прийнято рішення про виплату відшкодування в розмірі 7 792,32 грн. (а.с.58, 59).

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 на рахунок ТзОВ «РАДАР-СЕРВІС» в сумі 7792,32, про що свідчить платіжне доручення № 010283 від 04.01.2018 (а.с. 61).

Позивачем за вих. № 1125299, 190612 від 10.07.2018 скеровано відповідачу претензію щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, в розмірі 7 792,32 грн. (а.с.60).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з переходом до страховика (ПрАТ СК «ПЗУ Україна») потерпілого ( ОСОБА_2 .) права вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні та неоплатою відповідачем виплаченої страховиком суми страхового відшкодування.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Закону України «Про страхування» (7 березня 1996 року № 85/96-ВР), Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1 липня 2004 року №1961-IV), Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 1188ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами ст. 1192ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 04 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц), за змістом якого згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Суд погоджується з аргументами сторони позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.

Так, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що між позивачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 21.12.2017 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів «KIA Sportage». За цим Договором ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» взяло на себе обов`язок в разі настання події, яка є страховим випадком, здійснити виплату страхового відшкодування.

23.12.2017 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «KIA Sportage» та автомобіля «BMW 525», винним у вчиненні якої визнано особу, яка керувала транспортним засобом «BMW 525» ОСОБА_1 . Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілого та скерував відповідачу претензію щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування, однак сума заборгованості по даний час залишається не погашеною.

Суд зауважує, що в даних правовідносинах, у зв`язку із виплатою позивачем потерпілому страхового відшкодування, відбувся перехід права вимоги від страхувальника до страховика в межах суми такого відшкодування. Нового зобов`язання з відшкодування збитків, при цьому, не виникло, оскільки відбулася заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передав страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Водночас, суд зазначає, що аргументи відповідача про наявність в нього на час ДТП Зеленої карти, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні належними та допустимим доказами, тому суд відхиляє їх як необґрунтовані.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить обґрунтованого переконання, що позивачем ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підставно заявлено вимогу до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7 792,32 грн., що є сумою страхового відшкодування, сплаченого позивачем за завдані відповідачем збитки, тому позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1 762 грн.

Зважаючи на те, що судовий збір сплачений не в повному розмірі (встановленого ЗУ «Про судовий збір» на час подання позовної заяви до суду - 11.01.2019), а саме: в сумі 1 762 грн, в той час, як такий мав бути сплачений у сумі 1 921 грн, тому різниця в сумі 159 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі статей 22, 979, 993, 1187, 1188, 1192 ЦК України, статті 27 ЗУ «Про страхування», статті 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська,62, ідентифікаційний код 20782312) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, р/р НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) суму в якості страхового відшкодування у розмірі 7 792 (сім тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 32 коп, судові витрати в сумі 1 762,00 грн, а всього 9 554 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 159 (сто п`ятдесят дев`ять) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення - 06 травня 2019 року.

Головуючий суддя В. М. Бораковський