Ухвала суду № 81596114, 06.05.2019, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/2514/15-ц

Провадження №2-з/460/16/19

УХВАЛА

06.05.2019 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді – Кондратьєвої Н.А.

при секретарі – Юрчишині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління земельних ресурсів у Яворівському районі Львівської області, ОСОБА_3 , Ясниської сільської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення, договорів купівлі-продажу, державного акту, вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,-

встановив:

в провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління земельних ресурсів у Яворівському районі Львівської області, ОСОБА_3 , Ясниської сільської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення, договорів купівлі-продажу, державного акту, вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у справі, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою с АДРЕСА_1 , площею 0,1047 га. Заяву обґрунтовує тим, що дана земельна ділянка є предметом спору у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_2 , Управління земельних ресурсів у Яворівському районі Львівської області, ОСОБА_3 , Ясниської сільської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення, договорів купівлі-продажу, державного акту, вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Земельна ділянка протягом розгляду спору змінила кількох власників. На даний час спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача ОСОБА_4 , відповідно остання не має жодних перешкод для розпорядження цією ділянкою та її відчуження на користь третіх осіб. В свою чергу, таке відчуження впливатиме на його інтереси, а також перешкоджатиме розгляду справи у визначені процесуальним законодавством строки. Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі, просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 .- ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову. В заперечення покликається на те, що всупереч п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява позивача не містить предмета позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. Не зазначено, чим невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява позивача не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Окрім того, обставини викладені у заяві про забезпечення позову не відповідають дійсності. Зважаючи на зазначене, просить в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_4 ., вивчивши подану заяву про забезпечення позову, дослідивши інші матеріали позову, суд дійшов наступного.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

З матеріалів наданої до суду заяви вбачається, що заявником не вказані та не долучені докази, які підтверджують, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову, чи таке невжиття може призвести до ускладнення виконання рішення суду; не надано підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у зв`язку з чим не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову. Відсутність зазначених відомостей у заяві позбавляє дійти до висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття цих заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення, договорів купівлі-продажу земельної ділянки, державного акту, вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак із вказаних вимог вбачається, що такі не стосуються майнових питань, питань набуття ним права власності на земельну ділянку, тощо.

Зважаючи на наведене, вжиття заходів забезпечення позову про які просить позивач, а саме: накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою с АДРЕСА_1 , площею 0,1047 га. не забезпечують заявлений ним позов.

За таких обставин, з врахування вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, так як вважає доводи такої недостатніми та не доведеними належними засобами, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

У зв`язку з тим, що забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивач не позбавляється права звернутися до суду з заявою про забезпечення позову у разі наявності доказів, що підтверджують необхідність застосування будь-якого виду забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153, 258-260 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Повний текст ухвали складено 08 травня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя Н.А. Кондратьєва