Рішення № 81595929, 06.05.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1403/15-ц

№ провадження 2/453/4/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 травня 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Трембач М.М.,

без учасників справи,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 30.10.2015 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням поданої його уповноваженим представником - адвокатом Чехрієм О.М . 14.12.2017 року заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути на свою користь з відповідача - ОСОБА_2 . 103 019 грн. 79 коп. та з відповідача - ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»»50 000 грн. заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 10.11.2015 року (головуючий - суддя ОСОБА_9) на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено її судовий розгляд.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 18.12.2015 року (головуючий - суддя ОСОБА_9) у даній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу для визначення вартості заподіяного позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріального збитку.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 16.01.2017 року (головуючий - суддя ОСОБА_10) справу прийнято до свого провадження у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну повноважень судді ОСОБА_9 та відновлено провадження у справі у зв`язку із виконанням судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 02.03.2018 року (головуючий - суддя ОСОБА_10), у зв`язку із набранням 15.12.2017 року чинності Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», котрим ЦПК України викладено у новій редакції, продовжено судовий розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 05.09.2018 року (головуючий - суддя ОСОБА_10) у даній справі призначено судову автотехнічну експертизу для визначення відповідності дій водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди вимогам Правил дорожнього руху України та наявності у них технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 01.11.2018 року (головуючий - суддя Микитин В.Я.) справу прийнято до свого провадження у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну повноважень судді ОСОБА_10 та поновлено провадження у справі у зв`язку із неможливістю виконання судової автотехнічної експертизи при наявних вихідних даних. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання - 13.12.2018 року о 12 год. 00 хв..

Ухвалою підготовчого засідання від 13.12.2018 року дану справу скеровано повторно до експертної установи для виконання судової автотехнічної експертизи, при додаткових вихідних даних, провадження у справі зупинено на час виконання судової автотехнічної експертизи.

Ухвалою від 25.01.2019 року провадження у справі поновлено у зв`язку із виконанням судової автотехнічної експертизи, продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження із визначенням дати підготовчого засідання - 07.03.2019 року о 12 год. 00 хв..

Ухвалою підготовчого засідання у даній справі від 07.03.2019 року підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд справи по суті на 06.05.2019 року о 14 год. 30 хв..

Позов, з урахуванням поданих уточнень, обґрунтовано тим, що 22.05.2015 року о 11.25 год. у с. Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області водій ОСОБА_2 , керуючи належним відповідачу ОСОБА_3 на праві власності автомобілем марки OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення із належним позивачу на праві власності автомобілем марки VOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 , котрим він-же керував. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а один із пасажирів - тілесні ушкодження. По факту даної дорожньо-транспортної пригоди було розпочато кримінальне провадження за № 12015140300000398. Постановою старшого слідчого СВ Сколівського РВ УМВС України у Львівській області Зенинця Р.В. від 24.06.2015 року вказане кримінальне правопорушення закрите у зв`язку з відсутністю у діях позивача та відповідача ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, копію вказаної постанови скеровано у ВДАІ з обслуговування Сколівського району ГУ МВС України у Львівській області для вирішення питання про притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Під час досудового розслідування було встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив п. п. 1.2, 1.5 Розділу 1, п. 10.1. Розділу 10 та п. 12.1 Розділу 12 Правил дорожнього руху України. Згідно з виконаним у справі за ухвалою суду висновком судової автотоварознавчої експертизи № 551 від 30.11.2016 року, відновлювати належний позивачу транспортний засіб після дорожньо-транспортної пригоди економічно недоцільно, так як вартість матеріального збитку дорівнює його ринковій вартості до дорожньо-транспортної пригоди і становить 153 019,79 грн.. Цивільна відповідальність по відшкодуванню шкоди, заподіяної під час керування автомобіля OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 , була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»», поліс № АІ/8349028. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн. (без франшизи) на одного потерпілого. Враховуючи, що відповідальність ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» обмежується зазначеною сумою, то, відповідно, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати різницю у сумі 103 019,79 грн.. Відтак, з посиланням на положення ст. ст. 15-16, 22, 1166 та 1187-1188, 1190, 1192, 1194 ЦК України, позивач просить позов задовольнити повністю.

Позивач у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явився, хоча був належно повідомленою про дату, час та місце судового засідання у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - судової повістки від 16.03.2019 року. Разом з тим, його упоноважений представник - адвокат Марочканич М.О . подав суду заяву вх. № ЕП-240 від 03.05.2019 року, в якій позов підтримав, просив такий задовольнити з наведених у ньому підстав, а розгляд справи по суті проводити без його участі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явилися, хоча були належно повідомленими про дату, час та місце судового засідання у справі, що підтверджується розміщеним оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомили, відзивів на позовну заяву суду у запропоновані строки та порядку не подали.

Відповідач ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» у судове засідання щодо розгляду справи по суті явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання у справі, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення почтового відправлення - судової повістки від 19.03.2019 року. Разом з тим, такий представник відповідача - адвокат Бондарук І.Ю. 25.04.2019 року за вх. № № ЕП-1919 подала суду заяву розгляд справи по суті без її участі, проти позову запречує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 21.11.2019 року (надійшов до суду 23.11.2019 року, вх. № 5700) та додаткових поясненнях на позовну заяву від 01.03.2019 року (надійшли до суду 04.03.2019 року, вх. № ЕП-120). У відзиві та додаткових поясненнях, зокрема, зазначено, що позивачем не надано суду жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував вину водія ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.05.2015 року, а за відсутності вини водія ОСОБА_2 , відсутні й будь-які правові підстави для покладення відповідальності на нього як винної особи та, відповідно, на ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» як його страховика. Проте, навіть у випадку доведеності вини водія ОСОБА_2 у вчиненні згаданої вище дорожньо-транспортної пригоди, позивач не звертався упродовж більш як двох років із заявою про виплату страхового відшкодування, а учасники пригоди не заявляли про страховий випадок у день його настання. Відтак, у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування. Крім того, на переконання зазначеного відповідача, розмір матеріального збитку є необґрунтований, адже такий заявлений позивачем до стягнення на підставі наявного у справі висновку судової автотоварознавчої експертизи, котрий виконаний без урахування вартості залишків транспортного засобу марки VOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 , котрим керував позивач.

Таким чином, у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явилися усі учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі не здійснювалося.

Суд, беручи до уваги передбачені чинним ЦПК України строки розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також заяву уповноваженого представника позивача про проведення розгляду справи по суті без його участі, ухваливши при цьому про проведення такого розгляду справи по суті у відсутності учасників справи, розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам у справі, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 22.05.2015 року о 11.25 год. у с. Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області (637 км + 200 м) зіткнулися легковий автомобіль (пасажирський-В) марки VOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач, та легковий автомобіль (пасажирський-В) марки OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 ..

Цього ж дня, зокрема 22.05.2015 року, вищевикладені відомості слідчим СВ Сколівського РВ УМВС України у Львівській області Дубом А.М. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140300000398 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Сколівського РВ УМВС України у Львівській області Зенинця Р.В. від 24.06.2015 року вказане кримінальне правопорушення закрите у зв`язку з відсутністю у діях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Одночасно у постанові зазначено, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив п. п. 1.2, 1.5 Розділу 1, п. 10.1. Розділу 10 та п. 12.1 Розділу 12 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим копію цієї постанови супровідним листом від 25.06.2015 року за вих. № 4425 скеровано начальнику ВДАІ з обслуговування Сколівського району ГУ МВС України у Львівській області для вирішення питання про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданим Стрийським ВРЕР ВДАІ УМВСУ у Львівській області, власником легкового автомобіля (пасажирський-В) марки VOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач, зазначено позивача.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданим Перемишлянським ВРЕР ВДАІ УМВСУ у Львівській області, власником легкового автомобіля (пасажирський-В) марки OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 , зазначено відповідача ОСОБА_3 ..

Встановлено й те, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 як власника та відповідача ОСОБА_2 як водія автомобіля OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»»на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у формі полісу) № АІ/8349028. Строк дії договору становив з 20.05.2015 року по 20.05.2016 року включно.

Відтак, транспортний засіб марки OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди перебував у власності відповідача ОСОБА_3 ..

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак, незважаючи на залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості співвідповідача, позовні вимоги до нього позивачем не пред`явлено, з огляду на що положення ст. 1187 ЦК України, котра врегульовує порядок відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки та покладення такого обов`язку по відшкодуванню шкоди на власника джерела підвищеної небезпеки, у даному випадку застосуванню судом не підлягають.

Разом з тим, така заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнова шкода, виходячи з положень ст. ст. 15-16 ЦК України, ст. ст. 4-5 ЦПК України та при обраному позивачем способові захисту, може бути відшкодована на загальних підставах, визначених чинним законодавством.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

За змістом ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд, за вибором потерпілого, може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір матеріальних збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В силу ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно роз`яснень, котрі містяться у п. п. 4, 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу цих норм закону та роз`яснень вбачається, що для відшкодування матеріальної шкоди встановлення вини особи є обов`язковим.

Вина учасника дорожньо-транспортної пригоди встановлюється вироком суду або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, матеріали справи не містять ані вироку ані постанови у справі про адміністративне правопорушення, котрі набрали законної сили і котрими була б встановлена вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22.05.2015 рокуо 11.25 год. у с. Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області (637 км + 200 м), за його участі як водія автомобіля марки OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 .

У свою чергу, відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Тобто обов`язок відшкодування шкоди настає лише при наявності вини застрахованої особи.

З огляду на вказане та враховуючи відсутність преюдиціального доказу на підтвердження вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, позивач наділений правом доводити вину зазначеного відповідача у межах даної цивільної справи у визначений ст. ст. 81, 83 ЦПК України спосіб подання належних та допустимих доказів, котрі б відповідали критеріям ст. ст. 76-80 зазначеного Кодексу.

Так, з висновку експертів № 5201 комісійної судової автотехнічної експертизи від 17.01.2019 року, виконаної експертами Львівського НДІСЕ МЮ України за ухвалою суду, що була постановлена у зв`язку із задоволенням клопотання уповноваженого представника позивача, вбачається наступне. Зокрема експертами зазначено, що можливість уникнути зіткнення у водія автомобіля маркиOPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 . визначається виконанням п. п. 1.2 та 12.1. Правил дорожнього руху України, у відповідності до яких він повинен був вести свій автомобіль по правій стороні проїзної частини із такою швидкістю, щоб постійно контролювати його рух і не виїжджати на зустрічну смугу руху. Причин технічного характеру, які б не дали змоги виконати водієві ОСОБА_2 . п. п. 1.2., 1.10. (у частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); 2.3. (підпункту «д»); 12.1. Правил дорожнього руху України, і, таким чином, запобігти зіткненню, не вбачається. Експерти вказують, що якщо б водій ОСОБА_2 дотримувався вимог п. п. 12.1 Правил дорожнього руху України, і не виїхав на зустрічну смугу, то він мав-би можливість уникнути зіткнення з зустрічним автомобілем марки VOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .. При цьому, у ситуації, коли по смузі руху автомобіля марки VOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 рухався зустрічний автомобіль маркиOPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , навіть своєчасне застосування водієм автомобіля марки VOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 не виключало контакту цих двох автомобілів. Тому у даній дорожній ситуації водій автомобіля марки VOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з автомобілем маркиOPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 . При наявних у матеріалах кримінального провадження вихідних даних, з технічної точки зору, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. п. 1.2; 1.10. (у частині значення термінів «безпечна швидкість», «небезпека для руху»); 2.3. (підпункту «д»); 12.1. Правил дорожнього руху України. Виходячи з того, що водій ОСОБА_1 рухався із допустимою швидкістю та враховуючи той факт, що вказаний водій не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути скоєння зіткнення з автомобілем марки OPEL OMEGA, д.н.з. НОМЕР_1 , то немає підстав стверджувати, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. п. 1.10. (у частині значення терміну «небезпека для руху»); 2.3 (підпункту «б»); 12.3 Правил дорожнього руху України.

Отже, зазначеним висновком № 5201 комісійної судової автотехнічної експертизи від 17.01.2019 року, який є у повній мірі доступним та зрозумілим, та який відповідає критеріям, визначеним у ст. ст. 76-80 ЦПК України щодо належності та допустимості, повністю виключається вина позивача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та свідчить про наявність вини у такій події виключно відповідача ОСОБА_2 .. Такому висновку експертів суд надає віри та не має підстав не брати його до уваги, а особливо при обставинах, коли суд не володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі. Крім того, для спростування наведеного вище висновку комісійної автотехнічної експертизи відповідач ОСОБА_2 як учасник справи не скористався свої правом, передбаченим ст. 106 ЦПК України (у діючій з 15.12.2017 року редакції), самому замовити експертизу і подати суду висновок експерта, виконаний на його замовлення.

Виключення вини позивача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди виключає й можливість покладення на нього як власника джерела підвищеної небезпеки обов`язку поряд із відповідачами ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, абож зменшення розміру такої шкоди. Відтак, застосування положень ст. 1188 ЦК України, котра врегульовує порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки і на котру з-поміж іншого, посилається позивач у поданій заяві про уточнення позову, застосуванню до даних правовідносин не підлягає.

Щодо визначення вартості заподіяного позивачу матеріального збитку від дорожньо-транспортної пригоди, то судом встановлено таке.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 551 від 30.11.2016 року, виконаної експертом Львівського НДІСЕ МЮ України за ухвалою суду, що була постановлена у зв`язку із задоволенням клопотання позивача, вартість необхідного відновлювального ремонту транспортного засобуVOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 , навіть без його додаткового розбирання та відповідного діагностування в умовах СТО, буде перевищувати ринкову вартість цього транспортного засобу на день дорожньо-транспортної пригоди, а тому відновлювати такий транспортний засіб економічно недоцільно. Відповідно, вартість матеріального збитку дорівнюватиме ринковій вартості транспортного засобуVOLKWAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 до дорожньо-транспортної пригоди та, станом на момент проведення дослідження, становить 153 019 грн. 79 коп..

Отже, розмір заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової шкоди становить 153 019 грн. 79 коп., яка може підлягати стягненню.

Враховуючи встановлення судом на підставі зібраних та безпосередньо досліджених письмових доказів обставин на підтвердження неправомірності дій відповідача ОСОБА_2 як завдавача майнової шкоди, наявності між такими діями і шкодою безпосереднього причинного зв`язку та доведеної вини відповідача ОСОБА_2 належними і допустимими доказами у межах даної справи, то обов`язок по відшкодуванню завданої майнової шкоди, на переконання суду, повинен бути покладений саме на цього відповідача та його страховика у зв`язку із наявністю вини застрахованої особи.

Як уже йшлося вище, цивільна відповідальність відповідачів станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»»на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із лімітом відповідальності за заподіяну майнову шкоду у розмірі 50 000 грн., з нульовою франшизою.

Однак, незважаючи на таку обставину, позивач у визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки та порядку із заявою про виплату страхового відшкодування не звертався, а подав відповідну заяву лише 12.10.2017 року, тобто після спливу більш аніж двох років від дати настання страхового випадку, без належного обґрунтування причин такого незвернення протягом року, як і не повідомив невідкладно але не пізніше трьох робочих днів про настання страхового випадку та не подав документів щодо дорожньо-транспортної пригоди. Не навів причин невиконання вимог вищевказаного Закону у зазначеній частині позивач і суду.

За таких обставин, суд погоджується із позицією відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» про відсутність підстав для виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. у зв`язку з тим, що відповідний обов`язок щодо виплати такого відшкодування у зазначеного відповідача відсутній через пропуск строку на звернення для його проведення без поважних причин, а, відтак, відсутні й підстави для задоволення позову у цій частині.

Такий висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позову у частині стягнення страхової виплати повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18.

Крім того, залишається невизначеною вартість залишків належного позивачу транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, що у тому числі унеможливлює встановлення розміру страхового відшкодування через невідшкодування різниці між вартістю цього транспортного засобу до і після дорожньо-транспортної пригоди у відповідності до вимог ст. 30 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Що стосується позовних вимог до відповідача ОСОБА_8 як винної особи, то такі підлягають до задоволення у повному обсязі у межах пред`явлення таких позовних вимог, тобто у розмірі 103 019 грн. 79 коп. (за мінусом 50 000 грн., які позивач просив стягнути в якості страхового відшкодування з відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»»).

Таким чином, зважаючи на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, що буде у повній мірі справедливим по відношенню до позивача і забезпечить дотримання принципу верховенства права при вирішенні даного спору.

Судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп., сплачений позивачем за подання позову, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача у справі - Бойчука М.А., по відношенню до якого позов задоволено. Інші судові витрати, а саме витрати, пов`язані із проведенням судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 3 379 грн. 20 коп. та витрати, пов`язані із проведенням комісійної судової автотехнічної експертизи у розмірі 3 718 грн., згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, до стягнення не підлягають, так як позивачем та його уповноваженим представником не представлено суду ані в оригіналі ані у належно засвідченій копії квитанцій про оплату зазначених судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 247, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 103 019 (сто три тисячі дев`ятнадцять) грн. 79 коп. на відшкодування майнової шкоди,заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судових витрат у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи: НОМЕР_6 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство ««Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»»; місцезнаходження юридичної особи: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 24175269.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складено 08 травня 2019 року.