Постанова № 81594994, 08.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/755/19Головуючий по 1 інстанції - Корман О.В. Категорія: 304090000 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 05.07.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 9000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 04.10.2018 року склала 57 390, 28 гривень, в тому числі: 22 166,40 грн - тіло кредиту; 17 973, 45 грн - нараховано відсотків за користування кредитом; 14 279, 46 грн - нараховано пені, 250 грн - штраф (фіксована частина); 2 720, 97 грн - штраф (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В мотивування рішення судом зазначено, що позивачем до позовної заяви не додано докази, які б підтверджували, що на момент підписання Анкети-заяви між відповідачем та позивачем було узгоджено розмір кредиту в сумі 9000 грн, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплату відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов Договору. Не надано доказів того, що підписант Анкети-заяви отримав пам`ятку клієнта, що містить, у тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, а також те, що він ознайомився з її умовами під підпис. Окрім того, суду не надано доказів того, що відповідачу взагалі була видана картка будь-якого виду, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.

Крім того, позивач не підтвердив доказами те, що на момент підписання Анкети-заяви 05.07.2007 року відповідач був ознайомлений саме з тими Умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна», довідка про які долучена до позовної заяви, що відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що розрахунки заборгованості за договором б/н від 05.07.2007 року, які долучені до позовної заяви, дійсно стосуються кредиту, яким користувався відповідач, так як ні в Анкеті-заяві, ні в розрахунках, ні в інших документах, які долучені до позовної заяви, немає посилань на відомості, за допомогою яких можливо ідентифікувати боржника, зокрема посилань на номер карткового рахунку боржника.

В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права, при недостатньо повному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин справи, що мають значення для справи, є незаконним, необґрунтованим, а тому просило апеляційний суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов банку.

При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем надано належні та допустимі докази в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, а саме кредитний договір підписаний особисто відповідачем; розрахунок заборгованості станом на 04.10.2018 року, відповідно до якого відповідач в період часу з 21.08.2007 року по 29.05.2015 року здійснював сплату за користування кредитом, який не спростований відповідачем та надав довідку про зміну умов кредитування, довідку про строк дії картки та виписку по кредитному рахунку відповідно до якої відповідач активно користувався кредитним лімітом.

Крім того, зазначає, що Верховний Суд в постанові від21.03.2018 року по справі№441/569/17, від 07.03.2018 року по справі №755/18246/15-ц, від 06.02.2018 року по справі №755/2720/16-ц зазначив, що підпис позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку не є обов`язковим.

Зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Банком надано до суду первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, 05 липня 2007 року ОСОБА_1 було підписано Заяву, у відповідності до якої, крім його анкетних даних, зазначено, що він бажає отримати кредитку «Універсальна» «30 днів пільгового періоду», кредитний ліміт у сумі 3500 грн, з базовою процентною ставкою 3% на місяць (36% на рік). 06 липня 2007 року було відкрито рахунок, а 23 липня 2007 року відповідачем було отримано кредитну картку та пін код.

У заяві підписаній ОСОБА_1 зазначено, що він ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом він підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку, а також його місцезнаходження. Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 04 жовтня 2018 року за розрахунком банку має заборгованість на загальну суму 57 390, 28 грн, яка складається із 22 166, 40 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17 973, 45 грн - заборгованість за відсотками; 14 279,46 грн - заборгованість за пенею; а також заборгованість по судовим штрафам в розмірі 2970,97 грн.

За нормами частин першої-другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин.

Разом з тим, для встановлення та перевірки дійсного розміру заборгованості ОСОБА_1 та правильності його нарахування, необхідна наявність умов та правил надання банківських послуг, які були чинними на момент укладення кредитного договору.

Як доказ банком надано витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, в загальних положеннях яких вказано, що ПАТ КБ «ПриватБанк» діє на підставі ліцензії Національного банку України № 22 від 29 липня 2009 року, що підтверджує, що додані до справи Умови та Правила надання банківських послуг, почали діяти не раніше вказаної вище дати, хоча заява про укладення договору про приєднання датована 05 липня 2007 року.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не являються складовою частиною укладеного між сторонами договору.

В апеляційній скарзі банк посилається на наявність на сайті Приватбанку в розділі «Архів договорів» розміщення редакції Умов та правил, які діяли на час підписання заяви від 05.07.2007 року, а тому відповідач мав можливість з ними ознайомитися.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що вказуючи на наявність умов та правил в редакції на дату підписання вищезазначеної заяви на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» в архіві договорів, до суду на підтвердження своїх позовних вимог їх не надав.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством.

Враховуючи те, що саме в умовах та правилах надання банківських послуг міститься основна інформація щодо умов належного виконання договору, нарахування відсотків та штрафних санкцій, термін дії договору та умови перевипуску картки, а також права та обов`язки сторін, суд позбавлений можливості перевірити правильність наданого банком розрахунку.

Щодо посилань банку на правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 21.03.2018 року по справі №441/569/17, від 07.03.2018 року по справі №755/18246/15-ц, від 06.02.2018 року по справі №755/2720/16-ц, в яких зазначено про те, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору, то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту.

Відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», в яких виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з умовами та Тарифами банку.

Банк повинен був на підтвердження тих чи інших умов кредитування надати суду докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.

Подані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не може оцінюватися судом, як належний доказ у справі.

АТ КБ «Приватбанк» не надало до суду Умови та Правила, які були чинними під час укладення договору, при цьому незважаючи на те, чи підписані вони відповідачем, вказані умови та правила є складовою договору кредиту, стягнення заборгованості за яким являється предметом даного розгляду.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору про приєднання саме на вказаних у позовній заяві умовах. Позовна заява банку ґрунтується на пунктах умов та правил, які не були чинними на момент укладення кредитного договору між сторонами.

Тобто, колегія суддів вважає, що банком не доведено як факт укладення кредитного договору саме на зазначених ним у позові умовах, так і розміру заборгованості, оскільки правильність зробленого розрахунку перевірити судом неможливо.

Тому висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог позивача ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: