Постанова № 81594811, 07.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/707/19Головуючий по 1 інстанції Кондрацька Н.М. Категорія: 311000000, 311020000 Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Гончар Н.І., Новікова О.М.,Пономаренка В.В.

секретар Торопенко Н.М.

за участю:

представника позивача Драченко В.В .

представник відповідача Леонічевої Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Драченка Владислава Вікторовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2019 року (постановленого суддею Кондрацькою Н.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «АЗОТ», про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

:

в с т а н о в и л а :

17 січня 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко Владислав Вікторович звернувся в суд з позовом до ПАТ «АЗОТ», про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач звільнений за угодою сторін з ПАТ «Азот» 12 грудня 2017 року на підставі наказу №850-вк датованого тим самим числом. На час звільнення відповідач мав заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 30679,34 грн.

Заборгованість виникла у звязку з невиплатою заробітної плати за попередні періоди. При зверненні до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, було отримано відповідь про те, що внаслідок відсутності грошових коштів немає можливості розрахуватися по вищевказаній заборгованості. Також на усне прохання видати довідку про наявну заборгованість отримано відмову, яка мотивована тим, що нібито керівництво заборонило видавати вказані довідки, а розрахунок буде проведений найближчим часом.

Відповідач зазначає, що причиною порушення строків розрахунку по заробітній платі з позивачем є повна зупинка виробництва 15 листопада 2018 року на адресу відповідача направлено рекомендованим листом адвокатський запит.

Станом на день звернення до суду заборгованість по заробітній платі складає 256,73 грн. та фактично не виплачена, що підтверджується випискою з АТ «Сбербанк» по зарплатному рахунку ОСОБА_2 від 01.10.2018 року. Зарахування коштів (заробітна плата за березень, квітень та травень 2017 року) відбулось через фізичних осіб готівковими коштами, у звязку з чим банківською установою утримано з позивача за розрахунково-касове обслуговування комісію у розмірі 1% від суми операції, що підтверджується випискою з банку по операціям від 06.02.2018 року, 09.02.2018 року та 13.02.2018 року, відповідно.

Разом з цим, ч.5 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків на вказаний ним рахунок з обовязковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Таким чином, імперативною нормою при безготівковому перерахуванні коштів закріплено обовязок роботодавця сплатити повну вартість розрахунково-касового обслуговування відповідного банку. Натомість, ПАТ «Азот», виплачуючи заробітну плату із значним запізненням, порушив приписи вказаної норми.

Саме тому стверджують, що з вини роботодавця не виплачено заробітну плату ОСОБА_2 в повному обсязі, що згідно ст. 117 КЗпП України є підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Згідно довідки відповідача №973 від 21.12.2018 середньоденний заробіток становить 649,15 грн.

Так, як з вини роботодавця остаточний розрахунок не здійснений, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного звернення до суду становить 177867,10 грн. Керуючись ст. 134 ЦПК України, станом на день подачі позовної заяви витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 2000 грн.

Враховуючи викладене представник позивача просив стягнути з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 256,73 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку по дату постановлення рішення, який на момент звернення з даним позовом становить 177867,10 грн. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2019 року в позовних вимогах відмовлено. З врахуванням ухвали від 28 лютого 2019 року про виправлення описки в резолютивній частині рішення стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко В.В. звернувся до суду із апеляційною скаргою вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасоване. Зокрема вказано, що суд першої інстанції надав перевагу доказам, наданими відповідачем, і тому суд дійшов до неправильного висновку.

Апеляційна скарга обґрунтована аналогічними доводами які було викладено при зверненні з позовом до суду першої інстанції. Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю.

ПАТ «Азот» направлено відзив на апеляційну скаргу в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постановлене рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що відповідно до запису з трудової книжки ОСОБА_2 та матеріалів справи вбачається, що позивач з 31.08.1993 року по 12.12.2017 року працював на ПАТ «Азот» (остання займана посада - старший майстер з ремонту приладів і апаратури служби КВПіА цеху А-3).

12.12.2017 року на підставі наказу №850-вк від 12.12.2017 року позивача звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивачем зазначено, що відповідач не виплатив заробітну плату у сумі 256,73 грн. Зарахування коштів (заробітна плата за березень, квітень та травень 2017 року) відбулось через фізичних осіб готівковими коштами, у зв`язку з чим банківською установою утримано з ОСОБА_2 за розрахунково-касове обслуговування комісію у розмірі 1% від суми операції.

Згідно довідки №188 від 06.02.2018 року, виданої ПАТ «Азот», станом на 13.02.2018 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 відсутня.

Окрім того, як вбачається з копії квитанції № 3557612 від 05.02.2018 року, відповідачем ПАТ «Азот», через ОСОБА_4 , на рахунок позивача ОСОБА_2 перераховано 7089,88 грн. заробітної плати за березень 2017 року та сплачено комісію банку у розмірі 70,90 грн. Згідно копії квитанції №3557626 відповідачем ПАТ «Азот», через ОСОБА_4 , на рахунок позивача ОСОБА_2 перераховано 6500,00 грн. заробітної плати за квітень 2017 року та сплачено комісію банку у розмірі 65,00 грн. (квитанція №6700354 від 05.02.2018). Згідно копії квитанції №3564997 від 08.02.2018 року відповідачем ПАТ «Азот», через ОСОБА_5 , на рахунок позивача ОСОБА_2 перераховано 7810,00 грн. заробітної плати за травень 2017 року та сплачено комісію банку у розмірі 78,10 грн. (квитанція №7556828 від 08.02.2018). Згідно копії квитанції №3571264 від 12.02.2018 року відповідачем ПАТ «Азот», через ОСОБА_5 , на рахунок позивача ОСОБА_2 перераховано 4273,21 грн. заробітної плати за червень 2017 року та сплачено комісію банку у розмірі 42,73 грн. (квитанція №8209908 від 12.02.2018).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про безпідставне твердження позивача про невиконання відповідачем ч.5 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», якою передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків на вказаний ним рахунок з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Відповідачем здійснено розрахунок по всіх банківських операціях під час здійснення розрахунку по заробітній платі з позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, згідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Так, між позивачем ОСОБА_2 та AT «Сбербанк Росії» було укладено договір з обслуговування карткового рахунку НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_2 16.02.2015 звернувся до Голови правління ПАТ «Азот» ОСОБА_6 з заявою про здійснення перерахувань його заробітної плати з лютого 2015 року на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в AT «Сбербанк Росії».

Керуючись вказаною заявою позивача, відповідачем виконано свій обов`язок щодо виплати звільненому працівнику нарахованої заробітної плати та оплати банківських послуг та перераховано на картковий рахунок позивача через касу AT «Сбербанк» грошові кошти.

При укладенні договору на обслуговування платіжної картки, позивач добровільно погодився на запропоновані банком супутні послуги. Тобто, банківська комісія, про яку зазначає позивач в позові, була списана з його рахунку згідно з тарифами банку, з якими позивач був ознайомлений при укладанні договору з AT «Сбербанк».

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що заборгованість з виплати заробітної плати відсутня, а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а звідси і в позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Аргументи викладені в апеляційній скарзі були предметом розгляду і обговорення колегією суддів, в них відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права колегія суддів, у відповідності до вимог ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка В.В. залишає без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2019 року у даній цивільній справі залишає без змін.

Керуючись ст.ст.141,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Драченка Владислава Вікторовича - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2019 року (постановленого суддею Кондрацькою Н.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «АЗОТ», про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах передбачених ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 07 травня 2019 року.

Судді Гончар Н.І.

Новіков О.М.

Пономаренко В.В.