Постанова № 81593734, 08.05.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/1289/19

3/336/529/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 травня 2019 року

Суддя шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Юлія Андріївна,розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,здійснює підприємницьку діяльність з 23.06.1998 р.,РНОКПП НОМЕР_1

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 ч.1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2019 р.фізична особа-підприємець ОСОБА_1 при звільненні найманого працівника ОСОБА_2 у день звільнення належних від роботодавця розрахункових сум у розмірі 9484 гр.71 коп.не виплатив,чим порушив строки розрахунків при звільненні,що є порушенням законодавства про працю,за що передбачена відповідальність по ст.41 ч.1 КУпАП.

На розгляд справи в суді ОСОБА_1 не з`явився,надав письмові пояснення,в яких зазначив,що 03.02.2019 р.при звільнені ОСОБА_2 належні від роботодавця розрахункові суми у розмірі 9484 гр.71 коп.не були виплачені працівнику не з його вини,а через незгоду ОСОБА_2 з їх розміром та відмовою від їх отримання.На адресу ОСОБА_2 було направлено лист із запрошенням прибути на підприємство для проведення остаточного розрахунку,який ОСОБА_2 отримала 26.02.2019 р.

Всебічно вивчивши матеріали справи, суддя встановив, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження доказами ,виходячи з такого.

Як випливає із змісту ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з диспозицією ст.41 ч.1 КпАП України особа несе відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Протокол в даному випадку складений з підстав порушення фізичною особою-підприємцем встановлених термінів виплати заробітної плати звільненому працівнику.

Диспозиція частини 1 статті 41 КУпАП є бланкетною, тобто яка, визначаючи тільки частину конкретних ознак правопорушення, для встановлення змісту решти ознак правопорушення відсилає до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність, у цьому випадку – до законодавства про працю,яким визначаються терміни виплати заробітної плати,зокрема,працівнику при звільненні.

Як передбачено ст.116 ч.1 КЗПП України,при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

З матеріалів справи встановлено,що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.06.1998 р.

На підставі заяви від 14.01.2019 р.,розпорядженням № 01-к від 01.02.2019 р. ОСОБА_2 звільнена з роботи у ФОП «Волинський» з 03.02.2019 р.згідно ст.38 КЗПП України за власним бажанням з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 58 календарних днів.

29.01.2019 р.ФОП «Волинський» був складений акт у присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,згідно якого,29.01.2019 р. ОСОБА_2 відпрацювала останній робочий день згідно заяви про звільнення,в цей день їй розрахували суми до виплат :заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку за 58 днів,про що склали відомість,у якій ОСОБА_2 відмовилась ставити підпис,так як була незгодна із сумою,через що гроші їй не видали.

13.02.2019 р.був складений акт № ЗП627/53/АВ інспекційного відвідування фізичної особи,яка використовує найману працю,та встановлено,що станом на день перевірки підтверджуючих документів щодо виплати всіх сум,що належать ОСОБА_2 при звільненні від підприємця,для перевірки не надано.

За цим фактом відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 КУпАП.

Згідно відомості на виплату грошей за січень-лютий 2019 р., ОСОБА_2 отримана грошову суму 9484 гр.71 коп.26.02.2019 р.

Водночас,на підтвердження доводів про те,що ОСОБА_2 була повідомлена про нараховані до виплати суми,запрошувалась на підприємство на їх отриманням після звільнення,або роботодавцем вживалися інші заходи для виплати звільненому працівнику належних від підприємства сум у день звільнення або у наступні за цим робочі дні,суду не надано.

Як передбачено ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З досліджених доказів суддя встановив,що вони підтверджують порушення ФОП ОСОБА_1 встановлених ст.116 ч.1 КЗПП України термінів виплати заробітної плати звільненому працівнику,оскільки підтверджені як факт звільнення ОСОБА_2 з роботи з 03.02.2019 р.,так і виплата їй належних сум лише 26.02.2019 р.

Як передбачено ст.6 КОНВЕНЦІЇ

про захист прав людини і основоположних свобод,кожен маж право на справедливий суд та встановлення обґрунтованності будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини»,»Девеєр проти Бельгії»,»Адольф проти Австрії» та інші),отже,адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов*язана доводити свою невинуватість.

Правопорушення,за яке ОСОБА_1 притягується до відповідальності (ч.1 ст. 41 КУпАП) ,з урахуванням практики Європейського суду з прав людини («тест Енгеля») є видом відповідальності,який відповідно до цілей Конвенції вважається кримінальним.

За змістом рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

При оцінці усіх досліджених доказів суддя дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема,у рішенні у справі «Коробов проти України».

Адміністративним правопорушенням(проступком)визнається винна(умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на суспільний порядок, власність,права та свободи громадян,на встановлений порядок управління, за які законом передбачена адміністративна відповідальність.

Оскільки в діях ОСОБА_1 встановлено порушення вимог чинного трудового законодавства,це є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП та накладення мінімального адміністративного стягнення у межах санкції ч.1 ст.41 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 гр.

Інші подані ОСОБА_1 заяви не підлягають вирішенню по суті при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Як передбачено ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею)постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення,у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,тобто 384 грн.20 коп.,як це передбачено ст.4 ч.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33-35,41 ч.1,283-285 КУпАП,суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510(п`ятсот десять) гривень,платiжнi реквiзити для зарахування надходжень від сплати адміністративних штрафів та інших санкцій:

Отримувач коштів УК у Шевч.р-ні м.Зап./Шевч./21081100

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38025367

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача 31110106008009

Код класифікації доходів бюджету 21081100

Призначення платежу адміністративні штрафи та інші санкції.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гр.20 коп. на користь держави отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача : 899998; рахунок отримувача: 31212156026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізні як через п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою,яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником,потерпілим,його представником протягом десяти днів з дня вручення постанови до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв`язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015 року).

Суддя Ю.А. Галущенко