Ухвала суду № 81593263, 03.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.05.2019

Справа № 320/2541/19

(1-м/320/10/19)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Міщенко Т.М.

за участі секретаря – Макаренко В.В.

прокурора – Джавоян О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, який має середню технічну освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого:

19 жовтня 2017 року Ішимським міським судом Тюменської області за ст. 228.1 ч. 4 п. «г», ст. ст. 30 ч. 3, 228.1 ч. 5 КК РФ до 15 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, -

встановив:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що вироком Ішимського міського суду Тюменської області від 19.10.2017 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено до покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму за вчинення злочинів, передбачених ст. 228.1 ч. 4 п. «г», ст. ст. 30 ч. 3, 228.1 ч. 5 КК РФ.

Вирок набрав законної сили 16 січня 2018 року.

Вказані злочини також є караними діяннями, відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

02 січня 2019 року наказом № 5/5 Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 31.08.2018 за № 06-116204/18.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 2 УФСВП Росії по Тюменській області»; кінець відбуття строку покарання - 13.03.2032.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України /а.с. 79/ .

На підставі ст. ст. 609, 610 КПК України Міністерство юстиції України просить суд визначити норми (статті, частини статей) КК України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, за вчинення яких ОСОБА_1 визнано винним за вироком Ішимського міського суду Тюменської області від 19.10.2017, визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню ОСОБА_1 .

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, від нього надійшло клопотання про розгляд вказаного клопотання за відсутності представника, підтримує вказане клопотання в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Суд, вивчивши доводи клопотання, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, оцінивши зібрані докази, вважає, що клопотання Міністерства юстиції України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов`язаний додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 ст.9 Конституції України чинні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України №337/95-ВР від 22 вересня 1995 року «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року Україна приєдналась до цієї Конвенції, чим прийняла на себе зобов`язання по виконанню умов Конвенції.

Статтею 3 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року та ч.1 статті 606 Кримінального процесуального кодексу України визначаються наступні умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні:

1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;

2) якщо рішення (вирок) набрав законної сили та є остаточним;

3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув`язнення на невизначений строк;

4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;

5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;

6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати;

7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в України, або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов`язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК України, встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 13.09.2014 Мелітопольським МВ УДМС України в Запорізькій області /а.с.78-79/.

ОСОБА_1 засуджено вироком Ішимського міського суду Тюменської області від 19 жовтня 2017 року до 15 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених ст. 228.1 ч. 4 п. «г» КК РФ (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет»), групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) та ст. 30 ч. 3, ст. 228.1 ч. 5 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет») групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі).

Згідно апеляційної ухвали від 16.01.2018 вирок Ішимського міського суду Тюменської області від 19.10.2017 відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

Вирок набрав законної сили 16 січня 2018 року.

Згідно заяви від 20.07.2018 засуджений ОСОБА_1 просить направити його для відбування покарання до України /а.с.35/.

Згідно довідки начальника ФКУ ВК-2 УФСВП Росії по Тюменській області від 20.07.2018 початок строку покарання засудженого ОСОБА_1 - з 14.03.2017, кінець строку відбуття - 13.03.2032. Станом на 20.07.2018 відбув 1 рік 4 місяці 7 днів, залишилось до відбуття 13 років 07 місяців 23 дні /а.с.36/.

Отже, судом встановлено, що засуджений ОСОБА_1 є громадянином України, який зареєстрований на адміністративній території м. Мелітополя Запорізької області, Україна, вирок Ішимського міського суду Тюменської області від 19.10.2017 набрав законної сили, тобто є остаточним, до закінчення строку відбування призначеного цим вироком покарання залишилось більше ніж шість місяців, передбачених п. «с» частини першої ст.3 Європейської Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 та п.3 ч.1 ст.606 КПК України, ОСОБА_2 наполягає на передачі його для відбування покарання на території України.

Згідно з ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави.

Судом встановлено, що відповідальність за злочини, скоєні громадянином України ОСОБА_1 на території Російської Федерації, також передбачена Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Також, ст. 4 КК України вказує, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

У ст. 5 КК України закріплено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 КК України виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

Як вбачається з вироку Ішимського міського суду Тюменської області від 19.10.2017 ОСОБА_3 засуджено за незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі та замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 року №188, яким було затверджено Таблицю №1 Невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу.

Таким чином, відповідальність за злочини, вчинені громадянином України ОСОБА_1 на території Російської Федерації, передбачена наступними статтями, частинами статей КК України:

- незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет»), групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі (ст. 228.1 ч. 4 п. «г» КК РФ) - відповідно до діючого законодавства України кваліфікується за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб у великому розмірі;

- замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет») групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі (ст. ст. 30 ч. 3, 228.1 ч. 5 КК РФ) - відповідно до діючого законодавства України кваліфікується за ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 307 КК України, як закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби в особливо великих розмірах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України.

Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено за даний злочин (за ст. 64 КК РФ), відповідно до діючого законодавства України передбачено ст. 69 КК України.

Крім того, з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 15 років призначено вироком Ішимського міського суду Тюменської області від 19.10.2017, з урахуванням положень ч. 3 ст. 69 КК РФ (за сукупністю злочинів шляхом часткового складення).

Вказаний принцип призначення покарання відповідає ст. 70 КК України.

Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Пунктом «d» статті 11 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року встановлено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків, зокрема:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Таким чином, вирок Ішимського міського суду Тюменської області від 19.10.2017, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 228.1 ч. 4 п. «г», ст. ст. 30 ч. 3, 228.1 ч. 5 КК РФ, та призначено покарання за ст. 228.1 ч. 4 п. «г» КК РФ із застосуванням ст. 64 КК РФ строком на 8 років позбавлення волі, за ст. ст. 30 ч. 3, 228.1 ч. 5 КК РФ із застосуванням ст. 64 КК РФ строком на 9 років позбавлення волі, у відповідності до ст. 69 ч. 3 КК РФ за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно на 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, слід привести у відповідність із законодавством України, дотримуючись вимог пункту «d» статті 11 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року та ч. 4 ст. 610 КПК України, та вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим:

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 9 (дев`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

При цьому, покарання за ч. 2 ст.15, ч. 3 ст.307 КК України слід призначити з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України.

Крім того, у відповідності до положень ч. 1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне при визначенні остаточного покарання, яке слід відбувати засудженому ОСОБА_1 застосувати принцип часткового складання призначених покарань, оскільки такий принцип був застосований судом іноземної держави.

Таким чином, остаточно слід визначити покарання ОСОБА_1 у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, по якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26.11.2015 року, цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Із наведеного слідує, що положення ч. 5 ст. 72 КК України застосовуються до всіх осіб, без виключення, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. Будь-яких обмежень щодо застосування норм вказаної статті КК України, зазначений Закон не містить, а тому його дія розповсюджується, в тому числі, і на ОСОБА_1

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №663/537/17 положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72КК України в редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Отже, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 включно, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального злочину в часі.

Як слідує з вироку суду іноземної держави та з довідки начальника ФКУ ВК-2 УФСВП Росії по Тюменській області від 20.07.2018 початок строку покарання засудженого ОСОБА_1 - з 14.03.2017.

Як слідує з розпорядження про виконання вироку суду, що набрав законної сили, вирок Ішимського міського суду Тюменської області від 19.10.2017 відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 16 січня 2018 року /а.с.29/.

Враховуючи вищевказані вимоги, а також те, що ОСОБА_3 тримається під вартою з 14.03.2017, тобто до набрання законної сили Закону № 2046-VІІІ від 18.05.2017, суд, приймаючи до уваги, що ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 діяла по 20.06.2017 включно, зараховує строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 14.03.2017 по 16.01.2018 (день набрання вироком суду законної сили) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 9, 11 Європейської Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 372, 602, 609, 610, 614 КПК України, суд,-

ухвалив:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Вирок Ішимського міського суду Тюменської області від 19.10.2017, яким ОСОБА_1 засуджено за ст. 228.1 ч. 4 п. «г», ст. ст. 30 ч. 3, 228.1 ч. 5 КК РФ, та призначено покарання за ст. 228.1 ч. 4 п. «г» КК РФ із застосуванням ст. 64 КК РФ строком на 8 років позбавлення волі, за ст. ст. 30 ч. 3, 228.1 ч. 5 КК РФ із застосуванням ст. 64 КК РФ строком на 9 років позбавлення волі, у відповідності до ст. 69 ч. 3 КК РФ за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно на 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, привести у відповідність із законодавством України та вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, який має середню технічну освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженим:

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 9 (дев`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань вважати ОСОБА_1 остаточно засудженим до покарання у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 14.03.2017.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26.11.2015 року) в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 14.03.2017 по 16.01.2018 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України та прокурором - до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання її копії.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Копію ухвали направити до державної пенітенціарної служби України, для організації прийняття засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Україну.

Суддя: