Вирок № 81592949, 08.05.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/165/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Волкодав А.А.,

прокурора Азізова С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180110000008 від 02 січня 2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої-спеціальної, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 185 та частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

05 грудня 2018 року близько 10:00 год., ОСОБА_1 , знаходячись в господарстві, належному ОСОБА_2 , що в АДРЕСА_1 , виявив металеві сани, які знаходились під накриттям, що з підвенної сторони гаражу, після цього впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, без дозволу власника, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, викрав вказані металеві сани, чим завдав ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 232 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , який вже раніше вчиняв крадіжки чужого майна, оскільки йому вже було повідомлено про підозру від 03 січня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, 08 грудня 2018 року близько 12:00 год., знову прибув до господарства ОСОБА_2 , де виявив металевого швелера, що знаходився з права від входу в господарстві та металеву бочку без дна, що знаходилась біля гаража, після цього впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, без дозволу власника, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, викрав вказаного швелера та бочку, чим завдав ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 217 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини. У вчиненому обвинувачений щиро розкаюється.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винність у вчиненні вказаних злочинів повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що жодних претензій майнового характеру до обвинуваченого не має, оскільки завдана майнова шкода йому була відшкодована в повному обсязі. Просить суд обвинуваченого ОСОБА_1 суворо не карати.

Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна - крадіжку та таємне викрадення чужого майна - крадіжку, вчинену повторно, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 185 та частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра КЗОЗ "Дубровицька ЦРЛ".

Також суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України пом`якшують покарання, суд відносить те, що обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та добровільно відшкодував завдану майнову шкоду.

Обставин, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілого, який просив суд обвинуваченого ОСОБА_1 суворо не карати.

Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 необхідно також враховувати положення статті 70 Кримінального кодексу України, а також роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 (з наступними змінами), згідно яких, щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м`яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами статті 70 Кримінального кодексу України.

Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи винного, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який щиро розкаявся у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом`якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 185 та частини 2 статті 185 Кримінального кодексу України, за якими кваліфікуються його дії, призначаючи остаточне покарання відповідно до положень статей 70 Кримінального кодексу України та вважає за можливе застосувати статтю 75 Кримінального кодексу України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку та обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Витрати на залучення експертів під час досудового розслідування - відсутні.

Речові докази в кримінальному провадженні - відсутні.

Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 185 та частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання:

- за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України - 1 (один) рік позбавлення волі;

- за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України - 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік з покладенням відповідно до частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обовязків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Дубровицького

районного суду Отупор К.М.