Рішення № 81591055, 06.05.2019, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 300/285/19

Провадження № 2/300/93/2019

06.05.2019 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді: Вотьканича В.А., з участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного 30 березня 1985 року, що зареєстрований Дмитрівською сільською радою Машівського району Полтавської області, про що зроблено актовий запис №4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу у сторін народилося троє дітей, які на теперішній час вже є повнолітніми. Вимоги позивач мотивує тим, що подальше спільне життя не складається, втратилися взаємопорозуміння та спільні інтереси, з`явилися різні погляди на сімейне життя. На примирення позивач не погоджується, шлюбні відносини продовжувати не бажає, а тому просить шлюб між нею та відповідачем розірвати.

Позивач в судове засідання не з"явилася, але надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України - шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Так, судом з`ясовано, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 береззня 1985 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Дмитрівською сільською радою Машівського району Полтавської області, про що зроблено актовий запис №4. Від спільного сімейного життя у сторін народилося троє дітей, які на теперішній час досягли повнолітнього віку. Проживання спільним подружнім життям та збереження сім`ї стало неможливим, позивач наполягає на розірванні шлюбу, примирення не бажає, сім`я існує формально, збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Відповідно до ст. 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у звязку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід розірвати та за вибором позивачки залишити їй прізвище " ОСОБА_3 ".

Керуючись ч. 1 ст. 51 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 265, 280, 282, 283 ЦПК України, ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд ,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 30 березня 1985 року Дмитрівською сільською радою Машівського району Полтавської області, про що зроблено актовий запис №4, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище " ОСОБА_3 ".

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Вотьканич В.А.