Рішення № 81584930, 26.03.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/143/19

Єдиний унікальний № 742/1370/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань - Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_2, представник позивача - ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 року представник позивачки звернувся до суду з позовом до ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування шкоди.

В обрунтування позову зазначено, що 20.04.2014 в м.Прилуки по вул.Київській, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи азтомобілем марки «Мерседес Бенц 220D», д.р.н. НОМЕР_2, водій ОСОБА_5, порушивши Правила дорожнього руху, допустив зіткнення з придорожнім деревом, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_6 отримала множинні тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події.

На дату загибелі ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала разом з матір'ю ОСОБА_2, яка і займалася її похованням, внаслідок чого зазнала матеріальної шкоди у вигляді витрат, пов'язаних з оплатою предметів ритуальної належності та ритуальних послуг у розмірі 3530,00 грн, сплачених на користь ФОП ОСОБА_7

Крім цього, бажаючи увічнити пам'ять про загиблу доньку, позивач сплатила на користь ФОП ОСОБА_8 вартість послуг з виготовлення надгробного пам'ятника у розмірі 30000,00 грн, на відшкодування яких має право на підставі закону.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Мерседес Бенц 220D», д.р.н. НОМЕР_3, була застрахована за полісом АС №4283561 (діючого на дату ДТП) у Приватному акціонерному товаристві "Страхове товариство "Гарантія", яке є особою відповідальною за відшкодування шкоди, завданої позивачу загибеллю доньки внаслідок ДТП.

19.01.2017 представник Позивача надав Відповідачу повідомлення про ДТП та заяву на виплату страхового відшкодування

04.07.2017, з порушенням встановленого законом 90 денного строку, відповідач здійснив на користь позивача часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 20498,94 грн. Після цього, 16.08.2017 Відповідач доплатив ще частину моральної шкоди у розмірі 5773,32 грн.

З урахуванням дати одержання Відповідачем усіх необхідних документів (19.01.2017 року), враховуючи строк встановлений законом, останній день для прийняття відповідачем рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату припадав на 19.04.2017 року.

Саме тому, виходячи з положень ст.253 ЦК України, сторона позивача переконана у тому, що з 20.04.2017 почався перебіг строку, з якого на недоплачені позивачеві суми страхового відшкодування мають нараховуватися неустойки, інфляційні витрати та відсотки за несвоєчасне виконання цього грошового зобов'язання.

При цьому, на думку позивача, обрахований відповідачем розмір відшкодування є меншим за той, що підлягає до сплати відповідно до діючого законодавства України, яким врегульовано порядок відшкодування шкоди у позадоговірних зобов'язаннях, що і змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Так, станом на дату ДТП розмір мінімальної заробітної плати дорівнював 1218,00 грн, а загальний розмір витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, який відшкодовується страховиком - 14616,00 грн (12x1218).

З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування належного позивачеві становить 29232,00 грн, з яких 14616,00 грн - відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, а 14616,00 грн - відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 26272,26 грн, заборгованість Відповідача перед Позивачем по сплаті відшкодування за страховим випадком від 20.04.2014 року, внаслідок якого загибла ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, становить 2959,74 грн.

Так, Відповідач здійснював виплату страхового відшкодування у різні періоди, а саме: 04.07.2017 року сплатив 20498,94 грн, 16.08.2017 року - 5773,32 грн, а решта - 2959,74 грн не сплачена і по сьогодні.

Тож, загальна сума пені за підрахунками сторони позивача складає 2336,59 грн, загальна сума інфляційних збитків за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем становить 1117,58 грн, а загальна сума відсотків за користування грошовими коштами через несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 269,15 грн.

Судові витрати, пов'язані з оплатою позивачем професійної правничої допомоги становить 6400,00 грн, які разом з усією утвореною заборгованістю позивачка нині просить стягнути з ПАТ «Страхове товариство «Гарантія».

07.05.2018 суддею Бездідьком В.М. у даній справі було відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 27.07.2018.

27.07.2018 засідання не відбулось через відпустки сторін у справі та було призначено на 20.09.2018.

20.09.2018 у даній справі було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

30.10.2018 представником ПрАТ «СТ «Гарантія» було подано заяву про перегляд заочного рішення, на підставі якої 31.10.2018 суддею Ільченком О.І. було відкрито провадження та призначено розгляд на 22.11.2018.

22.11.2018 вказану вище заяву було задоволено, заочне рішення від 20.09.2018 - скасовано, а у справі призначено підготовче судове засідання на 09.01.2019.

09.01.2019 підготовче засідання було закрите, а справа призначена до судового розгляду на 21.02.2019 року в режимі відеоконференції.

21.02.2019 через колегіальний розгляд кримінальної справи дана справа була знята з розгляду, який перенесено на 26.03.2019.

У судове засідання сторони не з'явилися, але подали заяви про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до відзиву на позов від 27.07.2018 (а.с.41-45) стороною відповідача позовні вимоги не визнаються з наступних підстав.

19.01.2017 до ПрАТ «СТ «Гарантія» від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про ДТП та заява про виплату їй страхового відшкодування, але не всі документи, додані до заяви, були завірені належним чином, у зв'язку з чим страховик листом №222/17 від 06.02.2017 року та повторним листом №634/17 від 17.03.2017 року звернувся до представника позивачки з проханням такі надати.

Так, 16.06.2017 до страховика надійшла заява за підписом ОСОБА_3, до якої були додані вже належним чином завірені необхідні документи, тому починаючи саме з цієї дати страховик протягом передбачених відповідним законом 90 днів мав прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті ОСОБА_2 страхового відшкодування, тобто у строк до 15.09.2017 року, що і було зроблено ПрАТ «СТ «Гарантія» належним чином.

З відповіді на відзив від 01.02.2019 вбачається незгода представника позивача з проведеним відповідачем розрахунком моральної шкоди, зокрема, щодо відрахування з неї 18% податку з доходів фізичних осіб та 1,5 % військового збору, зі сплатою позивачці лише половини розміру моральної шкоди, а також з фактом подачі ним документів до ПрАТ «СТ «Гарантія» у копіях. Поряд з цим, також звернуто увагу суду на відсутність порушень з боку сторони позивача в частині сплати витрат на правову допомогу, як про те зазначалося у відзиві відповідача.

Тож, дослідивши усі наявні у матеріалах справи документи, суд приходить до наступного висновку.

20.04.2014 померла ОСОБА_6, батьками якої записані ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (а.с.9-13).

На день смерті ОСОБА_6 була зареєстрованою разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Постановою від 03.07.2014 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014270000000127 від 20.04.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України було закрито через загибель водія автомобіля MERSEDES BENZ 220D, д.р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_5 на місці події (а.с.7-8).

Полісом №АС/4283561 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.08.2013 року (а.с.46) автомобіль MERSEDES BENZ 220D, д.р.н. НОМЕР_2, було визначено забезпеченим транспортним засобом.

Відповідно до розрахункової квитанції ПП ОСОБА_7 від 21.04.2014 (а.с.16) витрати на поховання склали 3530,00 грн.

Згідно з товарним чеком від 07.12.2016 ФОП ОСОБА_8 (а.с.17) вартість замовленого позивачкою пам'ятника склала 30000 грн.

19.01.2017 представником позивачки було повідомлено ПрАТ «СТ «Гарантія» про дорожньо-транспортну пригоду та подано відповідну заяву про виплату їй страхового відшкодування (а.с.19-20, 47).

З листів ПрАТ «СТ «Гарантія» від 06.02.2017 та від 27.03.2017 (а.с.48-50) вбачається, що страховиком дійсно пропонувалося представникові позивачки надати нотаріально засвідчені копії свідоцтв про народження та смерть ОСОБА_6, довіреності ОСОБА_2, а також оригінал довідки про склад сім'ї загиблої ОСОБА_6 та фотографії встановленого пам'ятника.

Згідно з заявою про долучення матеріалів (а.с.51), отриманою ПрАТ «СТ «Гарантія» 16.06.2017, всі ці вказані вище документи були надані ОСОБА_3 страховику.

Листом ПрАТ «СТ «Гарантія» від 27.03.2018 (а.с.21) було підтверджено отримання 19.01.2017 вказаної вище заяви представника позивача та роз'яснено, що 04.07.2017 страховиком було проведено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 21924,00 грн, яке складалося з відшкодування витрат на поховання в розмірі 14616,00 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 7308,00 грн, оскільки така підлягає оподаткуванню на загальних умовах, а також повідомлено про необхідність надання додаткових документів для можливості провести страхову виплату на користь ОСОБА_10, які були отримані від ОСОБА_3 11.08.2017, а 16.08.2017 було проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 7308,00 грн вже і на його користь.

Зі страхового акта та додатку до нього (а.с.22-23) вбачається порядок розрахунку розміру належної ОСОБА_2 страхової виплати, яка відповідно до платіжного доручення №1130 від 04.07.2017 була їй виплачена у розмірі 20498,94 грн (а.с.24).

А зі страхового акта та додатку до нього (а.с.25-26) вбачається порядок розрахунку розміру належної ОСОБА_10 страхової виплати, яка відповідно до платіжного доручення №1421 від 16.08.2017 була йому виплачена у розмірі 5773,32 грн (а.с.27).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст.1187 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п.1.7 ст.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 1961-ІV) забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Так, дійсно, станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Мерседес Бенц 220D», д.р.н. НОМЕР_2, була застрахована за полісом АС №4283561, чинним на дату скоєння ДТП, у ПрАТ "СТ "Гарантія", яке відповідно до ст.22 Закону 1961-ІV є особою відповідальною за відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2, яка у розумінні п. 1.3. статті 1 даного Закону є потерпілою внаслідок загибелі доньки.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону 1961-ІV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Частиною 2 ст.35 вказаного Закону передбачено не самостійне подання заяви про страхове відшкодування, а наведено чіткий перелік документів, які до цієї заяви додаються : а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання

страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво

про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного

номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника

про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання

дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за

наявності).

Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

З листа ПрАТ «СТ «Гарантія» №222/17 від 06.02.2017 року та відповідної заявою представника позивача про долучення матеріалів від 16.06.2017 року досить чітко прослідковується факт надання ОСОБА_11 19.01.2017 року страховику ряду визначених законом документів, однак не завірених належним чином, а також факт надання ОСОБА_11 16.06.2017 року страховику ряду визначених законом документів, але вже завірених належним чином.

Відповідно до вимог ч.2 ст.36 Закону 1961-ІV страховик зобов'язаний прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його здійсненні не пізніше 90 днів з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про ДТП.

Тож, з огляду на чіткі вказівки спеціального закону щодо необхідності долучення до заяви про виплату страхового відшкодування ряду визначених законом документів та порядку їх засвідчення, страховик цілком законно приймав рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування протягом 90 днів з моменту отримання ним заяви про страхове відшкодування вже з належним чином оформленими документами, тобто з 16.06.2017 року, про що свідчать копії платіжних доручень №1130 від 04.07.2017 року та №1421 від 16.08.2017 року про фактично виплачені кошти.

Що стосується розміру цих виплат, то згідно з ч. 4 ст.27 Закону 1961-ІV страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховим випадком у даній ситуації є дорожньо-транспортна пригода, що сталася 20.04.2014 року, внаслідок якої загинула ОСОБА_6

Згідно зі ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати у 2014 році становив 1218 гривень на місяць.

Таким чином, максимальний розмір страхового відшкодування, яка підлягало виплаті страховиком ОСОБА_2, як відшкодування витрат на поховання доньки ОСОБА_6, становить 14616 грн (12 місяців х 1218 грн).

Питання відшкодування моральної шкоди регламентоване ч.3 ст.27 Закону 1961-ІV, згідно з якою страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Батьки ОСОБА_6 (а.с.9) на момент її загибелі вже були розлученими (а.с.15), але обоє залишалися живими, а тому моральна шкода, завдана її смертю підлягала виплаті рівними частинами як матері, так і батькові.

Отже, розмір страхового відшкодування по моральній шкоді, який підлягав виплаті безпосередньо ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 становить: 7308, 00 грн (12 місяців х 1218,00 грн : 2 особи).

Розділом IV Податкового кодексу України регламентовано сплату податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з п.163.1.1. ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

При цьому, згідно з п.164.2.14 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

Відповідно до п.168.1.1, п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує і виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПК України.

Разом з цим, відповідно до абзацу «а» п.176.2 ст.176 особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Таким чином, відповідно до податкового законодавства страховик, як податковий агент, зобов'язаний з сум моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю потерпілих, перерахувати до державного бюджету суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18% від виплати та суму військового збору у розмірі 1,5% від виплати.

На підставі викладеного вище страховиком, як податковим агентом, із належної до виплати ОСОБА_2 суми відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 7308,00 грн цілком законно було утримано та перераховано до державного бюджету України податок з доходів фізичних осіб у сумі 1315,44 грн (18%) та військовий збір у сумі 109,62 грн (1,5%).

Саме тому розмір належної ОСОБА_2 до виплати суми страхового відшкодування становить: 14616,00 грн + (7308,00 грн - 1315,44 грн - 109,62 грн) = 20498,94 грн, що і було їй виплачено ПрАТ «СТ «Гарантія» відповідно до платіжного доручення №1130 від 04.07.2017 року та отримано її представником ОСОБА_11 (а.с.54).

Зважаючи на факт повної та своєчасної виплати ОСОБА_2 належного їй від ПрАТ «СТ «Гарантія» страхового відшкодування, суд не знаходить жодних підстав для задоволення поданого нею позову та стягнення з ПрАТ «СТ «Гарантія», крім неіснуючої заборгованості по страховому відшкодуванню, ще і 3% річних за порушення строків виплати страхового відшкодування, які були дотримані ПрАТ «СТ «Гарантія» у чіткій відповідності з ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також інфляційних збитків. Поряд з цим не підлягають задоволенню і вимоги позивача, пов'язані з відшкодуванням витрат на оплату послуг з надання професійної правової допомоги.

На підставі викладеного вище та ст.1187 ЦК України, ст.1, 27, 35, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», ст.163-164, 167-168, 176 ПК України, керуючись ст.12-13, 48, 81, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 АДРЕСА_2, ІПН - НОМЕР_1), представник позивача - ОСОБА_3 АДРЕСА_3, до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (Печерський узвіз, 3, м.Київ, 01601) про відшкодування шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.04.2019 року.

Головуючий: О.Ільченко