Ухвала суду № 81583117, 07.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11824/17

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Виниченко Л.М., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Гончарука Віктора Петровича, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,-

у с т а н о в и в :

До Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 подана заява про відвід головуючого судді Гончарука В.П. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

Заява мотивована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.03.2019 року задоволено заяву про самовідвід судді Яровенко Н.О. До матеріалів справи долучено протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2019 року на основі якого для розгляду справи за позовом ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначено суддю Гончарука В.П., проте таке призначення відбулося з грубим його порушенням.

Так, згідно п.п. 2.3.53 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції від 15.09.2016 року результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи є протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, що автоматично створюється автоматизованою системою.

Також зазначає, що доказом того, що протокол автоматизованого розподілу справи між суддями сформований автоматизованою системою в порядку встановленому Положенням є звіт про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Натомість надано звіт про повторний автоматичний розподіл справ між суддями від 15.03.2019 року. Звіт про повторний автоматичний розподіл справ від 15.03.2019 року є доказом того, що суддя Гончарук В.П. для розгляду справи призначений незаконно, оскільки звіт про повторний автоматичний розподіл справ між суддями Положенням не передбачений.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.2019 року передано вирішення питання про відвід головуючого судді по справі іншим суддею, який не входить до складу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.05.2019 року вирішення питання про відвід передано судді Виниченко Л.М.

За нормою ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Проаналізувавши матеріали справи з метою встановлення обставин, які є підставами звернення відповідача ОСОБА_1 із заявою про відвід, суд приходить до наступного висновку.

Підстави для відводу судді визначені ст. 36 ЦПК України.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно ст. ст. 3, 10 ЦПК України, цивільні справи вирішуються судом на основі закону, за умов, що виключають сторонній вплив на нього. Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу. Можливість заявити відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді.

Відповідно до ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

З матеріалів справи убачається, що суддя Гончарук В.П. визначений для розгляду справи шляхом проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 755/11824/17 між суддями на підставі Розпорядження № 16 від 15.03.2019 року винесеного після постановлення 14.03.2019 року суддею Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Н.О. ухвали про самовідвід, за результатами якого системою автоматизованого розподілу сформовано відповідний протокол від 15.03.2019 року (а.с. 190).

Як підставу для відводу судді заявник зазначила про наявність обставин, які викликають сумнів в об'єктивності проведення такого автоматизованого розподілу справи та визначення судді Гончарука В.П. для розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (від 09 листопада 2006 року, № 33949/02, § 49-52,) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.

За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.

Обставини наведені заявником не дають достатніх підстав для висновків про наявність порушень при здійсненні повторного автоматизованого розподілу справи або упередженості судді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain» від 07 липня 1989 року №11681/85).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Аналізуючи наведені заявником доводи, що на її думку слугують підставами для відводу судді Гончарука В.П., та беручи до уваги неодноразові випадки заявлення відводів заявником складу суддів Дніпровського районного суду м. Києва за час знаходження справи № 755/11824/17 в провадженні суду, суд приходить до висновку, що дії заявника покликані на затягування розгляду справи, де заявник виступає у якості відповідача та недобросовісну реалізацію заявником своїх процесуальних прав.

Таким чином у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Гончарука В.П. слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 38-40, 182, 260 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Гончарука Віктора Петровича, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг відмовити.

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).

Суддя