Рішення № 81577215, 06.05.2019, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/793/19

Номер провадження 2/585/461/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого-судді В.О. Шульги, за участю секретаря С.А. Дем`яненко, розглянувши без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНАВТОКОМ» про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення (реституції) переданої на виконання правочину грошової суми, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНАВТОКОМ» і просить: визнати недійсним договір № Р-300037 купівлі-продажу з розстроченням платежу від 15.01.2019 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ВІНАВТОКОМ» код ЄДРПОУ 41208555 в особі директора ОСОБА_2 ; стягнути з ТОВ «ВІНАВТОКОМ» на користь ОСОБА_1 грошову суму (реституцію) у розмірі 30000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. В обгрунтування позову вказує, що 14 січня 2019 року на сайті ОЛХ позивач знайшов оголошення про продаж автомобіля Lada ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) за ціною, що є нижчою за ринкову вартість, а саме 85560. Попередньо зателефонувавши за номером телефону, вказаним в оголошенні, він дізнався про наявність авто, адресу куди потрібно приїхати та домовився про зустріч. Наступного дня з`явившись за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , йому повідомили, що автомобіль, який він хотів купити був проданий, а такої ж марки, моделі комплектації буде протягом кількох днів, оскільки авто вже завантажені на тяга та направляються до їхнього салону. Після чого представником ТОВ «Вінавтоком», продавцем-консультантом Єлизаветою було запропоновано підписати договір купівлі-продажу з розстроченням платежу та сплатити аванс за автомобіль. Договір він підписав, особливо не вчитуючись, оскільки не має належної юридичної освіти, а представник «Вінавтоком» його запевнила, що це звичайний договір купівлі-продажу зі сплатою його вартості частинами. 15.01.2019 року між позивачем, ОСОБА_1 та ТОВ «ВІНАВТОКОМ» код ЄДРПОУ 41208555 в особі директора ОСОБА_2 укладено Договір № Р-300037 купівлі-продажу з розстроченням платежу. При укладенні Договору, директор ТОВ «ВІНАВТОКОМ» ОСОБА_2 особисто присутнім не був. Після підписання Договору, продавцем-консультантом ТОВ «ВІНАВТОКОМ» Єлизаветою було запропоновано сплатити на розрахунковий рахунок ТОВ «ВІНАВТОКОМ», який було вказано договорі, авансовий платіж в розмірі 30000 грн., що він і зробив того ж дня. Згідно Договору №Р-300037 від 15 січня 2019 року, продавець зобов`язується придбати та передати у власність транспортний засіб LadaLargusCross, а Покупець зобов`язується прийняти транспортний та сплачувати платежі згідно Договору. Зачекавши близько 7 днів, він зателефонував за номером телефону, який було вказано в Договорі, і запитав - коли він отримає свій автомобіль. Особа, яка відповіла повідомила, що автомобіль, який йому везли – прибув до салону з дефектом кузову, тому його відправили назад на завод, та попросили перетелефонувати ще через 7 днів. Зателефонувавши у вказану дату, йому повідомили про відсутність автомобіля у зв`язку з тим, що наступний автомобіль, який привезли, мав ще якусь технічну несправність, тому його знову відправили на завод виробника та повідомили, що коли автомобіль з`явиться - йому наберуть самі. 26.01.2019 він направив відповідачу рекомендований лист із заявою про надання відповіді щодо виконання умов Договору № Р-300037 від 15.06.2019р. на адресу, яка була вказана в реквізитах Договору. Відповіді він не отримав. Окрім того, 09.02.2019 він повторно направив відповідачу заяву про надання інформації щодо виконання умов договору. Відповідачем знову відповіді не надано. Не зважаючи на повторні звернення до ТОВ «Вінавтоком», на день подання позову до суду, від відповідача не було жодного дзвінка; автомобіль, за який він сплатив аванс відповідно до вищевказаного Договору - передано не було. Укладаючи Договір, представник ТОВ «ВІНАВТОКОМ», запевнила, що він отримає автомобіль вказаний в Договорі, протягом кількох днів, на що він розраховував. Проте до цього часу, він як споживач не отримав свій товар, за який було сплачено частину його вартості. В обгрунтування вимог позивач зокрема посилається на статтю першу Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що Європейським судом з прав людини (рішення від 09 жовтня 1979 року в справі Уйрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), зазначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Стверджує, що під час укладення та підпису Договору, його волевиявлення відповідало його внутрішній волі на укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу для набуття права власності на рухоме майно, а не на укладення договору пошуку транспортного засобу. При укладенні договору, представником ТОВ «Вінавтоком», його введено в оману щодо обставин та умов договору, які мають істотне значення. Пошук транспортного засобу за ціною нижче ринкової є теоретичними та примарними правами для набуття ним права власності. Захист прав людини і основоположних свобод призначено для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. А отже, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто, про набуття особою права власності на майно. Сторонами при укладенні Договору за №Р-300037 від 15 січня 2019 року не досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору щодо купівлі-продажу транспортного засобу та умов, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Крім того, при укладенні договору та його підпису не був присутнім представник продавця - директор ТОВ «Вінавтоком» ОСОБА_5 С.П. Таким чином, укладений сторонами договір за своїм змістом суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Позивач надав суду заяву з проханням розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримує і прохає їх задовольнити.

Відповідач ТОВ «ВІНАВТОКОМ» явку представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду не клопотав. Судова повістка надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) вважається врученою відповідно п.4) ч.8 ст. 128 ЦПК України.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що 15 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНАВТОКОМ» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № Р-300037 купівлі продажу з розстроченням платежу за яким: продавець зобов`язується придбати та передати у власність транспортний засіб, визначений у п.3.1 договору, а покупець зобов`язується прийняти транспортний засіб та сплачувати платежі згідно з умовами договору (п.1.1.). Передача транспортного засобу відбувається з моменту підписання покупцем специфікації (Додаток № 3 до Договору) та сплати ним на рахунок продавця комісії за організацію і авансового платежу у повному обсязі (п.1.2). Предметом договору є: Lada Largus Cross. Вартість ТЗ та розмір Авансового платежу вказується в Додатку № 1 до договору (п.3.2). ТЗ передається покупцю протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок продавця: комісії за організацію, авансового платежу (п.5.1). Порядок, строки та суми платежів визначені в Графіку платежів у Додатках № 1 та № 2 до Договору.

До договору додано платіжний документ ТОВ «Вінавтоком», в якому зазначено банківський рахунок НОМЕР_1 для платника ОСОБА_1 для внесення авансового платежу в сумі 30000,00 грн. згідно договору № Р-300037 від 15.01.2019.

Згідно квитанції «ПриватБанку» від 15.01.2019 ОСОБА_1 сплачено на вказаний банківський рахунок 30000,00 грн. авансового платежу за договором № Р-300037 від 15.01.2019.

В Акті обраного автомобіля до договору Р-300037 від 15.01.2019 ОСОБА_1 зазначено: транспортний засіб ВАЗ Lada Largus Cross 2015 р.в., комплектація – Lux, модифікація НОМЕР_2 -XE 7-42, колір Castmere. Додаткове обладнання: ГБО-IV, зимова гума (5 коліс), антиком, пороги, захист. Додаткові умови: КАСКО (12 міс.), знижка (-7%) від вартості ТЗ. Дата доставки – 22.01.2019, повна вартість транспортного засобу 92000 грн. (85560,00 грн.). Авансовий платіж – 30000 грн. Повна вартість транспортного засобу 85560,00 грн.

26.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся на адресу ТОВ «ВІНАВТОКОМ» з заявою в якій, зокрема зазначив, що відповідно до умов договору № Р-300037 купівлі-продажу з розстроченням платежу від 15.01.2019 року ним сплачено авансовий платіж в сумі 3000 грн.; датою поставки транспортного засобу вказано 22.01.2019 року. Однак, до цього часу жодної інформації по виконанню зі сторони «Вінавтоком» умов договору, а саме передачі транспортного засобу виконано не було. В зв`язку з чим просить повідомити про виконання договору № Р-300037, надати формацію де та коли буде поставлений зазначений транспортний засіб. Відповідь просить надати у письмовому вигляді до 05.02.2019 р.

Вказану заяву надіслано рекомендованим листом і отримано ТОВ «ВІНАВТОКОМ» - 11.02.2019р.

09.02.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою на адресу ТОВ «ВІНАВТОКОМ» в якій прохав повідомити про виконання договору № Р-300037.

Поштове відправлення із зазначеною заявою повернуто відправнику ОСОБА_1 із відміткою «За закінченням строку зберігання».

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою – третьою, п`ятою та шостою стаття 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика, зокрема, включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману (п.2) ч.1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»

Відповідно до п.1), п.3), п.6) ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до п.1), п.3), п.4) ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману:

- пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;

- відмова від пред`явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка

- недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;

Згідно п.2) ч.2 ст.15 ЦК України одним способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів» в частині застосування відповідачем саме нечесної підприємницької практики.

При цьому суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір № Р-300037 купівлі продажу з розстроченням платежу. Відсутність директора ТОВ «Вінавтоком» С.П. Алексєєнка при підписанні договору не свідчить про недійсність такого договору, оскільки договір містить підпис директора і печатку ТОВ «Вінавтоком». Суд також враховує, що згідно п.6.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відсутність додатків № 1 та № 2 також не свідчить про недійсність договору, оскільки при підписанні договору представником ТОВ «Вінавтоком» було використано засоби нечесної підприємницької діяльності, визначені ч.2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», які ввели в оману споживача ОСОБА_1

Так, позивачем доведено, що консультант-продавець ТОВ «Вінавтоком» умисно повідомила позивачу перед укладенням договору недостовірну інформацію щодо:

- наявності у відповідача обраного позивачем автомобіля Lada ОСОБА_6 Cross з ціною продажу 85560,00 грн., про що позивач вказав в акті обраного автомобіля;

- необхідності сплати авансу в сумі 30000 грн. на рахунок НОМЕР_1 , що вказаний в розділі 17 договору «Реквізити сторін» та видачі платіжного документу (а.с. 12) в той час як сума авансового платежу мала бути визначена в додатку № 1 до договору;

- строку поставки транспортного засобу, який зі слів продавця-консультанта становить декілька днів, а згідно п.5.1 договору транспортний засіб передається покупцю протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати на рахунок продавця комісії за організацію та авансового платежу.

- нечіткого та двозначного викладення п.п. 5.4.-5.6 договору, що створило у позивача враження обов`язку відповідача передати йому транспортний засіб.

На думку суду, вказане у сукупності дійсно спонукало позивача укласти оспорюваний договір, на який би в іншому разі він не погодився б, оскільки бажав укласти саме договір купівлі-продажу транспортного засобу, який був в наявності, а не договору пошуку транспортного засобу.

При вирішенні даного цивільно-правового спору також суд враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Таким чином, враховуючи несправедливі умови оспорюваного договору № Р-30037 купівлі-продажу з розстроченням платежу від 15.01.2018, суд дійшов висновку, що цей правочин вчинений з використанням нечесної підприємницької практики, позивача ввели в оману, а відтак вказаний договір слід визнати недійсним.

Суд відхиляє інші твердження позивача щодо визнання договору недійсним, зокрема з підстав, визначених ч.1 ст. 230 ЦК України, як такі, що є безпідставними, оскільки спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів». При цьому суд враховує, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 30000,00 грн., суд враховує наступне.

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки, укладений між сторонами договір визнано недійсним, слід застосувати реституцію як спосіб захисту цивільного права, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 30000,00 грн. сплачених позивачем в якості авансового платежу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНАВТОКОМ» про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення (реституції) переданої на виконання правочину грошової суми - задовольнити.

Визнати недійсним договір № Р-300037 купівлі-продажу з розстроченням платежу від 15.01.2019 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНАВТОКОМ» код ЄДРПОУ 41208555 в особі директора Алексєєнка ОСОБА_7 Петровича.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНАВТОКОМ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі тридцять тисяч гривень (30000 грн. 00 коп.) та судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга