Рішення № 81574150, 03.05.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/17128/18

н/п 2/640/1102/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,

при секретарі - Медведєвої Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи ГУНП в Харківській області, відділ поліції Київського району ГУНП в Харківській області про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який в ході судового розгляду було уточнено, яким просить визнати знаходження під слідством в КП № 12015220490004721 з 02.02.2016 р. по 02.02.2018 р. протиправним, протизаконним. Бездіяльність не повідомлення йому про закриття КП № 12015220490004721 належним чином відповідною постановою, а також не надання йому інформації в порядку встановленому законом, не інформування його про те, що після закриття кримінального провадження КП № 12015220490004721 він має право на відшкодування спричиненого йому незаконним, протиправним находженням під слідством в КП № 12015220490004721. Бездіяльність не внесення його заяв в ЄРДР скоєних посадовими та службовими особами ГУНП в Харківській області від 18.04.2018 р., а також районними відділами поліції Київського району (заява від 29.08.2017 р.). Зобов'язати відповідача компенсувати спричинену йому моральну шкоду в розмірі 28000000,50 грн. Матеріальну шкоду в сумі 100152,00 грн. в якості компенсації втраченого заробітку. Судові витрати в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.10.2015 року об 19 год. виявив порушення ПДР України по вул. Сумській 11. Викликав поліцію та повідомив про порушення ПДР, попередив про те, що викликав поліцію всіх водіїв, які прийшли до своїх транспортних засобів, які були припарковані на пішохідному переході на перехресті вул. Сумської, 11/ вул. Театральна, 1. Один з водіїв навмисно скоїв наїзд на нього, та вдарив бампером його по ногам, після чого він опинився на капоті. Після цього, він просив водія заглушити двигун, проте водій поїхав разом з ним на капоті по вул. Сумській. 01.10.2015 року водій була затримана до приїзду працівників поліції. Він написав заяву про те, що на нього було скоєно наїзд автомобілем НОМЕР_1, заяву передано слідчому ОСОБА_2 Слідча ОСОБА_2 ознайомилась з аудіо- та відеозаписом подій, на яких видно, що він хуліганських дій не вчинював, за ручку автомобіль не смикав, а лише повідомив водія про те, що вона порушує ПДР та припаркована на зебрі пішохідного переходу.

Зазначає про те, що слідчий ОСОБА_2, ознайомившись з вказаними доказами, не взяла їх до уваги, а прийняла тільки доводи водія транспортного засобу, який вчинив на нього наїзд, про, нібито, вчинення ним хуліганських дій. Винесла відносно нього постанову про вчинення хуліганських дій за ст. 173 КУпАП, закривши кримінальне провадження №12015220490004721. Разом з тим, відновила вказане кримінальне провадження та вручила йому підозру за ст. 296 КК України. Вказаними діями слідчий намагався вчинити на нього тиск, виправдати водія транспортного засобу та приховати власну протиправну бездіяльність та скоєну фальсифікацію. Вказує на те, що слідчим не внесено до ЄРДР відомості про вчинений відносно нього наїзд транспортним засобом.

Неодноразово звертався за даним фактом зі скаргами до керівництва ГУНП в Х/о (заява від 18.04.2018 р.) та до суду. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова по справі 1-кс/640/8065/17, № 640/15613/17, зобов'язано слідчого внести відомості до ЄРДР, що зроблено не було.

Кримінальне провадження №12015220490004721 було закрито Прокуратурою Харківської області 02.02.2018 р. за відсутністю складу злочину. Київським районним судом м. Харкова зобов'язано відкрити кримінальне провадження по відношенню до водія BMW, д/н НОМЕР_2. Червонозаводським районним судом м. Харкова, за його скаргами, зобов'язано відкрити кримінальні провадження по відношенню до слідчого ОСОБА_2 Слідчий ОСОБА_2 скоїла по відношенню до нього кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з протизаконним залученням його в якості підозрюваного по кримінальному провадженню.

Посилається на те, що своїми некваліфікованими, протиправними діями, протизаконною бездіяльністю, слідчим Київського відділу поліції ОСОБА_2 порушені його права, він протизаконно знаходився під слідством з 02.02.2016 р. до 02.02.2018 р. по кримінальному провадженню № 12015220490004721. Слідчий незаконно вилучила його планшет АР-725G. Вказаними діями, а також бездіяльністю щодо невнесення заяви в ЄРДР, незаконним затримання без оформленням протоколу затримання, порушенням його прав, йому спричинено моральну шкоду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.09.2018 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2018 р. повернуто позивачу заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.10.2018 р. позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2018 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04.10.2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 р. відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2019 р. позову заяву залишено без руху для надання позивачем додатків до позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.04.2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, відповідно до отриманої судом заяви позовні вимоги підтримав, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Представник третьої особи ГУНП в Харківській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. Відповідно до наданого до суду відзиву в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Посилається на те, що слідчий, здійснюючи свої повноваження, відповідно до вимог закону, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Зазначив, що свої вимоги позивач обґрунтовує бездіяльністю, незаконними, на його думку, діями, і процесуальними рішеннями слідчого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220490004721. Дії та процесуальні рішення слідчого під час досудового розслідування, інше визначення слідчим обсягу і характеру дій при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил ст. 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Зазначає про те, що на сьогоднішній день відсутні будь-які рішення прокуратури чи суду, якими було б встановлено факт незаконних дій чи бездіяльності або протиправної поведінки слідчого Київського ВП ГУНП в Х/о по відношенню до позивача. Посилання позивача з приводу того, що повідомленням йому про підозру на нього був здійснений психологічний тиск з боку слідчого, не відповідає дійсності. Оскільки повідомлення про підозру не є безумовною підставою для відшкодування шкоди, жоден запобіжний захід відносно позивача не обирався, права не порушувались. Саме в рамках кримінального провадження слідчим суддею розглядаються скарги на дії органу досудового розслідування. Відповідно до поданої до суду заяви, розгляд справи просила проводити без її участі з урахуванням наданого відзиву та доказів.

Представник третьої особи Київського відділ поліції ГУНП в Харківській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. Відповідно до поданого до суду відзиву на позовні вимоги в задоволенні позову просить відмовити. Посилається на те, що право на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування передбачено чинним законодавством. Реалізації позивачем свого права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Будь-яких обмежень свобод або особистих прав позивача при проведення досудового розслідування не допущено, позивач не надав доказів спричинення взагалі будь-якої шкоди, оскільки лише сам факт звернення позивача з заявами до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав. Крім того, з процесуальних документів по кримінальному провадженню № 12015220490004721 вбачається, що старшим слідчим Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 зазначене кримінальне провадження закрито ще 18.01.2016 р., однак 26.01.2016 р. прокурором ХМП № 2 винесено постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження з метою подальшого досудового розслідування. Позивач обмежився лише загальними посиланнями на бездіяльність органів досудового розслідування та завдаванням такою бездіяльністю моральної шкоди, не довівши ні факту наявності такої шкоди, та чим вона підтверджується (висновків лікарів, психологічна експертиза, погіршення стану здоров'я) ні в чому вона полягає, ким та в якій мірі була завдана, наявність причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю та можливим завданням шкоди. З приводу посилання позивача на ухвал слідчих суддів, зазначає про те, що, відповідно до їх змісту про визнання фактів бездіяльності або незаконності дій органів досудового розслідування в них не йдеться. Відповідно до поданої до суду заяви, розгляд справи просив проводити без його участі з урахуванням наданого відзиву.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду судом встановлено наступні фактичні обставини справи, та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 18.01.2016 р. вбачається, що старшим слідчим Київського ВП ГУНП в Х/о ОСОБА_2 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015220490004721 від 02.10.2015 р. за ч. 1 ст. 296 КК України - закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Зазначено про необхідність внесення до ЄРДР відомостей про прийняте рішення, та направлення копії постанови прокурору, потерпілому та заявнику. Згідно ст. 173 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 виділити матеріали, щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 Мироненко С. від 26.01.2016 року скасовано постанову слідчого Київського ВП ГУНП в Х/о від 18.01.2016 р. про закриття кримінального провадження № 12015220490004721 від 02.10.2015 р. за ч. 1 ст. 296 КК України. Вказано про необхідність внесення відомостей про прийняте рішення до ЄРДР та відновлення досудового розслідування, направлення постанови процесуального прокурора для виконання до Київського ВП ГУНП в Х/о з метою проведення подальшого досудового розслідування.

Відповідно до копії повідомлення про підозру від 02.02.2016 року складеної старшим слідчим Київського ВП ГУНП в Х/о ОСОБА_2, та погодженої прокурором ХМП № 2 Мироненко С.С., вбачається, що відносно ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру в кримінальному провадженні № 12015220490004721 від 02.10.2015 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Відповідно до копії листа прокурора ХМП № 2 Мироненко С.С. від 09.06.2016 р. за 04-36-533-15 просить забезпечити можливість старшому слідчому СВ Київського ВП ГУНП в Х/о ОСОБА_2 вручити повідомлення про підозру ОСОБА_1 на його робочому місці.

Відповідно до копії листа ХМП № 4 від 30.12.2015 р. за № 04-33-8987-15 ОСОБА_1 повідомлено про те, що в ході проведення перевірки встановлено, що слідча дія була зафіксована аудіо записом на носії інформації, планшеті "Assistant AP-725 G", який був добровільно переданий ОСОБА_4 28.12.2015 року старшим слідчим СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 вказаний планшет повернуто ОСОБА_4

Відповідно до копії висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи КЗОЗ ХОБСМЕ за № 702-2016 від 01.07.2016 року вбачається, що у ОСОБА_1 мають місце крововиливи на руках, які виникли від травматичної дії тупих твердих предметів за механізмом удар-здавлення за 7-8 днів до проведення огляду. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, які викликали короткотривалі наслідки, тривалістю на більше 6 днів (п.п. 2.3.2. "б", 2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказ № 6 від 17.01.1995 р. МОЗ України").

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідно до ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною 2 ст.1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до копії відповіді Прокуратури Харківської області від 13.02.2018 р. за № 15/3-472-17 надано відповідь ОСОБА_1 на заяву від 22.12.2017 р. щодо можливих неправомірних дій старшого слідчого СВ Київського ВП ГУНП в Х/о ОСОБА_2 та з інших питань. Повідомлено про те, що заяви не містять обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення вказаною особою. Роз'яснено, що у випадку незгоди з відповідними рішеннями, має право на оскарження їх слідчому судді. Крім того, повідомлено про закриття 02.02.2018 року кримінального провадження № 12015220490004721 від 02.10.2015 р. у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.07.2018 р., справа № 646/3093/18, н/п 1-кс/640/2832/2018, задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Прокуратури Харківської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 16.05.2018. Зобов'язано уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 16.05.2018.

Відповідно до копії листа Прокуратури Харківської області від 31.07.2018 р. за № 15/3-472-17 ОСОБА_1 повідомлено про те, що 26.07.2018 року на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.07.2018 р. до ЄРДР за № 42018220000000844 внесено відомості за ч. 2 ст. 382 КК України на підставі заяви від 16.05.2018 р.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.04.2018 р., справа № 646/1157/18, н/п 1-кс/640/1359/2018, зобов'язано уповноважену особу прокуратури Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою про вчинення кримінального правопорушення, поданою ОСОБА_1, отриманої Харківською обласною державною адміністрацією 27.12.2017 року, яка надійшла до прокуратури Харківській області та отримана її уповноваженими особами 13 лютого 2018 року, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати ОСОБА_1 витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до копії відповіді Прокуратури Харківської області від 23.04.2018 р. за № 15/3-472-17 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про внесення 23.04.2018 р. відомостей до ЄРДР за № 42018220000000513 за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.04.2018 р.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.11.2018 року, справа № 646/3639/18, н/п 1-кс/646/5407/2018, за скаргою ОСОБА_1, скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Попова Д.В. від 29.08.2018 року про закриття кримінального провадження № 42018220000000513, відомості за яким внесено до ЄРДР 23.04.2018 за ч.1 ст. 366 КК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.10.2017 року, справа № 640/15613/17, н/п 1-кс/640/8065/17, задоволено скаргу ОСОБА_1, зобов'язано слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області, визначеного у встановленому законом порядку, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 29.08.2017 (ЖЕО Київського ВП ГУ НП в Харківській області за № 27874 від 06.09.2017.

Приписами ч. 1 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Посилання позивача на протиправність та незаконність дій слідчого не підтверджені відповідними доказами. З наданих до суду копій ухвал слідчих суддів, вбачається, що позивачем в установленому порядку оскаржувались дії слідчого та прокуратури Харківської області.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування гарантовано статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України.

Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

З приводу посилання позивача про неповернення йому слідчим планшету, вбачається, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 надано відповідь ХМП № 4 від 30.12.2015 р. за № 04-33-8987-15 відповідно до якої ОСОБА_1 повідомлено про те, що планшет "Assistant AP-725 G", який був добровільно переданий ОСОБА_4, 28.12.2015 року старшим слідчим СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 повернуто ОСОБА_4

Позивачем не надано до суду рішення прокуратури чи суду, якими було б встановлено факт незаконних дій чи бездіяльності або протиправної поведінки слідчого Київського ВП ГУНП в Х/о по відношенню до нього.

Кримінальне провадження № 12015220490004721 було закрито постановою старшого слідчого Київського ВП ГУНП в Х/о ОСОБА_2 ще 18.01.2016 року.

Постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 Мироненко С. від 26.01.2016 року скасовано постанову слідчого Київського ВП ГУНП в Х/о від 18.01.2016 р.

З наданих позивачем до суду копій відповідей на його звернення вбачається, що його було повідомлено про закриття кримінального провадження № 12015220490004721.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається доказів, що внаслідок дій або бездіяльності працівників ГУНП в Харківській області, Київського ВП ГУНП в Х/о позивачу завдано моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Позивачем не обґрунтовано того, яким чином надана до суду копія висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи КЗОЗ ХОБСМЕ за № 702-2016 від 01.07.2016 року, свідчить про спричинення йому відповідачами матеріальної, чи моральної шкоди.

Оглянутий судом DVD диск з відповідними аудіо- та відеозаписами не є належним доказом на підтвердження обставин, які мають значення для встановлення предмета доказування по справі.

Наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_6, про те, що вона відчувала та продовжує відчувати сильні душевні хвилювання, моральні страждання в зв'язку з діями, вчиненими по відношенню до її сина ОСОБА_1 співробітниками поліції, не є належним доказом на підтвердження спричинення саме позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб даних органів.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно положень п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи нормист.ст. 43, 49 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач своє право на відшкодування моральної шкоди обґрунтовував порушенням його прав некваліфікованими, протиправними діями, протизаконною бездіяльністю слідчого Київського відділу поліції ОСОБА_2, а також тим, що він протизаконно знаходився під слідством з 02.02.2016 р. до 02.02.2018 р. по кримінальному провадженню № 12015220490004721. Слідчий незаконно вилучила його планшет АР-725G, а також бездіяльністю щодо невнесення заяви в ЄРДР, незаконним затримання без оформленням протоколу затримання, у зв'язку з чим йому заподіяно моральної шкоди.

Проте, позивач не довів завдання йому такої шкоди, не надав суду розрахунку розміру моральної шкоди, мотивів з яких він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди саме в такому розмірі.

Крім того, позивачем не зазначено обґрунтування щодо наявності підстав для стягнення на його користь матеріальної шкоди в сумі 100152,00 грн. в якості компенсації втраченого заробітку.

Фізична або юридична особа, згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Разом тим, позивачем не вказано якими саме діями заподіяно шкоди, за яких саме обставини, не обґрунтовано наявність причино-наслідкового зв'язку між ними та наявність вини відповідних осіб, а також не надано доказів в її обґрунтування.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди є недоведеними та таким, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову в повному обсязі, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 258-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи ГУНП в Харківській області, відділ поліції Київського району ГУНП в Харківській області про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 травня 2019 року.

Суддя І.В. Ніколаєнко