Рішення № 81574116, 24.04.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3639/19

н/п 2/640/1533/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2019 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 60299, 52 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.10.2018 року постановою Київського районного суду м. Харкова визнано відповідача ОСОБА_2 винним у здійсненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та судом встановлено, що останній, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зупинку на перехресті вул. Л. Сердюка в м. Харкові та Кільцевого шляху, перед початком руху допустив самовільний відкат свого автомобіля та здійснив наїзд на стоячий позаду автомобіль HONDA CR-V д.н. ВМ 4240ВЕ, який був під керуванням позивача, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Сума матеріального збитку заявленого у даному позові визначена звітом про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ №205/09-18 від 17.09.2018 року, та складає 60299,52 грн. Також позивачу у зв’язку з виниклою ДТП була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 10000,00 грн., так як в момент ДТП в автомобілі позивача знаходились її маленькі діти, які дуже злякались.

19.03.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, оскільки його цивільно-правова відповідальність була застрахована, але на разі його страхова компанія позбавлена ліцензії, тому в даному разі зобов’язання по відшкодування збитків за цим позовом лежить саме на МТСБУ, тому на думку відповідача, позивачу необхідно звернутись до останнього з вимогою про відшкодування завданої шкоди.

21.03.2019 року позивач надала до суду письмові пояснення, в яких вона зазначила, що вона наділена правом або звернутись до винної особи, або до страховика з вимогою про відшкодування шкоди, та відповідач повідомив про виниклу ДТП через вісім днів після останньої, та страхова компанія відповідача позбавлена ліцензії, причому МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації останньої, що свідчить про відмову останніх від здійснення страхових платежів.

10.04.2019 року відповідачем в судовому засіданні подано заперечення на пояснення, в яких зазначив, що вказану шкоду повинна відшкодувати страхова компанія, що узгоджується з постановою ОСОБА_3 Верховного суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, висновки якої обов’язкові для застосування.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись на те, що шкоду повинна відшкодувати третя особа.

Представник третьої особи ТзДВ «СТ «ДОМІНАНТА» в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи, та за наявними в справі доказами.

15.02.2019 року вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 26.02.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.

21.03.2019 року в судовому засіданні було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ТзДВ «СТ «ДОМІНАНТА».

Судом встановлено, що ОСОБА_2 31.08.2018 року о 21 год. 00 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зупинку на перехресті вул. Л. Сердюка в м. Харкові та Кільцевого шляху, перед початком руху допустив самовільний відкат свого автомобіля та здійснив наїзд на стоячий позаду автомобіль HONDA CR-V д.н. ВМ 4240ВЕ, який був під керуванням водія ОСОБА_1, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

За фактом вказаної ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно відповідача за ст. 124 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 23.10.2018 року, яка набула чинності, ОСОБА_2 визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Автомобіль HONDA CR-V д.н. ВМ 4240ВЕ, яким керувала позивача в момент ДТП не належить останній на праві власності.

Пунктом 13 Постанови Пленуму №4 зазначено, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

В результаті ДТП, позивачу була заподіяна матеріальна шкода, яка складає 60299,52 грн., що підтверджується висновком щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного ТЗ №205/09-18 від 17.09.2018 року, виготовленого ФОП ОСОБА_4 на замовлення власника ТЗ. Підстав не довіряти вказаному висновку у суду не має, та відповідачем він спростований не був.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз’яснень, викладених в Пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в п. 6 зазначено, що «особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( п. 2.2. Правил дорожнього руху України)».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії

останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Тому посилання відповідача, що він не є власником автомобіля, яким керував в момент ДТП, а тому не повинен відшкодовувати шкоди, є необґрунтованими, та спростовуються вище наведеними приписами ЦК України.

Автомобіль VOLKSWAGEN Transporter д.н. НОМЕР_2 застрахований третьою особою ТзДВ «СТ «ДОМІНАНТА», що підтверджується наданим до суду Полісом «АМ/2150997 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, термін дії якого з 17.10.2017 року по 16.10.2018 року, ліміт за завдану майну шкоду складає – 100 000грн., зі встановленим розміром франшизи – 500 грн.

Відповідач звертався до МТСБУ зі скаргою на дії ТзДВ «СТ «ДОМІНАНТА» щодо не виконання своїх зобов’язань за договором обов’язкового страхування, однак з наданої відповіді вбачається, що членство третьої особи в МТСБУ було припинено, а доказів того, що вона ліквідована або визнана банкрутом не надано, а тому на разі і підстав для відшкодування шкоди не існує. В судовому засіданні відповідач повідомив, що на разі у третьої особи відсутня ліцензія.

Відповідно до Постанови Судової палати Верховного Суду України у цивільних справах від 20 січня 2016 року по справі № 6-2808цс15, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Також у абзаці другому пункту 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. На вказану правову позицію посилається відповідач як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування

відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Та обставина, що членство Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» зазначеного страховика в МТСБУ припинено, а розпорядженням від 07.06.2018 року № 866 Нацкомфінпослуг прийнято рішення «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», яке набрало чинності з 07.07.2018 року не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки відповідно до п.52.5 ст.52 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого в МТСБУ припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Однак, відповідно до п.п. 33.1.1., 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до п. п. 37. 1., 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що він виконав свій обов'язок передбачений п. п. 33.1.1., 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже підстава для відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування, передбачених п. п. 37. 1., 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутня. На підтвердження вказаного, позивач надав копію повідомлення з УКРПОШТИ, яке датоване 08.09.2018 року, тобто з порушенням 3-денного терміну, з копією опису вкладення, при чому в інформації «Одержувач», зазначено адресу: Студентська, б. 5/4, та маються внесені виправлення ручкою, тому належних доказів, що відповідач спрямовував вказане повідомлення до суду надано не було.

За загальним правилом, викладеним у п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

В той же час, сторонами не надано, а судом не встановлено докази звернення позивача чи відповідача до третьої особи із заявою про сплату страхового відшкодування відповідно до приписів ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

При поданні позову, так і під час розгляду справи позивачем не пред'являються вимоги до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», а тому враховуючи, що відповідач не надав належних доказів своєчасного повідомлення третьої особи про виниклу ДТП, та надане до суду повідомлення також було спрямовано з порушенням 3-денного терміну, тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 60299 грн. 52 коп. в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення

здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини...

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 10 000,00 гривень є значно завищеним. Суд враховує обставини по справі, та вважає , що з виниклим ДТП позивачу були спричинені моральні страждання, стресова ситуація внаслідок ДТП, що суттєво погіршує якість її життя, повинна надавати пояснення в органах поліції, суді, що безумовно змінило її нормальний життєвий ритм. Крім того, до суду надано відео-запис, на якому зафіксовано, що в момент ДТП разом з позивачем знаходились її малолітні діти. Тому суд приходить до висновку, що за вказаних обставин, відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 гривень є достатнім та обґрунтованим.

Судові витрати позивача, понесені у зв’язку з оплатою судового збору, відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд також стягує з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76, 137, 141, 206,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, матеріальну шкоду в розмірі 60 299 (шістдесят тисяч двісті дев’яносто дев’ять) гривень 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду в розмірі 5 000 (п’ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, витрати по оплаті судового збору в розмірі 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев’ять) гривень 40 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач – ОСОБА_1, місцеперебування: АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3.

Відповідач – ОСОБА_2, місцеперебування: Харківська область, м. Лозова, вул. Дем’яна Бідного, буд. 10, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4.

Третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 118, оф. 27, код ЄДРПОУ не відомий.

Повний текст рішення складено 07 травня 2019 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ