YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Тернопільська область

/

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Рішення № 81570490, 26.04.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Дата ухвалення

26.04.2019

Номер справи

607/3755/16-ц

Номер документу

81570490

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД"

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2019 Справа №607/3755/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого В.М. Братасюка

за участю секретаря Т.І. Созанської

позивача – відповідача ОСОБА_1, його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивача – відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, треті особи ПАТ «Темза», Кооператив «Союз» про визнання недійсним права власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно ,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебував на розгляді позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.

Позивач просив суд в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на:

-квартиру АДРЕСА_1,

-1\4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою вул. А.Малишка, 29 у м. Тернополі,

-місце для зберігання транспортного засобу за адресою вул. С.Наливайка, 1Б/приміщення 8 у м. Тернополі,

-1\2 частку квартири за адресою вул. С.Наливайка, 1Б/72 у м. Тернополі

визнати за відповідачем право власності на:

-1\2 частку квартири за адресою вул. С.Наливайка, 1Б/72 у м. Тернополі,

-земельну ділянку площею 0, 0621 га за адресою вул. Д.Нечая, 25, кадастровий номер 6119100000:02:011:0037,

-квартиру за адресою вул. С.Наливайка, 1А/2 у м. Тернополі,

-автомобіль марки Опель модель Вектра, 2006 р.в.,

-корпоративні права (акції) ОСОБА_7.

На обґрунтування позову зазначає, що сторони справи перебували у зареєстрованому шлюбі з 1994 року, котрий розірвано 03.07.2003 року.

Проте сторони справи продовжували проживати однією сім’єю без реєстрації шлюбу у період 2003-2013 роки, а 20.03.2013 року зареєстрували шлюб повторно.

У період перебування у зареєстрованому шлюбі і під час проживання сім’єю без реєстрації шлюбу, сторонами була набуте спірне майно, котре є спільною сумісною власністю подружжя, і котре підлягає до поділу у спосіб, запропонований позивачем.

У подальшому ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, змістом котрої виклав прохальну частину в наступній редакції – просить суд:

-встановити факт проживання сторін справи сім’єю без реєстрації шлюбу в період з 04.07.2003 року по 19.07.2013 року

-визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2, місце для зберігання транспортного засобу в м. Тернополі по вул. С.Наливайка, 1Б/приміщення 8, 1\2 частку квартири по вул. С.Наливайка, 1Б/72 в м. Тернополі, з залишенням у власності ОСОБА_6 1\2 частки квартири по вул. С.Наливайка, 1Б/72 в м. Тернополі, земельної ділянки площею 0, 0621 за адресою вул. ОСОБА_8, кадастровий номер 6110100000:02:011:0037, корпоративних прав (акцій) ПАТ Темза,

-стягненути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 1\2 вартості автомобіля марки Шевроле Такума, 2005 р.в. в сумі 84 286, 50 гривень, та 1\2 вартості від 1\4 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою вул. А. Малишка, 29 в м. Тернополі в сумі 89 655, 00 гривень

За заявою ОСОБА_1, ухвалою суду від 27.06.207 року, вимогу в частині поділу квартири загальною площею 130, 2 кв.м. за адресою вул. С.Наливайка, 1А/2 у м. Тернополі, та автомобіля марки «Опель» модель Вектра, 2006 р.в. – залишено без розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали а просять задовольнити з зазначених у позові підстав.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте його присутній представник позов ОСОБА_1 заперечив у повному обсязі за безпідставністю та заявив зустрічний позов змістом якого просив суд

-витребувати із чужого незаконного володіння квартиру №72 в буд. №1 «Б » по вул. Наливайка в м. Тернополі та місце для зберігання автотранспортного засобу №8 в буд. №1 «Б» вул. С. Наливайка в м. Тернополі скасувавши право власності ОСОБА_1 на квартиру №72 в буд. №1 «Б» по вул. Наливайка в м. Тернополі та місця для зберігання автотранспортного засобу №8 в буд. №1 «Б» вул. С. Наливайка в м. Тернополі.

-визнати недійсними право власності ОСОБА_1 і свідоцтво про право власності на квартиру №72 в буд. №1 «Б» по вул. Наливайка в м. Тернополі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 222546561101) №13418661 видане 26.11.2013 р. державним реєстратором ОСОБА_9 скасувавши рішення державного реєстратора ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав індексний №8322642 від 26.11.2013 р. вилучивши реєстраційний запис №3539568 та свідоцтво про право власності на місце для зберігання автотранспортного засобу №8 в буд. №1 «Б» по вул. Наливайка в м. Тернополі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 222515161101) №13416711 видане 26.11.2013 р. державним реєстратором ОСОБА_9 скасувавши рішення державного реєстратора ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав індексний №8321450 від 26.11.2013 р. вилучивши реєстраційний запис №3539162

-визнати право особистої приватної власності на квартиру №72 в буд. №1 «Б» по вул. Наливайка в м. Тернополі та місця для зберігання транспортних засобів в буд. №1 «Б» вул. С. Наливайка в м. Тернополі за ОСОБА_6.

-у позові ОСОБА_10 про визнання поділ майна подружжя відмовити повністю.

Усно проголошеною ухвалою в засіднані 28.04.2017 року, зустрічний позов прийнято до розгляду спільно з первісним.

Представники залучених до участі у справі в процесуальному статусі третх осіб ПАТ «Темза», Кооператив «Союз» первісний позов заперечили в повному обсязі, проти задоволення зустрічного заперечень не висловили.

Ухвалою суду від 26.04.2019 року, відділ з питань державної реєстрації Тернопільської міської ради виключено зі складу третіх осіб.

Також судом, за клопотанням сторони відповідача за первісним і позивача за зустрічним позовом, постановлено ухвалу про дослідження доказів із матеріалів справи №607/10472/16-ц, котра перебувала на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, приватного нотаріуса Тернопільського МНО ОСОБА_12 про визнання правочинів недійсними та скасування рішення державного реєстратора.

Заслухавши пояснення, дослідивши письмові і речові докази, заслухавши покази свідків, судом встановлено наступні обставини.

04 березня 1994 року ВДРАЦС Чортківського міськрайонного управління юстиції у Тернопільській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та Кусень (після одруження ОСОБА_1) О.С.

Шлюб було розірвано рішенням Тернопільського міського суду 28 серпня 2002 року, з внесенням актового запису 23 липня 2003 року, що стверджується копією рішення суду та свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ИД №048971.

Також судом встановлено, що 20 липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали повторний шлюб, зареєстрований ВДРАЦС Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис 1048, котрий було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 14 квітня 2017 року у справі №607\1961\16-ц.

В проміжок часу між розірванням шлюбу, укладеного вперше, та повторним укладанням шлюбу, 23.12.2004 року ОСОБА_1 уклав шлюб з гр.. ОСОБА_13, що доводиться витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 22.03.2016 року.

Як вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ИД №000589, шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_13 було розірвано 27 квітня 2005 року.

Поряд з тим, рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області, постановленим заочно, визнано недійсним шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_13, зареєстрований 23.12.2004 року. Означене рішення набрало законної сили.

Окрім цього, на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/10472/16-ц перебував позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, приватного нотаріуса Тернопільського МНО ОСОБА_12 про визнання недійсними:

- договору дарування 1/4 частки житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Малишка, 29 у м. Тернопіль укладеного 31 березня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, посвідченого нотаріально в реєстрі за №381

- договору дарування 3/12 частин земельної ділянки по вул. Малишка, 29 у м. Тернопіль укладеного 31 березня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, посвідченого нотаріально в реєстрі за №384

- скасування рішення приватного нотаріуса ОСОБА_12 про державну реєстрацію права власності на 1/4 частку житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Малишка, 29 у м. Тернопіль за ОСОБА_11 від 01.04.2016року №29063371.

- скасування рішення приватного нотаріуса ОСОБА_12 про державну реєстрацію права власності на 3/12 частин земельної ділянки по вул. Малишка, 29 у м. Тернопіль за

ОСОБА_11 від 05.04.2016 року №29104552.

Рішенням суду від 18.05.2017 року у задоволенні позову було відмовлено, й у наступному, ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22.06.2017 року, за заявою ОСОБА_1 про відмову від позову, рішення суду першої інстанції скасоване, а провадження у справі закрите.

Дослідженням змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2016 року №довідки 54872313, вбачається, що ОСОБА_1 є титульним власником квартири в м. Тернополі по вул. С.Наливайка, 1Б/71, та місця для зберігання автотранспортного засобу за адресою м. Тернополі по вул. С.Наливайка, 1Б/приміщення 8, про що останньому видане свідоцтво про право власності від 26.11.2013 року.

Також встановлено, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 03.06.2014 року, належить земельна ділянка №25 з цільовим призначенням для будівнтцва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0621 га кадастровий номер 6110100000:02:011:0037 в м. Тернополі по вул. Д.Нечая, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2016 року №54870611.

ОСОБА_6 також належала 1\4 частина житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою вул. А. Малишка, 29 в м. Тернополі, набута згідно затвердженої ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, мирової угоди у справі №2-5284/09, що доводиться інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2016 року №54873822.

Первісно 24.05.2000 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3.

Проте в наступному мав місце цивільний спір, котрий розглядався Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, й провадження у справі №2-5284/09 було закрите ухвалою суду від 05.10.2009 року, у зв’язку з укладаннням сторонами справи мирової угоди .

Постановленню ухвали Тернопільським міськрайонним судом від 05.10.2009 року про визнання мирової угоди, передувало укладання, з однієї сторони позивачами ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, та відповідачем ОСОБА_20 будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО «Львівська залізниця», зі іншої мирової угоди, згідно з умовами якої було припинене право власності Львівської залізниці в особі ОСОБА_20 будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО «Львівська залізниця» на будинок житловий будинок з надвірними спорудами в м. Тернополі по вул. Малишка, 29, та визнання за позивачами права часткової власності в ідеальних частках на житловий будинк з надвірними будівлями та спорудами , загальною площею 243, 7 кв.м., житловою площею 133, 4 кв.м., в м. Тернополі по вул. Малишка, 29. Також з визнанням недійсним цією ж ухвалою суду реєстраційного посвідчення про право власності на цей житловий будинок, виданого 10.03.1992 року диспетчерському відділу станції Тернопіль Львівської залізниці (на час постановлення ухвали ОСОБА_20 будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО «Львівська залізниця».)

Також судом встановлено, що позивачу за первісним позовом належать корпоративні права (акції) ОСОБА_7 код ЄДРПОУ 01267917, загальною номінальною вартісю 114 693 гривень.

На підтвердження первісних позовних вимог ОСОБА_1 просив суд допитати і оцінити покази натупних свідків ОСОБА_21,ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_17, та фотографічні матеріали:

- без вказівки на дату із зображенням весільного танцю одруженої пари

- від вересня 2009 року із зображенням купання немовляти

- від вересня 2009 року із зображенням батьків позивача за первісним позовом з немовлям на руках та церковного обряду хрещення дитини

- від серпня 2007 року із зображенням сина ОСОБА_6, поряд з ОСОБА_1 на одному фото, і поряд з ОСОБА_6 на іншому фото

- від вересня 2007 року із зображенням позивача за первісним позовом та його батьками з дитиною.

- від липня 2009 року у приміщенні квартири із зображенням батьків позивача з ОСОБА_6

- від вересня 2009 року із зображенням підлітка

- без вказівки на дату із зображенням батьків позивача і підлітка, та іншого фото із зображеням батків позивача за первісним позовом у колі святкування якоїсь події

- від січня 2010 року із зображенням ОСОБА_1 з немовлям на руках.

На ухвалу суду від 01.07.2016 року про витребування доказів, від регіонального сервісного центру МВС України в Тернопільській області, на адресу суду з супровідним листом надійшла копія договору від 18.05.2016 року купівлі – продажу транспортного засобу марки Шевроле Такума, 2006 р.в. ДНЗ ВО 7051АС, за змістом якого ОСОБА_6 продала, а покупець ОСОБА_11 придбав цей ТЗ за ціною 43000 гривень. Ще раніше, 12.07.2012 року, відбулася операція перереєстрації при заміні свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу на власника ОСОБА_6

На виконання ухвали суду від 17.08.2016 року, у справі проводилися оціночно земельна, оціночно будівельна та судова атотоварознача експертизи з метою зясування ринкової вартості спірного майна.

На підтвердження правомірності набуття у власність спірного майна, позивач за первісним позовом також прросив суд оцінити: меморіальний ордер від 28.12.2011 року про внесення на рахуноки кооперативу «СОЮЗ» 45 000 гривень безпроцентної поворотної фінансової допомоги за договором №18 від 23.11.2011 року, меморіальний ордер від 26.12.2011 року про внесення на рахуноки кооперативу «СОЮЗ» 60 000 гривень безпроцентної поворотної фінансової допомоги за договором №12 від 23.11.2011 року, власну довідку про доходи пенсіонера за період серпня 2009 до грудня 2017 року; копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №300998, виданого на СПД ОСОБА_6 26.08.2008 року, про те, що останньою на підставі договору купівлі- продажу від 08.07.2008 року набуто у власність земельну ділянку площею 0, 0681 га за адресою вул. Д.Нечаяч, 25 в м. Тернополі з цільовим призначенням – земельна ділянка підприємств, іншої промисловості, для обслуговування адміністративно – виробничих приміщень; довідку КБ ПРИВАТБАНК про рух коштів по рахунку.

Натомість відповідач за первісним позовом і позивач за зустчним просить суд врахувати, що між ОСОБА_6 та Кооперативом «Союз» 01.04.2008 р. укладено договір №12 про дольову участь у будівництві квартири №72 проектною загальною площею 144,65 м.кв. в будинку по вул. Нечая 25 в м. Тернополі (адреса будинку була змінена в подальшому на вул. С. Наливайка буд. №1 "Б" м. Тернопіль згідно Розпорядження №19 від 08.02.2013 р. начальника управління містобудування архітектури та кадастру Тернопільської міської ради) . Сума сплати за договором становила 433 950,00 грн.

Відповідно довідки №72 від 24.05.2016 р. ОСОБА_6 провела усі розрахунки в сумі 433 950,00 грн. за квартиру №72 в будинку №1 «Б» по вул. Наливайка в м. Тернополі.

Повна сплата коштів за договором підтверджується актом приймання – передачі виконаних робіт укладеним 24.05.2016 р. між ОСОБА_6 та Кооперативом «Союз», а також: квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 21.04.2016 р. на суму 200 000,00 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 05.05.2016 р. на суму 233 950,00 грн.

За клопотанням Кооперативу «Союз» №72/кв від 24.05.2016 р. виготовлення технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_4 «Б» в м. Тернополі відбувалось за кошт ОСОБА_6 У клопотанні вказано, що ОСОБА_6 боргу перед забудівником немає.

Згідно переліку №17/015 від 23.03.2017 р. наданому Кооперативом «Союз» та ПАТ «Темза» саме ОСОБА_6 є інвестором і брала участь в інвестуванні та фінансуванні будівництва 72-х квартирного будинку з приміщеннями та місцями зберігання транспортних засобів за адресою вул. Нечая буд. №25 в м. Тернополі якому в подальшому присвоєно адресу: вул. Наливайка буд. №1 «Б» м. Тернопіль .

Між ОСОБА_6 та Кооперативом «Союз» 01.10.2008 р. укладено договір №102/1 про дольову участь у будівництві місця для постійного та тимчасового зберігання транспортних засобів №8 проектною загальною площею 45,6 м.кв. в будинку по вул. Нечая 25 в м. Тернополі (адреса будинку була змінена в подальшому на вул. С. Наливайка буд. №1 "Б" м. Тернопіль згідно Розпорядження №19 від 08.02.2013 р. начальника управління містобудування архітектури та кадастру Тернопільської міської ради), сума сплати за договором становила 91 000,00 грн.

Відповідно довідки №8 від 24.05.2016 р. ОСОБА_6 провела усі розрахунки в сумі 91 000,00 грн. за місце для постійного та тимчасового зберігання автотранспортних засобів №8 в будинку №1 «Б» по вул. Наливайка в м. Тернополі (копія додається).

Повна сплата коштів за договором підтверджується актом приймання – передачі виконаних робіт укладеним 24.05.2016 р. між ОСОБА_6 та Кооперативом «Союз», а також: квитанцією до прибуткового касового ордера №3 від 23.05.2016 р. на суму 91000,00 грн.

За клопотанням Кооперативу «Союз» №8/1 г від 24.05.2016 р. виготовлення технічного паспорта на місце для постійного та тимчасового зберігання автотранспортних засобів №8 в будинку №1 «Б» по вул. Наливайка в м. Тернополі відбувалось за кошт ОСОБА_6 У клопотанні вказано, що ОСОБА_6 боргу перед забудовником немає .

Згідно переліку №17/015 від 23.03.2017 р. наданому Кооперативом «Союз» та ПАТ «Темза» ОСОБА_6 є інвестором і брала участь в інвестуванні та фінансуванні будівництва 72-х квартирного будинку з приміщеннями та місцями зберігання транспортних засобів за адресою вул. Нечая буд. №25 в м. Тернополі якому в подальшому присвоєно адресу: вул. Наливайка буд. №1 «Б» м. Тернопіль (копія додається).

Будівництво будинку, тобто, квартири і місця зберігання транспортного засобу відбувалось на підставі договору комісії укладеному 29.12.2006 р. між Кооперативом «Союз» та ВАТ «Темза».

Інспекцією Держархбудконтролю у Тернопільській області 05.11.2012р. №ТП 14312208814 зареєстровано Декларацію про готовність об’єкта до експлуатації (копія додається).

Позивач за зустрічним позовом просить суд звернути особливу увагу на інформацію ПАТ «ТЕМЗА» №17/020 від 24.04.2017 р. і Кооперативу «Союз» №006 від 27.04.2017 р. про те, що не було укладення договорів з ОСОБА_1 на інвестування у будівництві чи дольову участь у будівництві місця для постійного та тимчасового зберігання транспортних засобів чи квартири в будинку по вул. Нечая 25 (чи Наливайка, 1 "Б") в м. Тернополі, а також те, що ним не проведилася оплата дольової участі.

На підтвердженя викладеного, окрім як наполягання на дослідженні в судовому засіданні оригіналів: квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 21.04.2016 р. на суму 200 000,00 грн., квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 05.05.2016 р. на суму 233 950,00 грн. і квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 23.05.2016 р. на суму 91000,00 грн., ОСОБА_6 просила суд, вказуючи на наявність у опонента (ОСОБА_1 доступу до печатки ОСОБА_7, провести експертне дослідження належності підписів особам, зазначених у вихідних документах ОСОБА_7, що слугували підставою реєстрації за ОСОБА_1 права власності на місце для зберігання транспортного засобу в м. Тернополі по вул. С.Наливайка, 1Б/приміщення 8, й квартиру по вул. С.Наливайка, 1Б/72 в м. Тернополі, оригінали яких надані суду ОСОБА_20 державної реєстрації Тернопільської міської ради.

З урахуванням наведеного ОСОБА_6 просила суд оцінити її доводи з урахуванням змісту висновку експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС україни від 04.07.2018 року №1.1-80/18.

Також позивач за зустрічним позовом заперечує режим спільної сумісної власності з ОСОБА_1 на 1\4 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою вул. А. Малишка, 29 в м. Тернополі, автомобіль Шевролле Такума, 2006 р.в та земельну ділянку площею 0, 0621 за адресою вул. ОСОБА_8, кадастровий номер 6110100000:02:011:0037, оскільки означене майно було набуте ОСОБА_6 поза шлюбом чи фактичними шлюбними відносинами з ОСОБА_1

Отже, згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Разом із тим згідно зі ст. 74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визнання осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК, суд повинен встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Допитаний в судовому засіданні (у справі 607/10472/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, приватного нотаріуса Тернопільського МНО ОСОБА_12 про визнання правочинів недійсними та скасування рішення державного реєстратора), свідок ОСОБА_16 надавав суду наступні покази - свідчив, що він є колишнім сусідом за адресою м. Тернопіль вул.. Малишка, 29 (з 1999 року по 2013 рік) . З приводу стосунків сторін спору повідомив, що ОСОБА_1Ф та О.С. жили спільно добре, називали один одного «Лєночка» та «Валєрочка», вели спільне господарство, і обробляли прибудинкову земельну ділянку, свідку невідомо чи в зазначений період ОСОБА_1 перебував в іншому шлюбі, невідомі йому також заробітки ОСОБА_1 та О.С.. ОСОБА_16 суду повідомив, що його достеменно відомо, що ОСОБА_6 її батьки подарували автомобіль Шевроле Такума, чи дарував якісь цінні подарунки ОСОБА_1 ОСОБА_25 свідку невідомо. Свідок обізнаний, що квартиру в будинку по вул.. Малишка, 29 в м. Тернополі сторони спору в 2002 році купили за 4000 доларів США, а джерело походження грошей на придбання квартири йому невідоме.

Для особистого допиту у справі №607/3755/16-ц, не з’явився, хоча суд двічі направляв повістки про виклик, котрі поверталися на адресу суду з відміткою про закінчення встановленого терміну на зберігання.

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що також є колишнім сусідом за адресою вул. Малишка, 29 в м. Тернополі, йому (свідку) невідомі стосунки та обставини проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6, хоча свідку видається , що ОСОБА_1 жив в даному будинку, оскільки ОСОБА_21 його часто бачив на подвір’ї та земельній ділянці поблизу будинку. Якихось сварок чи непорозумінь між ОСОБА_26 та В.Ф. свідок не спостерігав, як і не може засвідчити про якісь перепони для ОСОБА_27 потрапити в житло. ОСОБА_21 суду показав, що був свідком, як періодично ОСОБА_1 автомобілем возив дитину зранку до школи, обробляв прибудинкову земельну ділянку. Про обставини розірвання шлюбу сторін спору, як і про їх фінансові справи свідку невідомо, оскільки вони дуже рідко відвідували один одного – як показав сам свідок один чи два рази.

Практично аналогічні за змістом покази цей свідок надавав будучи допитаним у справі 607/10472/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, приватного нотаріуса Тернопільського МНО ОСОБА_12 про визнання правочинів недійсними та скасування рішення державного реєстратора.

Свідок ОСОБА_22 суду показала, що вона є сусідкою батька позивача ОСОБА_2 Вона особисто бачила, як сторони спору (ОСОБА_6 та В.Ф.) до 2015 року приїжджали до батьків позивача на свята, за усіма ознаками поводили себе як сім’я, також приїжджав Юра з дитиною (син ОСОБА_6С.), привозили та разом дарували подарунки – хлібопічку та караоке. Свідку невідомо, чи сторони перебували в іншому шлюбі, і чи вони розлучалися взагалі.

Практично аналогічні за змістом покзази цей свідок надавала будучи допитаною у справі 607/10472/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, приватного нотаріуса Тернопільського МНО ОСОБА_12 про визнання правочинів недійсними та скасування рішення державного реєстратора.

Подібного змісту покази суду надала суду свідок ОСОБА_24 котра також є сусідкою батька сторін спору ОСОБА_2, й свідчила у справі 607/10472/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, приватного нотаріуса Тернопільського МНО ОСОБА_12 про визнання правочинів недійсними та скасування рішення державного реєстратора.

Для особистого допиту у справі №607/3755/16-ц, не з’явився, хоча суд двічі направляв повістки про виклик, котрі поверталися на адресу суду з відміткою про закінчення встановленого терміну на зберігання.

Свідок ОСОБА_23 (мама позивача за первісним позовом і відповідача за зустірчним) будучи допитанодю у справі №607/10472/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, приватного нотаріуса Тернопільського МНО ОСОБА_12 про визнання правочинів недійсними та скасування рішення державного реєстратора, суду показала, що коли вони з чоловіком переїхали до Тернополя в 2001 році , ОСОБА_1 та О.С. вже тут жили. Свідок допомагала доглядати онука, може засвідчити, що 2001 – 2015 року останні жили однією сім’єю, мали спільний бюджет, вели спільний побут, двічі в 2003 та 2009 році їздили спільно в гості до родини на Рівненщину, стверджує що син в іншому шлюбі не перебував, мав до квартири по Малишка, 29 ключ від вхідних дверей, поки там не поміняли замки, чи був син в іншому шлюбі і хто така особа ОСОБА_13 свідку невідомо. Свідок повідомила, що ОСОБА_6 користувалася належним їй особисто автомобілем Шевроле, їй невідомо чи син платив за квартиру по вул. Малишка, 29, 4000 доларів США, часто бувала в ОСОБА_6 вдома, проте на ніч не залишалася. Окремо свідок зазначила, що з ОСОБА_6 дослівно - «син жив, як у рабстві (?)».

Поряд з тим, будучи допитаною у справі №607/3755/16-ц, надала дещо інші покази – свідчила, що сторони справи жиди сімєю з 1994 по 2015 роки, спільні поїздки до родини на Рівненщину відбувалися тричі- 2004, 2009 та 2013 роках, свідок стверджує, що автомобіль Шевроле, є спільною сумісною власністю сторін справи, котрі вели спільний бюджет, спільно виконували домашню роботу, приїжджали у гості до свідка щонеділі на сімейний обід упродовж 2000 – 2015 років, квартиру в будинку по вул. Наливайка, 1Б купили за спільні кошти і зареєстрували на «Валєру». Тепер уже свідок свідчила, що часто залишалася на ніч у стоірн справи і допомагала доглядати онука. Свідку відомо, що квартиру по вул. А.Малишка, 29 в м. Тернополя, було куплено за спілні кошти за 15 000 доларів США.

З метою доказування факту проживання сторін справи сімєю без реєстрації шлюбу у період 2003 – 2013 роки, у справі №607/10472/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, приватного нотаріуса Тернопільського МНО ОСОБА_12 про визнання правочинів недійсними та скасування рішення державного реєстратора, також були допитані наступні свідки.

Свідок ОСОБА_11 (син ОСОБА_6С) показав, що жив з батьками по вул. Малишка, 29 в м. Тернополі до 2008 року, тато з мамою (ОСОБА_6 та В.Ф.) розлучилися в 2000 их. роках, коли саме точно не пригадує, і після розлучення тато (ОСОБА_1Ф.) з ними не жив – періодично, час від часу відвідував, коли ще батьки жили в шлюбі відбувалися й сварки та колотнечі. До переїзду в Тернопіль, вони з батьками жили в м. Чорткові Тернопільської області на службовій квартирі – в той час (кінець 90их минулого століття) жили на безгрошів’ї, бо зарплати були маленькими і не платилися. Фактично їх сім’ю утримував дід – мамин тато ОСОБА_28, котрий був в бізнесі з 1986 року, мав виробництво, постійно допомагав грошима, часто приїжджав до них, наймав майстрів на ремонт квартири, маму та тата влаштував на роботу. В 2006 році дід подарував мамі машину Шевроле Такума, дід оплатив їм поїздку на море по путівках, спільно з іншими працівниками підприємства. Квартиру по Малишка, 29 в м. Тернополі купили за гроші діда ОСОБА_28. ОСОБА_29 розлучення тато (ОСОБА_1Ф.) ключів від дверей квартири не мав, коли приходив чи провідати чи обробляти прибудинковий город, йому відкривали і пускали до квартири, оскільки незважаючи на розлучення він залишався батьком свідка, приязні стосунки з ним та ОСОБА_6 збереглися.

Допитана як свідок, ОСОБА_6 суду показала, що вони з відповідачем ОСОБА_1 одружилися в 1994 році, розлучилися в 2002 році. Оскільки у них з ОСОБА_1 було двоє дітей, після розлучення збереглися виключно товариські стосунки – він мав змогу прийти відвідати свідка та дітей, зайти до квартири, пероідично допомагав по господарству обробляти прибудкову земельну ділянку. Свідку відомо, що позивач після їх розлучення одружився та жив з іншою жінкою. В 2013 році ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зійшлися та уклали повторний шлюб, як виявилося невдало, оскільки розлучилися знову в 2016 році.

Свідок ОСОБА_28 суду показав, що він є батьком відповідачки ОСОБА_6 та дідом відповідача ОСОБА_11 Повідомив суд, що йому відомо, що його колишній зять ОСОБА_1 після розлучення з донькою жив та укладав шлюб з іншою жінкою (ОСОБА_13В.) . Свідок з 80 их років минулого століття займається бізнесом, має виробництво, квартиру по вул. Малишка, 29 він купив за 4000 доларів США у колишнього власника квартири на прізвище ОСОБА_14, поряд з будинком свідок побудував гараж, купив доньці в 2006 році автомобіль Шевроле Такума, в квартиру купив меблі, сантехніку, заплатив майстрам за ремонт в квартирі, заплатив за путівки на відпочинок на морі приблизно в 2008 році разом з іншими працівниками підприємства свідка. Про стосунки сторін спору свідку особливо невідомо, лише зазначив, що у звязку з безгрошів’ям та скрутним матеіральним становищем ОСОБА_6 та В.Ф., щоб підтримати грошима на початку довтисячних років влашував позивача на роботу до себе на підприємство (працював на компютері) до 2015 року.

Як наголошує ВСУ у п. 20 постанови пленуму №11 від 21.12.2007 року «Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 72 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Оскільки відносини між подружжям мають, насамперед, глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення. Суспільні зв'язки, що складаються в сім'ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові та взаємної прихильності. В новому Сімейному кодексі, порівняно з КЗпШС, збільшена кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини подружжя. Проте велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер.

До особистих немайнових прав подружжя СК відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов 'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї; право на особисту свободу.

Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов'язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім'ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов'язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім'ї та розвиток дітей.

Відтак суд зазначає, що первісним чинником з метою визначення чи перебуваюсь особи у відносинах, тотожних загальновизнаному поняттю «сім’ї», є встановлення наявності у осіб спільних особистих немайнових прав та обов’язків - врегульованих нормами сімейного права відносин стосовно особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.

Системний аналіз наданих стороною позивача доказів не дозволяє суду оцінити ствердно «поза розумним сумнівом» (res judicata)наявності у сторін спору ОСОБА_6 та В.Ф. відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам сімї, в період між розірванням первісного та укладанням повторно шлюбу.

Покази свідка ОСОБА_30 та ОСОБА_21 носять загальний характер щодо обізнаності про відносини сторін спору ОСОБА_1 та ОСОБА_6 – періодичне «час від часу» спостереження позивача за адресою вул.. Малишка, 29 в м. Тернополі та обробляння останнім прибудинкової ділянки не можуть свідчити про наявність між ОСОБА_1 відносини притаманних подружжю. Як зазначив свідок ОСОБА_21 він лише одного разу відвідував квартиру ОСОБА_1 по вул.. Малишка, 29, а про розірвання сторін спору та перебування ОСОБА_1 в іншому шлюбі свідкам взагалі невідомою, що може свідчити про швидше про віддалені стосунки свідків з колишніми сусідами і необізнаність свідків про дійсні взаємини ОСОБА_1Ф і О.С.

З цієї ж причини судом критично оцінюються покази свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_24, свідчення котрих стосуються також лише періодичних спостережень сторін спору, котрі приїжджали час від часу відвідувати батьків ОСОБА_1, і не можуть стверджувати про перебування ОСОБА_1 та О.С. у відносинах тотожних сімейним. Даним свідкам також нічого невідомо про розірвання шлюбу сторін спору та перебування ОСОБА_1 в іншому щлюбі в період між 2003 та 2013 роками.

Більш того покази матері ОСОБА_1, свідка ОСОБА_31 про перебування сторін спору ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у шлюбних відносинах з 2001 по 2015 роки, ставляться судом під сумнів, оскільки свідку також нічного не було невідомо про розірвання шлюбу ОСОБА_6 та В.Ф. в 2002 році та укладання ними повторного шлюбу в 2013 році, та шлюб її сина з іншою жінкою (ОСОБА_13) в 2004 році. Зазначене свідчить, що свідок була мало обізнана з приватним життям сина, котрий очевидно мало розповідав матері про особисте життя. Окремо покази свідка, дослівно «син жив, як у рабстві», взагалі не можуть бути свідчити про стосунки ОСОБА_1 та О.С, як подружжя.

Окрім цього суд узагалі критично сприймає показти означного свідка, оскільки його покази у справі №607/3755/16-ц, достаньо суперечать попереднім показам у справі №607/10472/16-ц

Разом з тим показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_28 спростовуються доводи позивача про його проживання в період з 2002 по 2013 роки сім’єю з ОСОБА_6 як подружжя, без реєстрації шлюбу.

Що ж до інших доказів (фотоматеріалів) наданих позивачем, то суд зауважує, що в контексті позовних вимог зміст даних доказів також оцінюється судом критично, оскільки фотографічні матеріали у період 2007 – 2010 роки, у переважній більшості містять зобрадження батьків ОСОБА_1 із сином сторін справи ОСОБА_11 та його доньки, молоджшим сином ОСОБА_6 і В.Ф. що, на переконання суду, свідчать про збереження сімейних стосунків саме батьків позивача за первісним позовом з внуком та правнуками, чого не заперечується наразі і учасниками справи. Поряд з тим фотографічні матеріали не місять спільних зображень сторін спору з метою доказуваня за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом» відносин ОСОБА_1. та О.С. у період 203 – 2013 роки, притаманних сімейній парі.

Таким чином в суду є підстави вважати доведеними обставини періодичного спільного проведення часу сторонами справи в окремі періоди, проте відсутні достані докази, котрими стверджується, що ОСОБА_6 та В.Ф. перманентно перебували у відносинах як подружжя, без реєстрації шлюбу з 2003 по 2013 роки.

Що ж до правового режиму майна, набутого сторонамиу період 2003 – 2013 роки, і щодо котрого заявлено первісний позов, суд наголошує на такому.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 1\2 вартості від 1\4 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою вул. А. Малишка, 29 в м. Тернополі в сумі 89 655, 00 гривень, вважаючи що означене нерухоме майно до відчуження, було спільною сумісною власністю сторін спору.

Правовий режим спірної частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою вул. А. Малишка, 29 в м. Тернополі, уже досліджувався Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі №607/10472/16-ц за позовом позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, приватного нотаріуса Тернопільського МНО ОСОБА_12 про визнання недійсними:

- договору дарування 1/4 частки житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Малишка, 29 у м. Тернопіль укладеного 31 березня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, посвідченого нотаріально в реєстрі за №381

- договору дарування 3/12 частин земельної ділянки по вул. Малишка, 29 у м. Тернопіль укладеного 31 березня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, посвідченого нотаріально в реєстрі за №384

- скасування рішення приватного нотаріуса ОСОБА_12 про державну реєстрацію права власності на 1/4 частку житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Малишка, 29 у м. Тернопіль за ОСОБА_11 від 01.04.2016року №29063371.

- скасування рішення приватного нотаріуса ОСОБА_12 про державну реєстрацію права власності на 3/12 частин земельної ділянки по вул. Малишка, 29 у м. Тернопіль за

ОСОБА_11 від 05.04.2016 року №29104552.

Суд наголошує, що слід розмежовувати право власності на квартиру №1, набуту за договором купівлі – продажу в 2000 році в багатоквартирному житловому будинку, титульним власником котрої згідно реєстраційного посвідчення зазначена ОСОБА_6, та право на частину будинку по вул.. Малишка, 29 в цілому, котрий перебував у власності та на балансі Львівської залізниці в особі ОСОБА_20 будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО «Львівська залізниця».

ОСОБА_6 попередньо належала на праві власності квартира № 1 в багатоквартирному житловому будинку по вул. А Малишка. 29 в м. Тернополі - 24.05.2000 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3.

Проте в наступному мав місце цивільний спір, котрий розглядався Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, й провадження у справі №2-5284/09 було закрите ухвалою суду від 05.10.2009 року, у зв’язку з укладаннням сторонами справи мирової угоди .

Постановленню ухвали Тернопільським міськрайонним судом від 05.10.2009 року про визнання мирової угоди, передувало укладання, з однієї сторони позивачами ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, та відповідачем ОСОБА_20 будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО «Львівська залізниця», зі іншої мирової угоди, згідно з умовами якої було припинене право власності Львівської залізниці в особі ОСОБА_20 будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО «Львівська залізниця» на будинок житловий будинок з надвірними спорудами в м. Тернополі по вул. Малишка, 29, та визнання за позивачами права часткової власності в ідеальних частках на житловий будинк з надвірними будівлями та спорудами , загальною площею 243, 7 кв.м., житловою площею 133, 4 кв.м., в м. Тернополі по вул. Малишка, 29.

З визнанням недійсним цією ж ухвалою суду реєстраційного посвідчення про право власності на цей житловий будинок, виданого 10.03.1992 року диспетчерському відділу станції Тернопіль Львівської залізниці (на час постановлення ухвали ОСОБА_20 будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО «Львівська залізниця».)

Визнання 09.10.2009 року судом мирової угоди, є юридичним фактом припинення, внаслідок відмови Львівської залізниці від права власності, на виконання Постанови КМУ №891 від 06.11.1995 року, відповідно до рішення управління Львівської залізниці №НГ-11\412 від 15.12.1998 року «Про передачу малоквартирних будинків», вказівки начальника залізниці №406 від 01.02.2003 року, 01.02.2003 року, на житловий будинок з надвірними спорудами в м. Тернополі по вул. Малишка, 29, та виникнення, внаслідок безоплатного набуття права власності ОСОБА_6 на 1\4 частку цього житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами , загальною площею 243, 7 кв.м., житловою площею 133, 4 кв.м., в м. Тернополі по вул. Малишка, 29, в подальшому подарованої (частки) за договором дарування дарування 1/4 частки житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Малишка, 29 у м. Тернопіль укладеного 31 березня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, посвідченого нотаріально в реєстрі за №381, ОСОБА_11

Тобто в жовтні 2009 року відповідачкою ОСОБА_6 було набуто право власності на частку житлового будинку з надвірними господарськими спорудами безоплатно (як наслідок відмови власника майна – Львівської залізниці в особі ОСОБА_20 будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО «Львівська залізниця»), тобто відносини, котрі склалися між ОСОБА_6 та Львівською залізницею в особі ОСОБА_20 будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд №2 ДТГО «Львівська залізниця» є тотожними відносинам дарування майна, де ОСОБА_20 залізниці виступило дарувальником, а ОСОБА_6 обдарованою.

А тому навіть припустивши, що особа перебуває в шлюбі, в тому числі цивільному, режим права спільної сумісної власності на подароване майно, не поширюється.

Що ж до правового режиму спірної земельної ділянки № 25 площею 0, 0621 га за адресою вул. ОСОБА_8, кадастровий номер 6119100000:02:011:0037, суд зауважує наступне.

Вищезазначено, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 03.06.2014 року належить земельна ділянка №25 з цільовим призначенням для будівнтцва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0621 га кадастровий номер 6110100000:02:011:0037 в м. Тернополі по вул. Д.Нечая, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2016 року №54870611.

Разом з тим означену земельну ділянку ОСОБА_6 було набуто як СПД в 2008 році, що доводиться уже також згадуваним державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №300998, виданого на СПД ОСОБА_6 26.08.2008 року, про те, що останньою на підставі договору купівлі- продажу від 08.07.2008 року набуто у власність земельну ділянку площею 0, 0681 га за адресою вул. Д.Нечаяч, 25 в м. Тернополі з цільовим призначенням – земельна ділянка підприємств, іншої промисловості, для обслуговування адміністративно – виробничих приміщень.

Отже факт набуття ОСОБА_6 спірної земельної ділянки у власність відбувся в 2008 році, поза шлюбом з ОСОБА_1, а в 2014 році відбулася відкриття розділу в реєстрі речових прав державним реєстратом, і як вбачається з даних реєстру, відбулася лише зміна цільового призначення земельної діляники. А тому означена земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_6

За змістом описової частини рішення судом зазначено про належність позивачеві за первісним позовом корпоративних прав (акцій) ОСОБА_7 код ЄДРПОУ 01267917, загальною номінальною вартісю 114 693 гривень. З огляду на наведене, оскільки право особистої власності ОСОБА_1 на означену річ ніким не оспорюється і не заперечується, суд не вбачає підстав до судового захисту цього права позивача за первісним позовом з причини відсутності спору, як такого, щодо правого режиму згадуваних корпоративних прав.

За змістом описової частини рішення судом відзначено, що 18.05.2016 року на підставі догоовур купівлі – продажу транспортного засобу марки Шевроле Такума, 2006 р.в. ДНЗ ВО 7051АС, ОСОБА_6 продала, а покупець ОСОБА_11 придбав цей ТЗ за ціною 43000 гривень. Ще раніше, 12.07.2012 року відбулася операція перереєстрації при заміні свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобі на власника ОСОБА_6

Правий режим цього автомобіля досдіжувався судом у справі №607/10472/16-ц , зокрема свідки ОСОБА_11 (син ОСОБА_6С), ОСОБА_28 та ОСОБА_21 показали, що цей автомобіль було куплено в 2006 році новим з автосалону, та урочисто подаровано ОСОБА_6 її батьком ОСОБА_28 на день народження ОСОБА_6, котрій автомобіль доставлено обгорнутим подарунковим банотом у двір подвір’я будинку по вул. А.Малишка, 29 в м. Тернополі. Аналогічні за змістом покази надав допитаний повторно свідок ОСОБА_21

У 2006 році ОСОБА_6 не перебувала у зареєстрованому шлюбу чи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1Ф, й тому означений транспортний засіб є особистою власністю ОСОБА_6

З приводу правового режиму місця для зберігання транспортного засобу в м. Тернополі по вул. С.Наливайка, 1Б/приміщення 8, та квартири по вул. С.Наливайка, 1Б/72 в м. Тернополі, судом встановлено такі обставини.

Вищезгадано, що ОСОБА_1 є титульним власнком означного майна, що стверджується дослідженням змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2016 року № довідки 54872313.

Спірне майно було ним набуте 26.11.2013 року, тобто під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно ч.2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 77,78 ЦПК України), і це є її процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2011 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

З метою спростування презумпції спіоної сумісної власності подружжя позивач за зустрічним позовом зазначив, що між ОСОБА_6 та Кооперативом «Союз» 01.04.2008 р. укладено договір №12 про дольову участь у будівництві квартири №72 проектною загальною площею 144,65 м.кв. в будинку по вул. Нечая 25 в м. Тернополі (адреса будинку була змінена в подальшому на вул. С. Наливайка буд. №1 "Б" м. Тернопіль згідно Розпорядження №19 від 08.02.2013 р. начальника управління містобудування архітектури та кадастру Тернопільської міської ради) . Сума сплати за договором становила 433 950,00 грн.