Рішення № 81569044, 23.04.2019, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/695/19

Провадження № 2/444/798/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 некомерційне підприємство "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином)- витрат на лікування, понесених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач керівник Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 некомерційне підприємство "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (злочином)- витрат на лікування, понесених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Позовні вимоги мотивує тим, що вироком Жовківського районного суду Львівської області від 09 листопада 2018 року у справі № 444/2938/18, який набрав законної сили 11.12.2018 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання –5 років позбавлення волі. У відповідності до ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Вироком суду встановлено, що 15.07.2018 року біля 21 год. ОСОБА_1, знаходячись на прилеглій території до магазину в с. Бишків Жовківського району, на грунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли під час конфлікту зі ОСОБА_5, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, завдав два почергові удари правою рукою, затисненою в кулак в ділянку лівого ока ОСОБА_5, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження по ознаці втрати працездатності не менш як на одну третину ( втрата зору на ліве око).

Як вбачається з листа ОСОБА_2 некомерційного підприємства «Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова» від 15.02.2019 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні лікарні з 16 по 27 липня 2018 року. Загальна сума затрачених лікарнею коштів на лікування потерпілого становить 4047,32 грн. та на даний час ОСОБА_6 не відшкодована.

На час розгляду Жовківським районним судом кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України цивільний позов у порядку ст.128 КПК України прокурором не заявлявся.

Факт лікування потерпілого та витрати на них підтверджуються довідкою ОСОБА_2 некомерційного підприємства «Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львова від 12.02.2019 року за № 8.

Стверджують, що ОСОБА_1 зобов’язаний у відповідності до вимог ст. 1206 ЦК України відшкодувати 4047,32 грн.- витрат, понесених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 від злочинних дій.

Як наслідок просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 до місцевого бюджету міста Львова кошти в сумі 4047 грн. 32 копійки, які витрачені ОСОБА_2 некомерційним підприємством «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м.Львова» на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5, судовий збір покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак представник позивача, прокурор Жовківського відділу Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_7 подала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просить такі задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду заяву заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_2 некомерційного підприємства "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином.

Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача та відповідача, зважаючи на подані ними заяви, та представника третьої особи, оскільки останній належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з’явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ч. 2 ст. 81 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З вироку Жовківського районного суду Львівської області від 09.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років. У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов’язки. Згідно пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_3 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Даний вирок набрав законної сили.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 15 липня 2018 року приблизно о 21 год. 15 хв., знаходячись на прилеглій території до магазину, що в селі в с. Бишків Жовківського району Львівської області, на грунті особистих непрязних відносин, які раптово виникли під час конфлікту із ОСОБА_5, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, завдав два почергові удари правою рукою затисненою у кулак в ділянку лівого ока ОСОБА_5, чим заподіяв останньому контузію лівого ока з субкон’юнктивальним крововиливом, рани склери з відривом рогівки та райдужки, випаданням райдужки, кришталика, циліарного тіла та склистого тіла, яка ускладнилась втратою зору на ліве око, що відповідає 35 % стійкої втрати загальної працездатності, яка відносить до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці втрати працездатності не менше як на одну третину.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому судом береться до уваги те, що ОСОБА_3 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Дані обставини доказуванню не підлягають.

ОСОБА_2 некомерційним підприємством «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» № 05-05 вих-533 від 15.02.2019 року заступнику керівника Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_8 надіслано довідку № 8 від 12.02.2019 року на суму 4047 грн. 32 коп. вартості лікування гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні з 16.07.2018 року по 27.07.2018 року.

Із змісту даного листа вбачається, що лікарня в 2018 році фінансувалася Львівською міською радою. Надіслано також копію використання бюджетних коштів за 2018 рік.

Довідкою № 8, яка видана ОСОБА_2 некомерційним підприємством «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» 12.02.2019 року, підтверджується, що потерпілий ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в КНПЛШМД в офтальмологічному відділенні з 16 липня 2018 року по 27 липня 2018 року, разом перебував протягом 11 лікарняних днів, день поступлення і виписки рахується за 1 ліжко/день. Всього вартість лікування становила 4047,32 грн.

Як вбачається із зазначеного вище вироку Жовківського районного суду Львівської області на час розгляду Жовківським районним судом кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України цивільний позов у порядку ст.128 КПК України прокурором не заявлявся.

В той же час факт лікування потерпілого та витрати на них підтверджуються довідкою ОСОБА_2 некомерційного підприємства «Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львова від 12.02.2019 року за № 8.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Частиною 3 цієї статті визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Окрім того, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року.

Термін і обгрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи може бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров’я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 зобов’язаний у відповідності до вимог ст.1206 ЦК України відшкодувати 4047,32 грн.- витрат, понесених закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5, від злочинних дій.

Суд бере до уваги, що відсутність відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров’я з вини ОСОБА_1 на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5, негативно впливають на фінансування витрат на лікування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій, що і є підставою для звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать, окрім іншого, видатки на охорону здоров’я.

Згідно п. 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Відповідно до інформації ОСОБА_2 міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 15.02.2019 року фінансування лікарні упродовж 2018 року на витрати, пов’язані із наданням стаціонарної медичної допомоги, особам, потерпілим від злочинів, здійснювалося з державного бюджету у вигляді медичної субвенції та місцевого бюджетів (міський бюджет м. Львова).

Відповідно до Положення про Управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, управління є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 року № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з п.7-8 розділу «Компетенція управління» вищевказаного Положення, управління охорони здоров’я організує фінансове забезпечення підпорядкованих комунальних підприємств, установ та організацій та їх матеріально-технічне забезпечення, а саме: розроблення бюджетного запиту сфери охорони здоров’я на підставі бюджетних запитів підпорядкованих комунальних підприємств, установ та організацій для подання фінансовому управлінню міської ради у встановлені ним терміни та порядку; отримання бюджетних призначень на охорону здоров’я через їх затвердження у рішенні про міський бюджет, доведення у встановленому порядку до підпорядкованих комунальних підприємств, установ, організацій відомостей про обсяги асигнувань; здійснення внутрішнього контролю за повнотою надходжень отриманих підпорядкованими комунальними підприємствами, установами, організаціями коштів та ефективністю їх використання; здійснення контролю та аналізу використання залучених підпорядкованими комунальними підприємствами, установами, організаціями коштів інших підприємств, установ, організацій та з інших джерел на їх утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначений законом.

Частиною 3 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України « Про прокуратуру» однією з форм представництва інтересів держави є звернення до суду з позовом (заявою, поданням).

Водночас слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року передбачено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям і лише прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як встановлено під час дослідження матеріалів справи Червоноградською місцевою прокуратурою Львівської області, ні в ході досудового розслідування,ні під час судового провадження у Жовківському районному суді, ні після винесення вироку, ні медичним закладом, ні Львівською міською радою в особі її виконавчого органу- Управління охорони здоров’я не вжито заходів представницького характеру щодо відшкодування вказаних витрат, здійснених на лікування потерпілого внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 4047,32 грн.

Також, з огляду на те, що ОСОБА_2 некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» відноситься до установ комунальної власності, а кошти, які надаються на лікування хворих, надходять із державного бюджету та міського бюджету м. Львова, у даному випадку відсутність коштів призводить до ненадходження коштів до бюджету, що ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам в цілому, відтак суд враховує, що Червоноградська місцева прокуратура з метою захисту державних інтересів в межах своєї компетенції звернулася із позовом в інтересах держави в особі виконавчого органу Львівської міської ради - Управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинних дій.

Вказані вище обставини свідчать про порушення інтересів держави та є підставою для звернення прокурора в суд для захисту інтересів держави.

А тому позовні вимоги прокуратури є законними та юридично і документально обгрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Крім того суд враховує, що відповідачем позовні вимоги визнані в повному обсязі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

А тому прокурор є звільнений від сплати судового збору, оскільки предметом спору є матеріальні збитки, завдані державі внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так як позивач звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги задоволені, з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 23, 141, ч. 4 ст. 206, статтями 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до місцевого бюджету міста Львова (код ЄДРПОУ 38007573, отримувач: УК у Галицькому районі міста Львова (Галицький) 24060300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) № 899998, рахунок № 31416544013004, код класифікації доходів бюджету 24060300) кошти в сумі 4047 (чотири тисячі сорок сім) гривень 32 копійки, які витрачені ОСОБА_2 некомерційним підприємством "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова", на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Зеліско Р. Й.